Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 620/1201/23

адміністративне провадження № К/990/18764/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Білак М.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року (головуючий суддя - Соломко І.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І.)

у справі №620/1201/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дій.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У лютому 2023 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати неправомірною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року;

- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надіслання на адресу суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.

3. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто позивачу.

4. Позивач подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що після викладу у новій редакції частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавець передбачив строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Водночас частина п`ята статті 122 КАС України встановлює спеціальний місячний строк звернення до суду по відношенню до загальних строків, передбачених статтею 233 КЗпП України, у спорах, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення.

7. До спірних правовідносин слід застосувати спеціальний процесуальний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, а позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до суду з підтверджуючими доказами.

8. Визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до суду та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначав про те, що цей спір стосується проходження позивачем публічної служби, а отже, на них поширюється спеціальний місячний строк звернення до суду.

9. Суд наголошував, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує, вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було проведено відповідний розрахунок та на підставі яких нормативно-правових актів.

10. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, а позовну заяву у зв`язку з цим слід повернути.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Позивач на обґрунтування касаційної скарги зазначала про те, що спірні правовідносини стосуються виплати індексації грошового забезпечення, яка є структурою грошового забезпечення, а тому на них поширюються норми частини другої статті 233 КЗпП України, які є спеціальними по відношенню до частини п`ятої статті 122 КАС України.

13. Звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, відповідно до якого при вирішенні спорів щодо строків звернення до суду при виплаті індексації заробітної плати підлягає застосуванню саме стаття 233 КЗпП України.

14. Отже, під час проходження військової служби, приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, право звернення до суду про стягнення сум індексації грошового забезпечення не обмежувалося будь-яким строком. Після звільнення з військової служби, приймаючи до уваги зміни, внесені до статті 233 КЗпП України, та відсутність спеціальної норми щодо строків виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України після звільнення з військової служби, строк звернення становить три місяці.

15. Ураховуючи, що зі списків особового складу військової частини позивач була виключена 03 листопада 2022 року, а до суду за захистом порушених прав звернулась 03 лютого 2023 року, то процесуальний строк не було пропущено.

16. У той же час суди першої та апеляційної інстанцій не врахували такі обставини, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків про пропуск строку звернення до суду.

17. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення.

18. Звертав увагу на те, що про порушення прав щодо ненарахування та невиплати спірних сум позивач повинна була дізнатися 03 листопада 2022 року в день виключення зі списків особового складу військової частини, проте до суду звернулась 03 лютого 2023 року, пропустивши встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк.

19. Уважає, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від її волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

21. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права.

22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

25. За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

26. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині НОМЕР_2 та з 03 листопада 2022 року виключена зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.

27. 03 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду стосовно протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року та зобов`язання вчинити дії шляхом нарахування та виплати спірної індексації.

28. За висновком судів попередніх інстанцій позивач пропустила місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. При цьому, суди виходили з того, що спір стосується проходження публічної служби, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було проведено відповідний розрахунок та на підставі яких нормативно-правових актів.

29. На виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивач подала заяву, в якій вказувала на необхідність застосування тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України, який вона не пропустила з урахуванням дати виключення зі списків особового складу військової частини - 03 листопада 2022 року.

30. Проте суди прийшли до висновку про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, а під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

31. Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Верховний Суд виходить з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

32. Так, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

33. Частиною третьою статті 9 цього Закону передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

34. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

35. Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

36. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

37. Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

38. Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.

39. Таким чином, суди обґрунтовано виходили з того, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем. Оскільки індексація входить до структури грошового забезпечення, то вона також має періодичний характер.

40. Водночас суди помилково застосували до спірних правовідносин норми частини п`ятої статті 122 КАС України та наслідки пропуску процесуального строку.

41. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п?ятою статті 122 КАС України.

42. До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

43. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.

44. З огляду на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 листопада 2022 року № 256 позивача з 03 листопада 2022 року виключено з списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1, строк звернення до суду з приводу вимоги про стягнення належного грошового утримання підлягає обчисленню з цієї дати.

45. Позовна заява подана до суду першої інстанції 03 лютого 2023 року, тобто з дотриманням тримісячного строку звернення до суду.

46. Також Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

48. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

49. З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими та підлягають скасуванню.

50. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

51. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

52. За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №620/1201/23 скасувати, а справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко

О.Р. Радишевська,

Судді Верховного Суду