Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №826/7499/15

адміністративне провадження №К/9901/5963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Піпіч Дар'ї Олександрівни, третя особа: Верховна Рада України про визнання протиправним та скасування рішення № 19511917 від 20 лютого 2015 року та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Огурцова О.П. від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 19 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ПАТ «Укртранснафта» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області Піпіч Д.О., в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Піпіч Д.О. № 19511917 від 20 лютого 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

зобов'язати державного реєстратора Піпіч Д.О. зареєструвати за ПАТ «Укртранснафта» на праві приватної власності адміністративну будівлю, гараж на чотири автомашини та закриту автомобільну стоянку з дизельною електростанцією, що розташовані за адресою: м. Кременчук, вул. Перемоги, 32/5.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Укртранснавта» зазначило, що відповідачем було протиправно відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлові будівлі, що розташовані: Полтавська обл., м. Кременчук, вулиця Перемоги, будинок 32/5, оскільки позивачем подано всі необхідні для проведення державної реєстрації документи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державна реєстрація права власності на нежитлові будівлі по вул. Перемоги, 32/5 зареєстрована за державою в особі Верховної Ради України та враховуючи, що дане рішення не скасовано, а відтак є чинним та діючим, у державного реєстратора були відсутні законні підстави для проведення державної реєстрації права власності на спірні нежитлові будівлі за ПАТ «Укртранснафта», оскільки існувала суперечність між заявленим клопотанням та інформацією, що містилась в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПАТ «Укртранснафта» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позов повністю.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не правильно встановили обставини справи, зокрема, не врахували, що Мінпаливенерго України у повідомленні від 21 травня 2003 року № 7/12-741 передало майно до статутного фонду ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи». Крім того, Мінпаливенерго України затвердило перелік нерухомого майна, переданого у власність ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», правонаступником якого є ВАТ «Укртранснафта» з подальшим правонаступництвом ПАТ «Укртранснафта». У зв'язку з цим, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до неправильного висновку про наявність у державного реєстратора законних підстав для відмови в проведенні державної реєстрації відповідного майна за ПАТ «Укртранснафта».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/7499/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 20 березня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ПАТ «Укртранснафта» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року за позовом ПАТ «Укртранснафта» до Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Піпіч Д.О., третя особа: Верховна Рада України про визнання протиправними та скасування рішення № 19511917 від 20 лютого 2015 року та зобов'язання вчинити дії.

Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу ПАТ «Укртранснафта» не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 лютого 2015 року представник ПАТ «Укртранснафта» подало до Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 10068910 для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Перемоги, буд. 32/5.

20 лютого 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області було прийнято рішення № 19511917, яким відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень вказаних нежитлових будівель.

Рішення про відмову у проведенні державної реєстрації мотивовано тим, що нежитлові будівлі по вул. Перемоги, 32/5 зареєстровані на праві власності за державою в особі Верховної Ради України, що підтверджується свідоцтвом про право власності па нерухоме майно ЯЯЯ № 431837 від 15 червня 2006 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 червня 2006 року № 10946417.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі вимоги скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди мали перевірити, чи вчинені дії (бездіяльність) державного реєстратора, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868); Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з положеннями пункту 15 Порядку № 868 та частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо відповідності відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно, а тому державний реєстратор, прийнявши заяву про державну реєстрацію прав, зобов'язаний перевірити документи, що подаються для державної реєстрації прав та встановити факт відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку № 3502/5 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

6) заявлене право вже зареєстровано.

Згідно із пунктом 28 Порядку № 868 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області Піпіч Д.О. № 19511917 від 20 лютого 2015 року підставою відмови є невідповідність документів вимогам, встановленим цим Законом, та неможливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (пункт 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), зокрема, у зв'язку з тим, що в реєстрі спірне майно зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України. При цьому, жодних заяв або інших правовстановлюючих документів від фактичного власника майна не подано.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що відповідно до повідомлення Мінпаливенерго України від 21 травня 2003 року № 7/12-741 спірне майно передане до статутного фонду ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», правонаступником якого є ВАТ «Укртранснафта» з подальшим правонаступництвом ПАТ «Укртранснафта», оскільки в Державному реєстрі Мінпаливенерго України не вказане, як власник майна, у зв'язку з чим, відповідні повідомлення та затверджений перелік не є тими документами, які підтверджують перехід майна від держави в особі Верховної Ради України у приватну власність ПАТ «Укртранснафта».

Таким чином, враховуючи, що державна реєстрація права власності на нежитлові будівлі по вул. Перемоги, 32/5 зареєстрована за державою в особі Верховної Ради України та враховуючи, що дане рішення не скасовано, а відтак є чинним та діючим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення державної реєстрація права власності на спірні нежитлові будівлі за ПАТ «Укртранснафта».

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко