Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

Київ

справа №296/1566/17

касаційне провадження №К/9901/23684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 01.08.2017 (головуючий суддя: Шалота К.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя: Іваненко Т.В., судді: Кузьменко Л.В., Франковська К.С.) у справі №296/1566/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просила:

визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 16.02.2017 №99, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді 170 грн.;

справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення;

В обґрунтування позовних вимог зазначала на відсутність в її діях складу адмінправопорушення, передбаченого частиною першою статті 155 КУпАП, оскільки остання є розповсюджувачем державних лотерей та не відноситься до кола осіб, визначених диспозицією наведеної норми. Також позивач вказала, що працює на підставі цивільно-правової угоди та виконувала свої трудові функції з розповсюдження лотереї.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.08.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що факт вчинення позивачем інкримінованого їй адмінправопорушення є доведеним, а тому ОСОБА_1 обґрунтовано піддано адміністративному стягненню у вигляді накладення штрафу.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просила суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що орган місцевого самоврядування неуповноважений встановлювати суб`єктам господарювання режим роботи. Скаржник також зазначає, що притягнути до відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 155 КУпАП, можна лише суб`єктів підприємницької діяльності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що ОСОБА_1 на підставі укладеного з ТОВ «А-Вектор» договору субдоручення №25 від 16.06.2016 р. є розповсюджувачем державних лотерей Довірителя, яким є підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Українська національна лотерея», в тому числі лотереї «Золотий Кубок» в електронній формі, які проводяться Довірителем шляхом прийняття сплати участі у лотереї через електронну систему прийняття ставок (лотерейна система), а також здійснює виплату переможцям лотереї належних їм виграшів (призів).

08.02.2017 о 3 год 40 хв. за адресою: АДРЕСА_1 позивач, всупереч встановленому рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.02.2017 №78 режиму роботи об`єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг на території м. Житомира, продовжувала роботу закладу, який спеціалізується на продажі державних лотерей.

По факту події інспектором роти №4 батальйону управління патрульної поліції у м. Житомирі відносно гр. ОСОБА_1 складено протокол №184917 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 155 КУпАП. У протоколі міститься інформація про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

16.02.2017, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем прийнято постанову №99, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді 170 грн.

Зазначена постанова і є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать і делеговані повноваження, зокрема, встановлення за погодженням із власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Пунктом 3 рішення Виконкому Житомирської міської ради №78 від 24.01.2017 встановлено режим роботи з 8.00 до 22.00 год. усіх закладів, які здійснюють діяльність у сфері розповсюдження лотерей, згідно додатку 3, у п. 17 якого включено заклад за адресою: АДРЕСА_1, «Національна лотерея ТОВ «А-Вект». Зазначене рішення було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, виконавчим органом місцевого самоврядування установлено режим роботи, в т.ч., і щодо суб`єкта господарювання - ТОВ «А-Вект».

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103 1 - 104 1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149 - 152, частинами першою та другою статті 152 1, частиною першою статті 154, статтями 155, 155 2, частиною другою статті 156, статтями 156 1, 156 2, 159, статтею 175 1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181 1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185 12, 186, 186 1, 189, 189 1, 212 1 цього Кодексу.

Отже, адмінкомісія при виконавчому органі міської ради є уповноваженим органом на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбаченого статтею 155 КУпАП.

Підставою для притягнення позивача до адмінвідповідальності слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 155 КУпАП, а саме: ОСОБА_1 після 22 години продовжувала роботу закладу, який спеціалізується на продажі державних лотерей.

Частиною першою статті 155 КУпАП передбачено, що порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадові особи встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючим в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколу про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Інформацією із протоколу про адміністративне правопорушення, який є належним доказом у розумінні статті 251 КУпАП, підтверджується факт розповсюдження позивачем лотереї по АДРЕСА_1 у закладі «Національна лотерея» після 22:00.

Даний факт позивачем у касаційні скарзі не спростовується.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що позивач не є суб`єктом вчиненого правопорушення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснювала надання послуг з розповсюдження лотереї на підставі цивільно-правової угоди, тобто представляла товариство у відносинах із споживачами його послуг.

Відповідно до положень частин третьої, сьомої статті 9 Закону України «Про державні лотереї в Україні» з розповсюджувачами державної лотереї - юридичними чи фізичними особами оператор державних лотерей укладає письмові договори. Оператор державних лотерей не несе відповідальності за порушення розповсюджувачами законодавства про розповсюдження державних лотерей, якщо інше не встановлено угодою, укладеною між розповсюджувачем та оператором державних лотерей.

У спірному випадку позивачем допущено порушення правил торгівлі, а не порушення законодавства про розповсюдження лотерей.

Таким чином, за наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності правових підстав для притягнення позивача до адмінвідповідальності за частиною першою статті 155 КУпАП та відповідно накладення штрафу у розмірі 170 грн.

Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах вже була викладена у постанові Верховного Суду від 01.011.2018 у справі №296/5677/17 та колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від такої.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 01.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №296/1566/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа