Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2018 року

м.Київ

справа №522/6317/17

адміністративне провадження №К/9901/40446/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просив:

- визнати незаконним рішення відповідача № 5 від 19.01.2017р. про відмову в перерахунку пенсії та виплаті заборгованості по пенсії по заробітку на суму 13235,08 грн., зазначеному у довідці прокуратури Одеської області №186 від 21.12.2016р.;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірі 90%, на підставі довідки прокуратури Одеської області про заробіток №186 від 21.12.2016р. на суму 13235,08 грн. та нарахувати пенсію у розмірі 11911,57 грн. (13235,08х90%), тобто без обмеження розмірів пенсії;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу всю суму заборгованості по пенсії за період з 01.12.2015р. на підставі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заборгованість по пенсії виникла з вини відповідача;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 6335 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що раніше призначена йому пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників в зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р у задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що перерахунок призначеної йому пенсії має здійснюватися виходячи із норм законодавства, яке було чинним на момент призначення пенсії, а відсутність нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, на час призначення пенсії позивачу (у грудні 2010 року) підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами тринадцятою, вісімнадцятою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. № 76-VІІI, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Даний Закон згідно пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності 01.01.2015р.

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII. Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Відповідно до частини 13 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що, позивач перебуває на обліку в відповідача, та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від суми заробітної плати.

Позивач 04.01.2017р. звернувся з заявою до відповідача про проведення перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р. "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" відповідно до довідки прокуратури Одеської області №186 від 21.12.2016р. (а.с.23).

Відповідачем листом від 20.03.2017р. № 140/С-11 повідомлено позивача про відмову в перерахунку пенсії згідно рішення відповідача № 5 від 19.01.2017р. з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213 відповідно до якого у разі неприйняття до 01.06.2015р. Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до спеціальних законів, в тому числі, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим, пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Крім того, Закон України «Про прокуратуру» № 1789-Х11 від 05.11.1991р. втратив чинність, а ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» 1697-VII від 14.10.2014р. передбачає перерахунок таких пенсій на основі Порядку перерахунку пенсій, затвердженого Кабінетом Міністрів України, який Кабінетом Міністрів України не визначено. (а.с.27,28).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру". В свою чергу, Кабінетом Міністрів України, на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, суспільні відносини у сфері перерахунку пенсій особам, яким вона призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не врегульовано.

При цьому судами попередніх інстанцій зазначено, що у зв'язку із зміною законодавства не відбулось звуження змісту та обсягу існуючого права позивача на пенсійне забезпечення. Судами враховано правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 09.10.1979р. у справі "Ейрі проти Ірландії" згідно якої здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004р. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Судами першої та апеляційної інстанцій враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження характеру та розміру заподіяної моральної шкоди, причинного зв'язку між неправомірною бездіяльністю відповідача та моральною шкодою.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ раніше призначеної пенсії положення цього закону втратили чинність, умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури на підставі Закону України "Про прокуратуру" в редакції закону від 28.12.2014 року № 76VIII Кабінетом Міністрів України не визначено, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання на порушення положень Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 86 Закону № 1697-VII, не визнані неконституційними і підлягали виконанню відповідними суб'єктами. Крім того, у спірний період положення Закону України "Про прокуратуру" щодо обмеження пенсій максимальним розміром діяли, неконституційними не визнавались, а тому також підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені особи, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

Посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" також є безпідставними, і висновки судів не спростовує, оскільки цією постановою упорядковано структуру заробітної плати працівників прокуратури, а також виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена згідно Закону України "Про прокуратуру".

Також безпідставним є посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що судами не було вирішено позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки із змісту судових рішень вбачається, що такі вимоги судами вирішено і в їх задоволенні відмовлено. До того ж такі вимоги є похідними від позовних вимог про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії і могли бути задоволені лише у випадку задоволення таких вимог.

Також позивачем не наведено обґрунтованих причин з яких суддя Федусик А.Г. не міг брати участь у розгляді його справи у суді апеляційної інстанції, а сама по собі участь цього судді у розгляді іншої справи за участю позивача не перешкоджає його участі в розгляді цієї справи.

Передбачені законом підстави для прийняття окремої ухвали в порядку статей 166, 233 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук