Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2019 року у справі №2140/1730/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2020 року

Київ

справа № 2140/1730/18

адміністративне провадження № К/9901/21878/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 2140/1730/18

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Іванівської селищної ради Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

за касаційною скаргою Іванівської селищної ради Херсонської області

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, ухвалену у складі головуючого судді Шевчук О.А., суддів Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2, ОСОБА_2 ) з позовом до Іванівської селищної ради Херсонської області (далі - відповідач), в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Іванівської селищної ради Херсонської області від 05 липня 2018 року за № 268 "Про створення Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради Херсонської області".

2. В обґрунтування позовних вимог позивачі ОСОБА_1 , яка є директор Іванівської гімназії, та член батьківського комітету Іванівської гімназії ОСОБА_2 вказують на протиправність оскаржуваного рішення відповідача. Позивачі зазначають, що даним рішенням відповідач фактично ліквідував два навчальних заклади: Іванівську гімназію (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області та Іванівська загальноосвітню школу І ступеня (філія опорного пункту). На думку позивачів дане рішення відповідачем прийнято всупереч Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», Закону України «Про місцеве самоврядування», що порушує права як освітнього закладу так і самих здобувачів освіти, що навчаються у цьому закладі.

2.1. На думку позивачів створення нової юридичної особи після ліквідації Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області та Іванівської загальноосвітньої школи І ступеня (філія опорного пункту) є економічно необґрунтованим, не враховано відсутність відповідного фінансування та низької чисельності учнів, яка має навчаться у ліцеї (60 чоловік старшокласників).

2.2. Відповідачем порушено процедуру створення ліцею, оскільки частиною 2 статті 66 Закону України «Про освіту» не передбачено повноважень селищної ради на створення профільного навчального закладу, в даному випадку ліцею. Крім того, проект цього рішення не обговорювався з батьками дітей, не проводилось роз`яснювальної роботи та загальних зборів мешканців смт. Іванківка, тобто відповідачем не було враховано інтереси дітей під час прийняття оскаржуваного рішення. Позивачі зауважили, що у даному випаду слід дотримуватися Конвенції «Про прав дітей», чого відповідачем зроблено не було. За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанцій вказав на те, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порушення Регламенту Іванівської селищної ради щодо незатвердження проекту цього рішення на першому пленарного засідання сесії ради не є підставою для визнання оскаржуваного рішення відповідача протиправним та його скасування.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

5.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Іванівської селищної ради Херсонської області від 05 липня 2018 року за № 268 "Про створення Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради Херсонської області".

5.2. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанцій виходив з того, що рішення Іванівської селищної ради Херсонської області від 05 липня 2018 року № 268 впливає на конституційне право позивачів яким є право на освіту, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади під час прийняття такого рішення. Оскільки відповідачем не було проведено громадських обговорень та не проведено консультацій з громадськістю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 996, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

5.3. Судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача про необов`язковість таких обговорень та консультацій. Суд вказав на те, що відповідно до статті 3 Конвенції «Про права дітей», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованої постановою Верховного Рад України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. За таких обставин не проведення відповідачем громадських обговорень та консультацій з громадськістю є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача.

5.4. Також судом апеляційної інстанції вказано на те, що у відповідача відсутні повноваження щодо створення профільного навчального закладу, яке становить предмет судового оскарження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Іванівської селищної ради Херсонської області, в якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року і залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року.

7. В обгрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства України. Судом апеляційної інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, невірно застосовано судом норми як матеріального так і процесуального права.

7.1. На думку скаржника судом апеляційної інстанції зроблені невірні висновки про відсутність у Іванівської селищної ради Херсонської області компетенції щодо реорганізації та ліквідації навчальних закладів комунальної форми власності. Такі висновки суперечать статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Факт видачі Іванівському ліцею № 1 свідчить про наявність у відповідача такої компетенції.

7.2. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що оскаржуване рішення відповідача є актом індивідуальної дії, оскільки дія його дія стосується прав та інтересів визначеного у ньому кола осіб, воно не розраховане на довгострокове та неодноразове застосування, а дія вичерпується його виконанням. Більше того, статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не зобов`язують органами місцевого самоврядування проводити загальні збори територіальних громад, а лише передбачає таке право цього органу.

7.3. Скаржник також зауважив, що оскаржуване у даній справі рішення прийнято ним у чіткій відповідності до процедури його прийняття. Внесення проекту цього рішення на друге, а не на перше, пленарне засідання Іванівської селищної ради Херсонської області не може бути підставою для задоволення позовних вимог. На думку скаржника рішення Іванівської селищної ради Херсонської області від 05 липня 2018 року № 268 не спричиняє будь-яких негативних наслідків для ОСОБА_1 , а також батьків та дітей. Крім того, на думку скаржника є незрозумілим, яке право ОСОБА_1 порушено оскаржуваним рішенням відповідача.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 06 квітня 2020 року, закінчено підготовчі дії та призначено зазначену касаційну скаргу до розгляду у попереднє судове засідання відповідно до вимог частини 1 статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

10. Від позивачів відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. Наказом відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області від 09 серпня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Іванівської гімназії з 09 серпня 2013 року. З 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області.

12. Відповідно до рішення Х сесії селищної ради VII скликання від 05 липня 2018 року № 268 вирішено створити юридичну особу Іванівський ліцей № 1 Іванівської селищної ради Херсонської області шляхом реорганізації юридичних осіб: Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області та Іванівської загальноосвітньої школи І ступеня.

13. 10 липня 2018 року на підставі рішення Х сесії Іванівської селищної ради VII скликання (друге пленарне засідання) від 05 липня 2018 року № 268 "Про створення Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради Херсонської області", з метою забезпечення трудових прав директора відповідно до пункту 1 статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України прийнято розпорядження селищного голови №207-ОС "Про попередження директора Іванівської гімназії (опорного закладу) освітнього округу Іванівського району Херсонської області при наступне вивільнення у порядку статті 49-2 Кодексу законів про працю України".

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20 листопада 1989 року №44/25, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

16. Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

17. Згідно зі статтею 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (в редакції від 10 червня 2018 року, далі - Закон № 280/97-ВР).

19. Відповідно до абзацу 2 пункту 30 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

20. Разом з тим повноваження районних та обласних рад визначені статтею 43 Закону № 280/97-ВР. Зі змісту даної статті вбачається, що до виключних повноважень районної ради не відноситься вирішення питань про утворення чи ліквідацію навчальних закладів комунальної форми власності.

21. Відповідно до частин 1, 2, 3, та 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55,56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

22. Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти врегульовані Законом України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (в редакції станом на 05 вересня 2017 року, далі - Закон № 2145-VIII).

23. Законом № 2145-VIII визначено, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

24. Повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки; базова середня освіта тривалістю п`ять років; профільна середня освіта тривалістю три роки. Початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти) (частина 3 статті 12 Закону № 2145-VIII).

25. Відповідно до частини 7 статті 12 Закону № 2145-VIIІ здобуття профільної середньої освіти передбачає два спрямування: академічне - профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, і поглибленого вивчення окремих предметів з урахуванням здібностей та освітніх потреб здобувачів освіти з орієнтацією на продовження навчання на вищих рівнях освіти; професійне - орієнтоване на ринок праці профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, та професійно орієнтованого підходу до навчання з урахуванням здібностей і потреб учнів. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на здобуття освіти на інших рівнях освіти. Заклади освіти можуть мати освітні програми профільної середньої освіти за одним чи обома спрямуваннями.

26. Відповідно до частини 2 статті 66 Закону № 2145-VIIІ районні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад: відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти; планують та забезпечують розвиток мережі закладів дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти; планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої освіти академічного спрямування (міські ради міст з населенням більше 50 тисяч - самостійно; міські ради міст з населенням менше 50 тисяч - за погодженням з обласною радою); мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх; закріплюють за закладами початкової та базової середньої освіти територію обслуговування (крім випадків, встановлених спеціальними законами); забезпечують доступність дошкільної та середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, та вживають заходів для забезпечення потреби у дошкільній та позашкільній освіті; забезпечують та фінансують підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби - транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних); ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України; оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; забезпечують рівні умови розвитку закладів освіти всіх форм власності;здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

27. За приписами частини 3 статті 66 Закону № 2145-VIIІ сільські, селищні ради: відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти; мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечують їх діяльність та розвиток; оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

28. Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року № 651-XIV (в редакції станом на 28 вересня 2017 року, далі - Закон № 651-XIV) батьки або особи, які їх замінюють, мають право:вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей; приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності закладу загальної середньої освіти; обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладів загальної середньої освіти; звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; захищати законні інтереси дітей.

29. Відповідно до приписів статті 8 Закону № 280/97-ВР загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

30. Згідно з нормами статті 13 Закону № 280/97-ВР територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

31. Відповідно до пункту 3 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03 листопада 2010 року (в редакції станом на 29 травня 2015 року, далі - Порядок № 996), консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

32. Згідно з пунктом 12 Порядку № 996 в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які: стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами; визначають порядок надання адміністративних послуг тощо.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

33. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

34. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

36. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

37. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

39. Предметом спору у даній справі є рішення Х сесії селищної ради VII скликання від 05 липня 2018 року № 268 вирішено створити юридичну особу Іванівський ліцей № 1 Іванівської селищної ради Херсонської області шляхом реорганізації юридичних осіб: Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області та Іванівської загальноосвітньої школи І ступеня.

40. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції вірно виходив, зокрема з того, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства оскаржуване рішення відповідачем прийнято без попереднього обговорення з громадськістю з метою урахування інтересів батьків та дітей можливості створення нового навчального закладу шляхом реорганізації двох існуючих.

41. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідача вирішено питання про конституційні права мешканців смт. Іванівка Херсонської області на освіту.

42. Під час вирішення питання щодо необхідності проведення консультацій з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій, яке відповідно до чинного законодавства є правом відповідача, Іванівська селищна рада Херсонської області мала виходити з того, що право на освіту є конституційним правом мешканців смт. Іванівка.

43. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до пункту 12 Порядку № 996 у даному випадку прийняттю оскаржуваного рішення відповідача мали б передувати консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій.

44. Проведення таких консультацій є необхідним задля дотримання якнайкращого забезпечення інтересів дитини, зобов`язання держави щодо якого визначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII.

45. За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що рішення відповідача від 05 липня 2018 року № 268 є актом індивідуальної дії, що виключає необхідність проведення консультацій з громадськістю, оскільки проведення таких консультацій випливає зі змісту чинного законодавства та міжнародних зобов`язань держави.

46. Правова позиція щодо необхідності проведення консультацій з громадськістю у разі вирішення питання про ліквідацію навчальних закладів викладена Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №359/6814/17, 06 лютого 2019 року у справі №720/1536/16-а, від 27 лютого 2018 року № 495/7147/16-а. Підстави для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної відсутні.

47. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та про необхідність його скасування.

48. Водночас доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності у Іванівської селищної ради Херсонської області повноважень щодо створення профільного навчального закладу, про який йде мова у даній справі, є обґрунтованими. Такі висновки суду є помилковими, оскільки наявність таких повноважень у відповідача випливає зі змісту Закону № 280/97-ВР.

49. Хоча означені висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, однак вони не призвели до неправильного вирішення справи по суті, що з огляду на частину 2 статті 350 КАС України не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

50. Доводи касаційної скарги зводяться на незгоди відповідача із правовою оцінкою судами обставин справи.

51. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

52. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

53. Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

54. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

55. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

57. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

58. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

59. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

60. З огляду на результат касаційного розгляду Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Іванівської селищної ради Херсонської області залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

..........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду