Історія справи

Постанова КАС ВП від 07.08.2025 року у справі №280/9117/23
Постанова КАС ВП від 07.08.2025 року у справі №280/9117/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 280/9117/23

адміністративне провадження № К/990/31590/24, К/990/31596/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Єресько Л.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційними скаргами Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року (головуючий суддя - Богатинський Б.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Малиш Н.І.)

у справі № 280/9117/23

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

I. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 18 вересня 2023 року №1509/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області;

- поновити на посаді заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з 25 вересня 2023 року;

- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 вересня 2023 року по дату ухвалення рішення суду, з якої утримати податки та інші обов`язкові платежі;

- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі допустити до негайного виконанню.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає про невиконання відповідачем обов`язку щодо одночасного з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці пропонування працівникові всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Так, йому не було надано жодної пропозицій щодо переведення на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду з моменту повідомлення про ліквідацію територіального органу та зміну в організації виробництва і праці до дати звільнення. Запропоновані посади не відповідають вимогам чинного законодавства, не є вакантними посадами, а є посадами тимчасово відсутнього працівника, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що не відповідає вимогам чинного законодавства та вимогам пропозиції саме «вакантної» посади.

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 18 вересня 2023 року № 1509/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з 25 вересня 2023 року.

Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2023 року по 26 січня 2024 року у сумі 52 191,38 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

4. Не погоджуючись із судовими рішенням, відповідачі звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалами Верховного Суду від 15 серпня 2024 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2025 року для розгляду справи №280/9117/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Єресько Л.О., Мацедонська В.Е.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Наказом Міністерства юстиції України від 07 квітня 2016 року № 1515/к призначено ОСОБА_1 на посаду заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 08 квітня 2016 року, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис № 24 від 02 січня 2020 року.

8. 02 січня 2020 року наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2019 року № 4200/к із змінами відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 січня 2020 року № 6/к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

9. Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі, постанови Верховного Суду від 26 січня 2023 року та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у справі № 280/726/20 Міністерством юстиції України прийнято наказ від 21 липня 2023 року № 1064/к про поновлення позивача на роботі з 03 січня 2020 року.

10. Листом Міністерства юстиції України від 25 липня 2023 року № 97671/14.3/31-23 ОСОБА_1 попереджено про звільнення та припинення державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з реорганізацією державного органу. Запропоновано переведення на рівнозначну посаду державної служби заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тимчасово до дня фактичного виходу на роботу основного працівника з соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

11. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) реорганізовано шляхом приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). За твердженням Міністерства юстиції України станом на день попередження ОСОБА_1 про звільнення у зв`язку із реорганізацією у Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) була наявна 1 рівнозначна вакантна посада державної служби підкатегорії Б2 - посада заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно, на виконання приписів частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII саме ця посада і була запропонована ОСОБА_1 .

12. Листом Міністерства юстиції України від 31 серпня 2023 року № 114826/14.3/31-23 ОСОБА_1 повторно запропоновано переведення на рівнозначну посаду державної служби заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тимчасово до дня фактичного виходу на роботу основного працівника з соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

13. ОСОБА_1 запропоновано в термін до 11 вересня 2023 року подати заяву про переведення на запропоновану посаду відповідно до статті 41 Закону № 889-VIII або заяву про відмову від переведення, а також поінформовано, що ненадання письмової згоди на переведення на одну із запропонованих посад у запропонований термін вважатиметься відмовою від запропонованої посади.

14. У термін до 11 вересня 2023 року відповідну заяву ОСОБА_1 про згоду або відмову від переведення не подав, що було розцінено відповідачем як відмова від запропонованих посад.

15. Наказом Міністерства юстиції України від 18 вересня 2023 року № 1509/к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 25 вересня 2023 року відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII з припиненням державної служби.

16. Не погоджуючись із цим наказом, позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту частин першої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

18. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві упродовж цього періоду та які існували на день звільнення.

19. Суд першої інстанції зазначив, що запропонована позивачу посада на період заміщення тимчасово відсутніх державних службовців не є вакантною незалежно від того, з яких причин відсутній основний працівник (у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою, відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тощо) та на який проміжок часу ця посада є вільною.

20. Отже, Міністерство юстиції України, пропонуючи позивачу обійняти посаду державної служби заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тимчасово до дня фактичного виходу на роботу основного працівника з соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не виконало свого обов`язку щодо пропозиції вакантних посад, а отже і не виконало вимоги частини другої статті 49-2 КЗпП, частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

21. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зауважив про обґрунтованість висновку, що запропонована позивачу посада не є вакантною у розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), і ця обставина скаржниками не заперечується. Враховуючи ж невиконання відповідачами вимог Закону № 889-VIII щодо пропозиції з працевлаштування позивача, його звільнення не може вважатись правомірним.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

22. У касаційній скарзі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просить переглянути та скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав, встановлених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в обґрунтування чого посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, висновку щодо застосування наведених у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII випадків, які можна вважати винятками при пропонуванні всіх видів вакантних посад (в тому числі і тимчасових).

23. В обґрунтування зазначеної підстави заявник зазначає, що зміст статті 87 Закону № 889-VIII передбачає обов`язок роботодавця надати працівнику рівнозначну посаду державної служби, а не рівнозначну вакантну посаду державної служби. На думку скаржника Закон № 889-VIII не містить обов`язку роботодавця призначати державного службовця, посада якого була скорочена, лише на рівнозначно вакантну посаду або пропонувати лише рівнозначну посаду.

24. Пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби, на переконання касатора, є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не його обов`язком.

25. Враховуючи постанову Верховного Суду від 26 січня 2023 року та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у справі № 280/726/20, якими встановлено факт реорганізації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, листом Міністерства юстиції України від 25 липня 2023 року № 97671/14.3/31-23 ОСОБА_1 попереджено про звільнення та припинення державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з реорганізацією державного органу, з одночасною пропозицією переведення на рівнозначну посаду державної служби тимчасово. Проте упродовж наданого строку ОСОБА_1 заяву про згоду або відмову від переведення не подав.

26. Станом на день попередження ОСОБА_1 про звільнення у зв`язку із реорганізацією у Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Одеса) була наявна 1 рівнозначна вакантна посада державної служби підкатегорії Б2 - посада заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), а тому на виконання приписів частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII саме ця посада була запропонована позивачу.

27. На переконання відповідача попередження ОСОБА_1 про звільнення відповідає вимогам статті 19 Конституції України, частини четвертої статті 40 КЗпП України, статті 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статті 87 Закону № 889-VIII.

28. Листом Міністерства юстиції України від 31 серпня 2023 року № 114826/14.3/31-23 ОСОБА_1 повторно запропоновано переведення на рівнозначну посаду державної служби заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), тимчасово, запропоновано в термін до 11 вересня 2023 року подати заяву про переведення на запропоновану посаду або заяву про відмову від переведення, що позивачем у встановлений строк не було зроблено.

29. Окрім того, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зазначає, що процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на час виникнення спірних правовідносин, а саме на час ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, а так само і на час видання оскаржуваного наказу в цій справі, врегульована нормами спеціального Закону № 889-VIII, що виключає застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України.

30. На думку відповідача не було враховано судом апеляційної інстанції і те, що рішення суду від 16 червня 2023 року у справі № 280/726/20, яке стало підставою для поновлення позивача на посаді, у подальшому може бути скасовано Третім апеляційним адміністративним судом, що призведе до автоматичного скасування наказу Міністерства юстиції України від 21 липня 2023 року № 1064/к «Про поновлення» та всіх інших наказів, прийнятих Міністерством юстиції України після 21 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 .

31. Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 311 КАС України з огляду на те, що справу розглянуто в порядку письмового провадження за відсутності визначених наведеною нормою підстав. Більше того, в матеріалах справи містяться чотири клопотання від відповідачів про розгляд справи за їх участі в суді апеляційної інстанції. На думку заявника такі порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

32. Міністерство юстиції України у своїй касаційній скарзі просить переглянути та скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування чого посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у поєднані з нормою частини третьої статті 49-2 КЗпП України при відсутності обмежень та/або заборон для суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо пропонування особі, яка підлягає звільненню з державної служби, рівнозначної тимчасової вакантної посади державної служби.

33. Фактично касаційна скарга Міністерства юстиції України вмотивована тими ж підставами, що й касаційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

34. Позивач не скористався правом надіслати відзив на касаційні скарги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначено Законом № 889-VIII.

38. Відповідно до статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

39. Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

40. Приписами пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII встановлено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.

41. Згідно з частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

42. За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

43. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

44. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

45. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

46. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

47. Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

48. Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

49. Спірним питанням у цій справі є правомірність припинення державної служби та звільнення позивача з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з реорганізацією державного органу.

50. Аналіз частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII свідчить, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, зокрема з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється лише коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади або у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

51. Судами попередніх інстанцій установлено, що листом Міністерства юстиції України від 25 липня 2023 року № 97671/14.3/31-23 ОСОБА_1 попереджено про звільнення та припинення державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з реорганізацією державного органу та запропоновано переведення на рівнозначну посаду державної служби заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тимчасово до дня фактичного виходу на роботу основного працівника з соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

52. Листом Міністерства юстиції України від 31 серпня 2023 року № 114826/14.3/31-23 ОСОБА_1 повторно запропоновано переведення на рівнозначну посаду державної служби заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), тимчасово до дня фактичного виходу на роботу основного працівника з соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

53. Наказом Міністерства юстиції України від 18 вересня 2023 року № 1509/к звільнено позивача з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 25 вересня 2023 року відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII з припиненням державної служби.

54. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили насамперед з того, що запропонована позивачу посада не є вакантною незалежно від причин відсутності основного працівника (у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою, відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тощо) та на який проміжок часу ця посада є вільною.

55. Отже, Міністерство юстиції України, пропонуючи позивачу обійняти посаду державної служби заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), тимчасово до дня фактичного виходу на роботу основного працівника з соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не виконало свого обов`язку запропонувати вакантні посади, а отже і не виконало вимоги частини другої статті 49-2 КЗпП, частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

56. Верховний Суд уважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи та їх належній правовій оцінці.

57. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

58. За правилами частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

59. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

60. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган із дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які були на день звільнення.

61. У постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 340/1791/22 Верховний Суд резюмував, що у випадку звільнення державного службовця в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженому про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.

62. Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 5067-VI визначено, що вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

63. Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

64. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №285/4227/18, аналізуючи дотримання роботодавцем виконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника у зіставленні з приписами пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 5067-VI, частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» та частини другою статті 23 КЗпП України, дійшов висновку, що якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною. Відтак посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

65. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 676/1679/18, від 16 червня 2020 року у справі № 462/303/17.

66. Таким чином, ураховуючи практику Верховного Суду у цій частині колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Міністерство юстиції України, пропонуючи позивачу обійняти посаду державної служби заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тимчасово до дня фактичного виходу на роботу основного працівника з соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не виконало свого обов`язку щодо пропозиції вакантних посад, а отже і не виконало вимоги частини другої статті 49-2 КЗпП, частини третьої статті 87 Закону №889-VIII.

67. Спростовують вказані правові висновки Верховного Суду і доводи відповідачів щодо неможливості застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України.

68. Щодо посилання відповідачів у касаційних скаргах на те, що рішення суду від 16 червня 2023 року у справі № 280/726/20, яке стало підставою для поновлення позивача на посаді, може бути скасовано Третім апеляційним адміністративним судом, що призведе до автоматичного скасування наказу Міністерства юстиції України від 21 липня 2023 року № 1064/к «Про поновлення» та всіх інших наказів, прийнятих Міністерством юстиції України після 21 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 , то слід зауважити, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

69. Також частиною вісім статті 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

70. Відповідно, у разі ухвалення судом рішення про поновлення на роботі, таке рішення підлягало негайному виконанню незалежно від результатів його перегляду в апеляційному порядку.

71. Щодо доводів касаційних скарг про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини першої статті 311 КАС України з огляду на розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності визначених вказаною нормою підстав, слід зазначити таке.

72. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та 14 травня 2024 року призначено справу №280/9117/23 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження 04 червня 2024 року без виклику осіб, які беруть участь у справі.

73. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року та 29 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотань представника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та Міністерства юстиції України про розгляд у відкритому судовому засіданні адміністративної справи №280/9117/23.

74. При вирішенні клопотань відповідачів про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін суд апеляційної інстанції правомірно керувався рішенням Ради суддів України від 05 серпня 2022 року № 23 про рекомендації з організаційних питань роботи суддів в умовах воєнного стану та наказом голови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року №27-ОД про заборону проведення судових засідань під час сигналу «Повітряна тривога»; враховував обставину дії в Україні воєнного стану, неможливість проведення судових засідань під час повітряної тривоги, з метою уникнення ризиків життю і здоров`ю учасників справи.

75. Крім того стаття 353 КАС України не визначає серед обов`язкових підстав скасування судових рішень розгляд справи судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявності при цьому клопотань сторін про розгляд справи за їх участі.

76. Таким чином, доводи касаційних скарг про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які слугували підставою для відкриття касаційних проваджень у цій справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

77. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини Верховний Суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції.

78. Наведені в касаційних скаргах мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

79. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі № 280/9117/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Л.О. Єресько

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду