Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 806/5391/15

провадження № К/9901/6931/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Гриціва М. І., Стародуб О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 806/5391/15

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги;

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шимонович Р. М., Капинос О. В., Чернова Г. В.) від 29 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В., Франовської К. С) від 26 травня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності з 03 квітня 2013 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_2, як інваліду ІІ групи, одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, зі змінами згідно постанови від 25 липня 2011 року № 815 (далі - Порядок № 499), виходячи з його грошового забезпечення, визначеного на день встановлення йому інвалідності.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що 03 квітня 2013 року йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії.

Позивач вважає, що він як інвалід ІІ групи мав право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Порядку № 499, яку ним отримано не було. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, у призначенні якої відповідач протиправно відмовив.

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням йому інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 499. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 13 червня 2016 року Міністерство оборони України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 22 січня 2018 року касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 08 лютого 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України і відповідно до наказу командувача військами північного оперативного командування від 19 травня 2000 року № 028 ПМ звільнений у запас за віком. Згідно з наказом командира військової частини А 1494 від 21 серпня 2000 року № 155 позивач виключений зі списків особового складу частини.

12. Згідно свідоцтва про хворобу № 53 від 08 квітня 1999 року, ОСОБА_2 під час виконання миротворчої місії в Югославії отримав травму, яка пов'язана із проходженням військової служби. Зокрема, згідно довідки військової частини А 222 від 09 серпня 1995 року № 175 старший прапорщик ОСОБА_2 при виконанні миротворчої місії в складі 60 окремого спеціального батальйону отримав травму у вигляді закритого компресійного перелому ХІІ грудного хребця 12 червня 1995 року.

13. Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 09 квітня 2013 року № 654576 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 03 квітня 2013 року. Комісією встановлено, що травма позивача, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

14. 03 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства оборони України, через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою та копіями необхідних документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 03 квітня 2013 року ІI групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, згідно Порядком № 499.

15. Зазначені документи та заява Житомирським обласним військовим комісаріатом були направлені для подальшого розгляду до Міністерства оборони України.

16. Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15 жовтня 2015 року № 248/3/6/2706, адресованого Житомирському обласному військовому комісаріату, повідомлено, що оскільки позивачеві інвалідність встановлено до 01 січня 2014 року, на нього не поширюється дія ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975). Дія цих актів поширюється лише на військовослужбовців та звільнених у запас осіб, які отримали первинно інвалідність та звільнені з військової служби після 01 січня 2014 року. У зв'язку з наведеним, зазначено про те, що відсутні підстави для розгляду документів ОСОБА_2 та подання пропозиції Міністру оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги.

17. Вважаючи, що Міністерством оборони України протиправно відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону № 2011-ХІІ пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

19. У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач отримав право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги з 03 квітня 2013 року відповідно до Порядку № 499, відтак дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому грошової допомоги є протиправними.

20. Водночас, суд першої інстанції, з метою захисту порушених прав позивача, дійшов висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 499.

21. Разом з цим, доводи відповідача про те, що рішення про призначення або відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у встановленому порядку взагалі не приймалось, апеляційний суд, з посиланням на п. 12 Порядку № 499, визнав безпідставними, оскільки відповідач уникає виконання покладених на нього законодавчими актами обов'язків, щодо належного соціального-правового забезпечення осіб, які отримали інвалідність у зв'язку із проходженням військової служби. Немає жодної вини позивача в тому, що лист-відмову у призначенні допомоги надано Департаментом фінансів Міністерства оборони України, до повноважень якого не належить вирішення відповідних питань. Позивач з відповідною заявою та необхідними документами звернувся у встановленому порядку до Житомирського обласного військового комісаріату, який направив такі документи відповідачу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваного рішення не було враховано, що Міністерством оборони України рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у встановленому порядку взагалі не приймалось.

23. Разом з цим, скаржник, з посиланням на ст. 58 Конституції України, вказує, що з 01 квітня 2014 року діють ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядок № 975, які не поширюються на військовослужбовців та звільнених осіб, які первинно отримали інвалідність до 01 січня 2014 року, у тому числі позивача.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

25. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

27. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

28. За змістом ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

29. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975.

30. Водночас, пунктом 2 цієї Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

31. Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

32. Оскільки, порядок призначення та виплати такої грошової допомоги, на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності в 2013 році (час виникнення у позивача права на отримання допомоги), був врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, то суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що вирішення питання про призначення та виплату позивачу грошової допомоги має здійснюватися в порядку, визначеному цією постановою Кабінету Міністрів України.

33. Частиною другою ст. 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року, було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

34. Аналогічна норма закріплена Порядком № 499.

35. Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку № 499 (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

36. Аналіз зазначених норм, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства свідчить, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність у позивача права на отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-XII, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

37. Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з законодавчими змінами (не поширення на позивача Порядку № 975), суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 499.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.

39. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 806/5391/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді М. І. Гриців

О. П. Стародуб