Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №826/9387/18
Постанова КАС ВП від 08.03.2023 року у справі №826/9387/18
Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №826/9387/18
Постанова КАС ВП від 08.03.2023 року у справі №826/9387/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 826/9387/18

адміністративне провадження № К/9901/34533/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2019 (головуючий суддя: Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (головуючий суддя: Собків Я.М., судді: Ганечко О.М., Костюк Л.О.) у справі №826/9387/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно - будівельної інспекції України про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) або відповідач-1), Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України або відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №123 від 14.05.2018 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності»;

зобов`язати ДАБІ України внести до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову в видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформацію про зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт від 19.05.2017 №КВ082171391510 «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 » та інформацію про зареєстровану декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 07.06.2017 №КВ142171583607 «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 ».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Департаментом з питань ДАБК міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) зареєстровано подані замовником будівництва - ОСОБА_1 декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 » від 19.05.2017 КВ082171391510 та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 » від 07.06.2017 №КВ142171583607.

Листом від 15.05.2018 №073-4379 Департамент з питань ДАБК міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив позивача про те, що ним 14.05.2018 було прийнято наказ №123, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 » від 19.05.2017 КВ082171391510 та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 » від 07.06.2017 №КВ142171583607.

Як слідує з зазначеного наказу від 14.05.2018 №123, такий прийнятий відповідачем-1 з посиланням на частину другу статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункт 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 17.01.2017 №1817-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» (далі - Закон №1817-VІІІ), на підставі листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.02.2018 №103/45-1190 (вх. №073/1475 від 23.02.2018) та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.07.2017 №93073744.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована тим, що контролюючим органом безпідставно винесено оскаржуваний наказ про скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, позаяк позивачем в зазначених деклараціях наведені достовірні дані. Також зазначає, що в оскаржуваному наказі відсутні відомості про те, які саме дані у поданих позивачем деклараціях є недостовірними, а лист КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.08.2018 №103/45-1190 навпаки підтверджує, що ОСОБА_1 не повинен був отримувати окремий дозвіл на реконструкцію в управителя багатоквартирного будинку.

Крім того, прийняття оскаржуваного наказу відбулося із процедурними порушеннями, зокрема, без проведення відповідної перевірки.

Відповідач-1 позов не визнав. Стверджує, що оскаржуваний наказ прийнято зважаючи на інформацію, зазначену у листі КП Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» від 23.02.2018 №073/1475, з якої установлено, що балансоутримувач не надавав позивачу у власність чи користування горище будинку АДРЕСА_3 . Відтак, за позицією Департаменту, оскільки ОСОБА_1 не володіє на законних підставах приміщенням частини горища житлового будинку по АДРЕСА_2 , то відповідно він не може бути замовником його реконструкції, так як наслідок затверджувати проектну документацію. Отже, з огляду на те, що будівельні роботи на об`єкті будівництва виконувались без належно затвердженого проекту, то згідно з положеннями статті 376 Цивільного кодексу України вважається самочинним будівництвом.

Також за позицією відповідача-1, чинним законодавством не передбачено, що встановлення фактів наведення замовниками недостовірних даних у деклараціях відбувається виключно за результатами здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, а не в процесі їх проведення.

У відповідь на відзив відповідача-1 позивач зазначив, що лист КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.02.2018 №103/45-1190, на який здійснює посилання Департамент, не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій.

Також, на думку позивача, відповідач-1 залишив без уваги той факт, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації є балансоутримувачем будинку та чинним законодавством не наділене повноваженнями щодо передачі у власність або користування мешканців приміщення загального користування.

Наполягає, що він як співвласник квартири та приміщень загального користування в багатоквартирному будинку мав право виступити замовником об`єкта будівництва, а отже декларації, реєстрацію яких скасовано оскаржуваним наказом, недостовірних даних не містили.

У відзиві на позов ДАБІ України повідомила, що внесення даних до Реєстру здійснюється Держархбудінспекцією, зокрема, на підставі даних, отриманих від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний наказ, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, виданий не за результатами здійснення архітектурно-будівельного контролю, а лише на підставі листа КП Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» від 23.02.2018 №073/1475.

За позицією судів обох інстанцій, інформація, отримана від балансоутримувача будинку, по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, а отже не може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій.

Одночасно суди обох інстанцій констатували, що контролюючим органом не наведено ознак, за наявності яких спірний об`єкт будівництва можна вважати самочинним.

З інформації, зазначеній у довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суди попередніх інстанцій встановили, що на дату замовлення проекту, позивач був власником частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 25.05.1995. Відповідно будучи співвласником вказаної квартири, позивач також являється співвласником допоміжних приміщень, а отже може виступати замовником будівництва.

З інформації, зазначеній у довідках щодо згоди співвласників допоміжних приміщень під`їзду №1 житлового будинку АДРЕСА_2 , затверджених майстром т.д. №2 ЖРЕО-401, суди попередніх інстанцій також встановили, що співвласники багатоквартирного будинку надали ОСОБА_1 згоду на використання горищного простору з подальшим оформленням на таке приміщення дозвільних документів.

Про відсутність заперечень з боку ЖЕД-401 з приводу приєднання до квартири АДРЕСА_4 горища під квартирою площею, яка відповідає площі квартири, також свідчить інформація, зазначена у довідці ЖЕД-401, підписаній головним інженером О.Дідренц .

Окремо суд першої інстанції констатував, що скасування документів декларативного характеру відбулося після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт будівництва загальною площею 124,6 кв.м.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про незаконність оскаржуваного наказу.

З метою належного захисту прав позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли висновку про необхідність зобов`язання ДАБІ України внести до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову в видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформацію про зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт від 19.05.2017 №КВ082171391510 «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 » та інформацію про зареєстровану декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 07.06.2017 №КВ142171583607 «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 ».

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга Департаменту обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що об`єкт будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини горища в будинку АДРЕСА_2 » збудований без належно затвердженого проекту, а тому згідно із положеннями статті 376 Цивільного кодексу України, вважається самочинним будівництвом.

З посиланням на приписи статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скаржник наполягає, що достатньою та необхідною правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю документів декларативного характеру є встановлення факту наведення у них замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Так, за твердженнями скаржника, позивач не може виступати замовником будівництва, позаяк має на праві власності лише частки квартири. З посиланням на положення статті 369 ЦК України скаржник зазначає, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Водночас позивачем не надано нотаріально завіреної згоди іншого співвласника квартири - ОСОБА_3 щодо розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності.

Також скаржник посилається на відсутність у позивача будь-якого рішення щодо надання йому у користування частини приміщень горища площею 63 кв.м.

За наведених вище обставин, скаржник вважає, що наведення позивачем недостовірних даних у поданих ним деклараціях, що є підставою вважати об`єкт будівництва самочинним, є очевидним.

Також за позицією скаржника, чинним законодавством не передбачено, що встановлення фактів наведення замовниками недостовірних даних у деклараціях відбувається виключно за результатами здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, а не в процесі їх проведення. Зазначає, що контролюючим органом на підставі звернення фізичної особи призначався позаплановий захід контролю, проте не був проведений у зв`язку із відсутністю на об`єкті перевірки уповноважених осіб позивача.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить касаційний суд залишити касаційну скаргу Департаменту без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Стверджує, що він є належним замовником будівництва в розумінні положень чинного законодавства. Заперечує факт наведення ним у поданих деклараціях недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт будівництва самочинним.

ДАБІ України процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Згідно із частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3038-VI).

Згідно із частиною першою статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності .

Частиною другою цієї статті передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною десятою статті 39 Закону №3038-VI встановлено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Законом №1817-VІІІ, який набрав чинності 10.06.2017, внесені зміни до Закону №3038-VI, у тому числі, до статті 39-1 цього Закону, яким визначено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об`єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу.

За змістом пункту 3 цього розділу Закону №1817-VІІІ, зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі:

1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт;

2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

4) скасування містобудівних умов та обмежень;

5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта;

6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що законодавством встановлено таку підставу для скасування реєстрації замовнику декларації про початок виконання будівельних робіт як подання недостовірних даних, які є підставою вважати відповідний об`єкт самочинним будівництвом.

Водночас, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити відповідний об`єкт самочинним будівництвом:

1) об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

3) об`єкт збудований або будується за відсутності належно затвердженого проекту чи будівельного паспорта.

При цьому, в контексті вимог частини другої статті 39-1 та пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1817-VІІІ скасування декларації про початок виконання будівельних робіт здійснюється органом державного архітектурно-будівельного контролю лише у визначених законом випадках, а також у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, який регулює механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №404, у зв`язку із прийняттям Закону №1817-VІІІ, були внесені зміни до Постанови №466 та виключено із затвердженого цією постановою Порядку розділ «Декларація про початок виконання підготовчих або будівельних робіт».

У той же час, відповідно до частини першої статті 41 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (абзаци 1-3).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553), який регулює процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно із пунктами 6-7 Порядку №553 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (абз. 8 пункту 7 Порядку №553).

Пунктом 9 Порядку №553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Пунктами 16-17 Порядку №553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Зі змісту зазначених норм права слідує, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, результати яких оформлюються актом перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, також складається протокол разом із приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Верховним Судом у справах №814/1914/16, №826/20445/16, №826/8793/18, №826/15443/17, №826/1310/18, №826/1310/18, №826/14061/18, №806/2959/17, 640/4901/20 висловлена правова позиція, суть якої полягає у тому, що зазначений вище порядок здійснення державного архітектурно-будівельний контролю має бути дотриманий і у випадку вжиття заходів, визначених частиною другою статті 39-1 Закону №3038-VI (скасування декларації про початок виконання будівельних робіт). Колегія суддів не вбачає правових підстав для відступу від запропонованої вище позиції.

Суд першої інстанції констатував, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за результатами проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання будівельних робіт із реконструкції квартири №7 з приєднанням частини горища в будинку №8а на просп. Гагаріна Юрія у Дніпровському районі міста Києва, призначеної у період з 19.08.2017 по 04.09.2017 на підставі звернення фізичної особи, акт перевірки та припис не складалися.

Фактично оскаржуваний наказ від 14.05.2018 №123, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, виданий на підставі інформації, зазначеній у листі КП Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» від 23.02.2018 №073/1475.

В контексті встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що інформація, отримана від КП Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, відповідно цей лист, без сукупності із іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати єдиним джерелом на підставі якого може бути прийняте рішення про скасування реєстрації декларацій.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі № 814/1914/16, від 26.06.2018 у справі №826/20445/16, від 09.04.2021 у справі № 640/4901/20, від 17.02.2022 у справі № 826/570/18.

У постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №815/5987/16 зроблено висновок про те, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт може бути скасована лише за умови, якщо буде встановлено наявність у такій декларації недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом. При цьому, недостовірність даних може проявитись у тому, що інформація, яка зазначена в декларації, не відповідала дійсності на час подання такої, а також у разі наявності розбіжностей між зазначеними в ній даними. Водночас, передумовою такого скасування є виявлення у об`єкта будівництва ознак того, що він будується самочинно.

Вказана позиція була конкретизована Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 826/6660/16, від 22.01.2021 у справі №640/11869/20, від 20.05.2021 у справі №826/7115/17, зокрема, зроблено висновок про те, що факт подання наведених у надісланому повідомленні та у зареєстрованій декларації недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, може бути виявлений органом ДАБІ не лише за результатом проведеної перевірки. При цьому достатньою та необхідної правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у них замовником недостовірних даних щодо правових підстав виконання будівельних робіт без належних документів чи відхилення від проектної документації, що дає підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом; закон не зобов`язує органи ДАБІ проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною.

Водночас у спірному випадку, факт наведення позивачем недостовірних даних у поданих ним деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, за висновками судів попередніх інстанцій, не є очевидним, оскільки фактично єдиним джерелом інформації щодо спірних правовідносин є лист КП Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» від 23.02.2018 №073/1475.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач мав на праві власності частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 25.05.1995.

Статтею 1 Закону №3038-VI визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», проект - документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил; замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Відповідно до статті 1 Закону України від 29.11.2011 №2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно із положеннями статті 383 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 14.05.2015 №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

При цьому, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що позивач, будучи співвласником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , може претендувати на долю допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Водночас реалізація намірів щодо використання цієї долі шляхом реконструкції та контроль за цими діями, має відбуватися з урахуванням, у тому числі, вимог Закону №3038-VI.

Суди встановили, що співвласники допоміжних приміщень під`їзду № 1 за адресою АДРЕСА_3 надали ОСОБА_1 згоду на використання горищного простору з подальшим оформленням дозвільних документів.

Згідно інформації, зазначеній у довідці ЖЕД-401, останній також не заперечує проти приєднання до квартири АДРЕСА_5 горища під квартирою і площею, яка відповідає площі квартири, за умови надання в ЖЕД копії проектно-дозвільної документації та погодження з відповідними організаціями згідно чинного законодавства.

За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі (…) у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За наведеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про протиправність оскарженого наказу Департаменту від 14.05.2018 №123, наявності підстав для його скасування та про зобов`язання ДАБІ України усунути наслідки виконання цього наказу шляхом вчинення певних дій.

Водночас Верховний Суд наголошує, що зазначені висновки не позбавляють відповідача права виконати покладені на нього обов`язки щодо здійснення контролю у порядку та спосіб визначений законом, та за наявності підстав, прийняти відповідні рішення за результатами такого заходу контролю.

Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача-1 не містить.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі №826/9387/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа