Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2019 року

Київ

справа №160/7887/18

провадження №К/9901/8838/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: Прокопчук Т. С. (доповідач), Кругового О. О., Шлай А. В.

І. Обставини справи

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (надалі також ГУНП в Дніпропетровській області), Полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19 грудня 2018 року позов задовольнив частково.

3. ГУНП в Дніпропетровській області оскаржило це рішення в апеляційному порядку.

4. Апеляційну скаргу від імені ГУНП в Дніпропетровській області підписано представником - ОСОБА_4.

5. До матеріалів указаної апеляційної скарги додано копію довіреності від 2 січня 2019 року № 7/103/01-2019, якою ГУНП в Дніпропетровській області уповноважило ОСОБА_4, зокрема, представляти інтереси цього управління в усіх судах України та оскаржувати судові рішення. Копію довіреності засвідчено начальником ВДЗ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5

6. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 лютого 2019 року повернув зазначену апеляційну скаргу ГУНП в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року.

7. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що копія вказаної довіреності не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу.

8. Вказаний висновок, серед іншого, ґрунтується на відсутності на вказаній копії напису «Згідно з оригіналом» і відмітки «Копія».

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

9. ГУНП в Дніпропетровській області, вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подало касаційну скаргу.

10. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

ІІІ. Оцінка Верховного Суду

11. Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

12. За приписами підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13. Частиною першою статті 186 КАС України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, визначено, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

14. Згідно з частинами першою, третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

15. Документи, що підтверджують повноваження представників, визначенні статтею 59 КАС України. Згідно з частинами першою, третьою цієї статті повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

16. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

17. Частиною шостою статті 59 КАС України обумовлено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідченні суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

18. Під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності статті 59 КАС України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

19. Серед іншого, відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

20. Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

21. Отже, висновок апеляційного суду про недотримання апелянтом вимог статті 59 КАС України є правильним, а доводи касаційної скарги у цій частині - безпідставними.

22. Разом із цим суд касаційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи (а. с. 140) наявна засвідчена у відповідності з наведеними вище нормативними актами копія довіреності від 2 січня 2019 року № 7/103/01-2019, виданої ГУНП в Дніпропетровській області, якою останнє уповноважило ОСОБА_4 представляти його інтереси й оскаржувати від його імені судові рішення; довіреність дійсна до 31 грудня 2020 року.

23. Отже, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4, підписавши апеляційну скаргу від імені ГУНП в Дніпропетровській області, не мав права її підписувати.

24. Своєю чергою, з огляду на приписи підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, апеляційну скаргу подано, а справу передано до суду апеляційної інстанції за правилами, що діяли до 15 грудня 2017 року.

25. Тобто, на час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції мав можливість проаналізувати матеріали адміністративної справи та пересвідчитись у наявності у ОСОБА_4 повноважень на апеляційне оскарження.

26. Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документу, що підтверджує повноваження представника, вимогам статті 59 КАС України слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документу, відсутність у довіреності повноважень представника на засвідчення копій документів від імені довірителя тощо.

27. Повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень, особливо під час звернення із заявами (скаргами) у термінових адміністративних справах (§ 2 глави 10 указаного Кодексу).

28. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, що потягнуло порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

ІV. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 160/7887/18 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич