Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №826/5875/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/5875/17

адміністративне провадження №К/9901/15570/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Юрченко В. П., Гімона М. М.,

секретар судового засідання Кривда В. І.,

представники: позивача - Задоєнко О. В., Ларіонов М. О., відповідача - Кальковець В. Л.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
27.03.2018 (суддя - В. І. Келеберда) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 (головуючий суддя - Є. І. Мєзєнцев, судді Г. В. Земляна, А. Ю. Коротких) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (далі - ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна", Товариство, позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ДФС, відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від
10.02.2017 №0000624107 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10' 755' ~money0~; визнати протиправним та скасувати наказ Офісу ДФС від 12.12.2016 №1067 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки"; визнати протиправними дії Офісу ДФС з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Темп" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на те, що висновок контролюючого органу в акті перевірки про завищення в податковому обліку Товариства витрат за 2014 рік на 47' 800' ~money1~ внаслідок відображення в обліку фінансових показників безтоварних господарських операцій з ТОВ "Темп" з поставки сільськогосподарської продукції (зерно кукурудзи, ячмінь фуражний, пшениця, ріпак) не відповідає фактичним обставинам, оскільки господарські операції так само, як і витрати Товариства підтверджуються належними первинними документами та здійснені у межах господарської діяльності.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 27.03.2018 адміністративний позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 10.02.2017 №0000624107; визнав протиправним та скасував наказ Офісу ДФС від 12.12.2016 №1067 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки"; визнав протиправними дії Офісу ДФС з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Темп" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014; присудив на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ДФС сплачений судовий збір у розмірі 161' ~money2~

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 02.07.2018 рішення суду першої інстанції скасував в частині визнання протиправним та скасування наказу Офісу ДФС від 12.12.2016 №1067 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", а також визнання протиправними дій Офісу ДФС з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Темп" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 і в цій частині позовних вимог відмовив; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2018 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2017 №0000624107, погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів безтоварність операцій ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" з ТОВ "Темп", оскільки ці обставини щодо придбання позивачем сільськогосподарської продукції підтверджені належним чином оформленими документами, достовірність яких відповідач не спростував, відповідають основному виду діяльності Товариства, і допитані судом свідки (керівник ТОВ "Українська елеваторна компанія" Михайлівський зерносклад ОСОБА_1, спеціаліст з обліку зернових вантажів ТОВ "МСП "Ніка-Тера"" ОСОБА_2) підтвердили обставини щодо постачання позивачу зерна ТОВ "Темп".

Офіс ДФС подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
27.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
02.07.2018, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку первинним документам, не взяли до уваги, що такі документи не мають юридичної сили з огляду те, що фактично поставка товару ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" безпосередньо від ТОВ "Темп" не відбулася, оскільки за результатами дослідження ланцюгу постачання, співставлення звітних документів, податкових накладних та іншої податкової інформації не встановлено джерела походження товару у ТОВ "Темп", який, крім іншого, не є виробником сільськогосподарської продукції. Крім того, всі контрагенти ТОВ "Темп" в ланцюгу постачання мають ознаки фіктивності.

А подальша реалізація Товариством нібито придбаного товару у ТОВ "Темп" не підтверджує факт поставки реалізованого товару саме від цього контрагента.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві на скаргу просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів та заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Офіс ДФС відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) на виконання ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від
11.03.2016 у справі №759/3668/16-к у межах кримінального провадження від
18.11.2015 №32015100080000133, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Темп" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 24.01.2017 №140/28-10-41-08/30307207. Згідно з висновками, викладеними в цьому акті, Товариство порушило пункт 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, завищило витрати на 47' 800' ~money3~, внаслідок чого занизило податок на прибуток за 2014 рік на 8' 604' ~money4~

Висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат обґрунтований тим, що позивач не підтвердив отримання товару (зерна) від ТОВ "Темп". Такий висновок контролюючий орган обґрунтовує посиланням на отриману в результаті проведення заходів податкового контролю інформацію щодо відсутності у ТОВ "Темп" достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; відсутність оподаткованих операцій ТОВ "Темп"; остання податкова звітність подана ТОВ "Темп" за травень 2015 року, а свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.05.2016; всі контрагенти в ланцюгу постачання мають ознаки фіктивного підприємництва (керівники та засновники ТОВ "Агрокапітал", ТОВ "Ленд Транс" та ПП "Ексешн Груп", які мали фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Темп", під час допитів заперечили свою причетність до господарської діяльності цих підприємств).

На підставі акта перевірки та з урахуванням результатів розгляду скарг позивача у межах процедури адміністративного оскарження Офіс ДФС прийняв податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Порядок формування платником податків витрат у 2014 році був врегульований нормами статей 138,139 ПК (у редакції, чинній станом на 2014 рік).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (частина друга цієї статті).

Відповідно до пунктів 6,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За змістом наведених норм право платника податку на прибуток на формування витрат, які впливають на визначення об'єкту оподаткування, виникає у разі фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідність операцій економічному змісту господарської діяльності, підтвердження понесених витрат належним чином оформленими первинними документами та їх зв'язок з отриманням доходу платником податку.

Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.

Оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на доводі про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Темп", встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій є предметом доказування у цій справі.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ "Темп" у період з
01.01.2014 по 31.12.2014 були укладені договори з поставки зерна (пшениця, кукурудза, ячмінь фуражний, ріпак) на умовах поставки товару СРТ ("Carriage Paid To" - "фрахт/перевезення сплачені до") згідно з Міжнародними правилами Інкотермс-2010. На підтвердження господарських операцій, реальності яких стосується спір у межах зазначених договорів, позивач надав: вантажні митні декларації за 2014 рік, платіжні доручення за 2014 рік, товарно-транспортні накладні за 2014 рік, договори складського зберігання зерна за 2014 рік, видаткові накладні за 2014 рік, листи-підтвердження отримувачів товару за 2014 рік, податкові накладні за 2014 рік, витяги з Реєстру складських документів на зерно за 2014 рік, внутрішні документи зерносховищ за 2014 рік, витяги з журналів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей на підтвердження належного уповноваження посадових осіб позивача на отримання товару від ТОВ "Темп". Здійснені господарські операції відповідають видам діяльності позивача, передбачені його статутом. Зернові культури придбавалися позивачем з метою подальшої їх реалізації на території України та на експорт.

Допитані судом свідки, а саме: керівник ТОВ "Українська елеваторна компанія" Михайлівський зерносклад ОСОБА_1 підтвердив факт зберігання зерна на зерноскладі на підставі договору складського зберігання, укладеного між зерноскладом та ТОВ "Темп", а також факт його подальшого переоформлення на позивача; спеціаліст з обліку зернових вантажів ТОВ "МСП "Ніка-Тера"" ОСОБА_2 підтвердила фізичну наявність вантажу (зерна), відправником якого було ТОВ "Темп", а отримувачем - позивач.

Висновок контролюючого органу про фіктивність операцій між позивачем та ТОВ "Темп" фактично ґрунтується на отриманій за результатами здійснення заходів податкового контролю інформації щодо податкової дисципліни та господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачальників та відсутності у ТОВ "Темп" матеріальних та технічних можливостей для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об'єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв'язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податку усіх належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податку правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Згідно з висновком Європейського суду з прав людини в цій справі не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (підприємницької діяльності).

Саме по собі невиконання контрагентом податкового обов'язку не може бути безумовним свідченням обізнаності платника податку із протиправним характером діяльності його контрагента та про недостовірність задекларованих ним показників податкового обліку по операціях з цим контрагентом. Як встановили суди попередніх інстанцій, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Темп" від 10.04.2015 №183/56-57-22-04-10/21551974 податкові повідомлення-рішення не приймалися, тоді як саме характеристики діяльності ТОВ "Темп" та його взаємовідносини з постачальниками в ланцюгу поставок зернових, кінцевим покупцем яких був позивач, слугували підставою для збільшення в податковому обліку позивача об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи, що обставини, на які посилався відповідач, обґрунтовуючи правомірність рішення про виключення із податкового обліку суми витрат, сформованої позивачем за наслідками операцій із ТОВ "Темп", були доведені в судовому процесі, а відповідач не надав доказів на їх спростування, як це вимагається частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Ухвалені у справі судові рішення в частині, якої стосуються вимоги касаційної скарги, відповідають приписам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а касаційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин та їх юридичної оцінки.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 250, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

В. П. Юрченко

М. М. Гімон,

Судді Верховного Суду