Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2019 року у справі №480/4322/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №480/4322/18

адміністративне провадження №К/9901/17673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 480/4322/18

за позовом ОСОБА_1 до Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Соколова В. М. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бершова Г. Є, суддів:

Катунова В. В., Ральченка І. М. )

І РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України (надалі також - відповідач, Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (надалі - третя особа, управління), в якому просила визнати неправомірними дії Комісії та зобов'язати відповідача провести повторно дослідження причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з трудовим каліцтвом від 27 листопада 2006 року, 22 серпня 2013 року із залученням відповідних фахівців.

2. ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її чоловіку - ОСОБА_2 22 серпня 2013 року встановлено 2 групу інвалідності від трудового каліцтва з 80% втрати працездатності, в серпні 2015 року - першу Б групу інвалідності з 90% втрати працездатності. Після отримання виробничої травми стан ОСОБА_2 погіршувався іІНФОРМАЦІЯ_1 року він кинувся з вікна на 14-му поверсі, в результаті чого помер. Відповідачем було зроблено висновок про відсутність причинного зв'язку смерті з трудовим каліцтвом від 27 листопада 2006 року, 22 серпня 2013 року. Позивач переконана, що дії Комісії проявилися в недостатньому вивченні медичних документів та висновків попередніх МСЕК померлого та не залученні для роботи в комісії фахівців, які безпосередньо мають зробити висновки про зв'язок отриманих травм на виробництві, які прогресували та змінювалися в сторону погіршення фізичного та психічного стану ОСОБА_2 і причинами вчинення ним самогубства на фоні суїцидальних настроїв, які теж могли проявитися через травми голови і бути елементами його тривалої хвороби.

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, призначити незалежну експертизу та встановити процесуальні строки для здійснення цієї процедури. Також просила ухвалити рішення про відшкодування моральної шкоди здоров'ю у розмірі 50 прожиткових мінімумів, передбачене пунктами 2, 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України.

6. Ухвалою Верховного Суду від 3 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року.

7. Комісією подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому вказано про необґрунтованість скарги, оскільки висновком загальноінститутської комісії Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України міста Дніпра від 4 травня 2018 року № 11 не встановлено прямого зв'язку смерті ОСОБА_2 з виробничими травмами 2006 та 2013 років. На думку представника відповідача, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поєднаної травми тіла, отриманої при падінні з висоти 21 листопада 2007 року внаслідок суїциду.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 починаючи з 1979 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

9. ОСОБА_2 за фахом інженер будівельник, працював у ВАТ "Сумський Промпроект" завідувачем групою відділу інженерних обстежень.

10. Відповідно до акту форми Н-1 від 7 травня 2007 року 27 листопада 2006 року отримав першу виробничу травму під час перебування у відрядженні в місті Київ.

11.28 серпня 2007 року Зарічною районною медико-соціальною експертною комісією в місті Суми (далі - Зарічна МСЕК) встановлено 25% втрати професійної працездатності строком на 1 рік, а 23 вересня 2008 року повторно встановлено 15% безтерміново. ОСОБА_2 продовжував працювати за фахом.

12. Згідно з актом форми Н-1 від 13 вересня 2013 року ОСОБА_2 отримав другу виробничу травму 22 серпня 2013 року - падіння з висоти 7 метрів.

13.19 грудня 2013 року ОСОБА_2 оглянутий Зарічною МСЕК, йому встановлена друга група інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату від трудового каліцтва та 80% втрати працездатності безтерміново.

14.13 червня 2014 року ОСОБА_2 була проведена операція в інституті нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова.

15.13 серпня 2015 року документи ОСОБА_2 переглянуті Зарічною МСЕК з метою підвищення групи інвалідності, встановлена перша Б група інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату від трудового каліцтва і 90% втрати професійної працездатності безтерміново.

16.20 листопада 2017 року до Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру звернулися родичі хворого, зі слів яких в останній час ОСОБА_2 неврівноважений, висловлює суїцидальні думки. Був рекомендований огляд хворого фахівцями, вирішення питання госпіталізації, при суїцинденції - викликати бригаду швидкої допомоги.

17. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 кинувся з вікна квартири на 14-му поверсі, в результаті чого помер.

18. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області для подачі документів на отримання компенсації. У відповідь їй роз'яснили, що згідно з висновком МСЕК, Фонд може відшкодовувати компенсацію у вигляді одноразової виплати, а саме: у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

19. Для отримання вказаного висновку позивач звернулася до Сумської МСЕК.

20.14 грудня 2017 року на Сумську обласну МСЕК № 1 надійшло направлення Сумського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області від 29 листопада 2017 року № 23-07-649) щодо розгляду питання встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з наслідками нещасного випадку (акт Н-1 № 1 від 7 травня 2007 року та акт Н-1 № 1 від 13 вересня 2013 року).

21. Відповідно до висновку експертизи № 1044/698 від 22 грудня 2017 року Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок тупої травми тіла у вигляді крововиливу у шлуночки головного мозку, чисельних переломів кісток грудної клітини, тазу, розрив внутрішніх органів, гострої крововтрати.

22. У зв'язку зі складністю експертного випадку медико-експертна справа ОСОБА_2 направлялась до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України.

23. Після вивчення наданої медичної документації померлого, комісія інституту дійшла висновку № 111 від 4 травня 2018 року, що прямого зв'язку смерті ОСОБА_2 з виробничими травмами 2006 та 2013 років немає. У висновку зазначено, що смерть громадянина наступила внаслідок отриманої 22 листопада 2017 року поєднаної тупої травми тіла у вигляді крововиливу у шлуночки головного мозку, чисельних переломів кісток грудної клітини, тазу, розривів внутрішніх органів, гострої крововтрати. В результаті проведеного дослідження комісія визначила, що між отриманими травмами 22 листопада 2017 року та смертю ОСОБА_2 існує прямий причинний зв'язок (висновок експерта ОКЗ "Сумське бюро судово-медичної експертизи" від 22 листопада 2017 року № 1044/698). Дане твердження повністю виключає існування причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з виробничими травмами 2006 та 2013 років.

24. На підставі заяви громадянки ОСОБА_1 від 14 травня 2018 року про незгоду з висновком Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України, 15 травня 2018 року медико-експертна справа померлого ОСОБА_2 була направлена Сумською обласною МСЕК № 1 до Центральної МСЕК для винесення остаточного рішення.

25. Згідно з листом №451/07/18 від 5 липня 2018 року та Акту визначення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом №239 від 2 липня 2018 року Комісія дійшла висновку, що основною причиною смерті ОСОБА_2 стала тяжка поєднана травма тіла (отримана при падінні з висоти ІНФОРМАЦІЯ_1 року), не сумісна з його життям, що, не виключно, пов'язано з його суїцидальними тенденціями. Враховуючи дані обставини, встановити причинно-наслідковий зв'язок між смертю ОСОБА_2 і отриманими травмами на виробництві у 2006 і 2013 роках неможливо.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку що оскаржувані дії Комісії відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок отриманих травм при падінні з висоти, що повністю виключає існування причинного зв'язку смерті з виробничими травмами 2006 та 2013 років.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі позивач зазначила, що процедурні порушення при розгляді цієї справи стосовно встановлення причинно-наслідкового зв'язку смерті її чоловіка з виробничою травмою почалося з грудня 2017 року - з моменту, коли вона звернулась до обласної МСЕК із заявою. На думку позивача, у медичній справі відсутній основний документ, який мав би бути обов'язковим і основоположним для розгляду питання по суті, а саме - розширений клінічний діагноз з констатацією динаміки та тяжкості хвороби покійного.

28. ОСОБА_1 зазначила, що і відповідач, і суди попередніх інстанцій або ігнорують, або хибно тлумачать вимоги наказу Міністерства охорони здоров'я України № 606 від 15 листопада 2005 року.

29. Також скаржник вказав, що відповідач добровільно висловлює згоду переглянути справу, а суди попередніх інстанцій відмовляють у задоволенні позовних вимог, частиною яких є повторний перегляд справи експертною комісією.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

31. Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

32. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

33. Отже, позивач звертається до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а суд, у свою чергу, перевіряє чи дійсно, зокрема, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушили права позивача, застосовуючи відповідний судовий контроль.

34. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

36. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що і судовий контроль має відповідні межі, насамперед, визначені дискреційними повноваженнями певного суб'єкта владних повноважень.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач, звертаючись до суду і оскаржуючи дії Комісії, фактично не погоджується із висновком дослідження причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з трудовим каліцтвом від 27 листопада 2006 року, 22 серпня 2013 року.

38. Спірні правовідносини врегульовані Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року N 606 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005 року за N 1455/11735; надалі - Інструкція № 606).

39. Пунктом 1 Інструкції № 606 передбачено, що причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

40. Відповідно до пункту 2 Інструкції № 606 перелік МСЕК, на які покладаються функції щодо встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджується відповідним наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій.

41. Отже, повноваження щодо встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом належить відповідній МСЕК. В даному випадку судовий контроль досить обмежений, зокрема, суд позбавлений права робити висновки щодо наявності чи відсутності такого зв'язку.

42. Згідно з пунктом 3 Інструкції № 606 критерії визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом:

-перебіг основного і супутніх захворювань, що підтверджуються клініко-інструментальними методами обстеження, висновками спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, результатами патолого-анатомічного або судово-медичного дослідження (якщо вони були проведені).

-ускладнення професійного захворювання (отруєння), трудового каліцтва, час їх настання та ступінь тяжкості, що підтверджені клініко-інструментальними методами обстеження за життя у лікувально-профілактичному закладі або висновками лікарів відповідного профілю з урахуванням етіопатогенетичного зв'язку ускладнень з основним захворюванням та безпосередньою причиною смерті.

-можливість регресування чи прогресування окремих форм професійної патології з моменту припинення дії шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища.

43. З вищенаведеного вбачається, що встановлення причинного зв'язку між смертю особи та отриманим каліцтвом/ профзахворюванням можливе за умови встановлення, що смерть настала у зв'язку з перебігом професійних захворювань або наслідками трудового каліцтва.

44. Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поєднаної травми тіла, отриманої при падінні з висоти ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок суїциду.

45. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані дії відповідача відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, оскільки причиною смерті ОСОБА_2 стала тяжка поєднана травма тіла, не сумісна з його життям, що, не виключно, пов'язано з його суїцидальними тенденціями, що виключає наявність причинно-наслідкового зв'язку між його смертю і отриманими травмами на виробництві у 2006 і 2013 роках.

46. Колегія суддів Верховного Суду також вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені в касаційній скарзі щодо добровільної згоди Комісії переглянути медичну справу про що свідчать заперечення на касаційну скаргу.

47. У свою чергу, згідно з частиною 4 статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

48. Таким чином, не підлягають задоволенню касаційні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди здоров'ю у розмірі 50 прожиткових мінімумів, передбачене пунктами 2, 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, оскільки ці вимоги були заявлені позивачем лише в суді касаційної інстанції.

49. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях, а тому підстави для її задоволення відсутні.

50. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

VI СУДОВІ ВИТРАТИ

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська

Судді Верховного Суду