Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2018 року у справі №813/1760/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2019 року

Київ

справа №813/1760/17

адміністративне провадження №К/9901/4276/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (суддя - Гулик А.Г.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області

третя особа - Яворівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області

про визнання протиправними і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області), Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

1.1. - визнати протиправним і скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області №1049о/с від 11.04.2017р. в частині звільнення позивача з займаної посади;

1.2. - поновити позивача на посаді старшого дільничного інспектора міліції Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 12.04.2017р.;

1.3. - стягнути з ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2016р. по день винесення рішення в цій справі в межах діючого аналогічного грошового забезпечення працівника поліції у званні «майор поліції» відповідно до посади старшого дільничного офіцера поліції та наявної вислуги років (16 років 01 місяць 14 днів);

1.4. - зобов'язати ГУ НП у Львівській області працевлаштувати позивача (відповідно до п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію») шляхом призначення на посаду старшого дільничного офіцера поліції ГУ НП у Львівській області, про що видати відповідний наказ.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначив, що ГУ МВС України у Львівській області протиправно звільнило його з посади старшого дільничного інспектора міліції Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області, у зв'язку зі скороченням штатів, без з'ясування можливості подальшого використання позивача на службі та без погодження з профспілковим органом, членом якого є ОСОБА_2 Позивач зазначає, що відповідач не врахував того, що його звільнення можливе лише після відмови від проходження служби в поліції. Крім того, ГУ НП у Львівській області не запропонував позивачу жодної посади в органах поліції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1049о/с від 11.04.2017р. в частині звільнення ОСОБА_2 з посади. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого дільничного інспектора міліції Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 12.04.2017р. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 допущено до негайного виконання. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 12.04.2016р. по 10.10.2017р. в розмірі 40032,72 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2342,30 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання. Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до Національної поліції України відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, зокрема прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015р. включно. При прийнятті наказу від 11.04.2017р. №1049о/с відповідач протиправно не запропонував позивачу жодної посади в новостворених органах Національної поліції. Суд вважав звільнення позивача таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад у порядку визначеному розділом ХІ Закону України «Про Національну поліцію». Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновити позивача на тій посаді та в тому органі, з якого він був протиправно звільнений. Суд не взяв до уваги доводи позивача про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу йому необхідно обчислювати в межах діючого аналогічного грошового забезпечення працівника поліції у званні «майор поліції» відповідно до посади старшого дільничного офіцера поліції та наявної вислуги років (16 років 01 місяць 14 днів), оскільки відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, обчислення середньої заробітної плати, у тому числі тієї, яка виплачується за час вимушеного прогулу, здійснюється з розрахунку середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.

5. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачі не обмежені обов'язком працевлаштувати працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції на тотожній посаді, яку він обіймав в органах внутрішніх справ. Законодавцем встановлено право запропонувати особі, яка виявила бажання проходити службу в поліції рівнозначну, вищу або нижчу посаду. Суд встановив, що рапорт позивача про призначення його на посаду в органах Національної поліції у встановленому п.9 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» в порядку та строк до ГУ НП у Львівській області не надходив та відповідно не розглядався. Суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження ГУ НП у Львівській області та давати вказівки щодо необхідності працевлаштування позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції ГУ НП у Львівській області. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про неправильне обрання позивачем способу захисту порушеного права шляхом пред'явлення вимоги щодо зобов'язання відповідача працевлаштувати ОСОБА_2 саме на рівнозначній посаді. Тому, суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав позивача та зобов'язати ГУ НП у Львівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до Національної поліції України відповідно до п. 9 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити абзаци 3, 4 і 7 резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

7. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

7.1. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі №813/1760/17 в частині: Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 12.04.2016 по 10.10.2017 в розмірі 40032,72 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2342,30 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання та в цій частині прийняти нову.

7.2. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 12.04.2016р. по 10.10.2017р. в розмірі 55 666,80 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3257,08 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання.

7.3. Скасовано постанову в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції у Львівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до Національної поліції України відповідно до п.9 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

7.4. В решті апеляційних вимог відмовлено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 813/1760/17 в цій частині залишено без змін.

8. Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу частково, зазначив, що для визначення середньоденного заробітку слід брати до уваги довідку від 06.11.2015 року № 269, адже дана довідка була врахована при прийнятті судового рішення Львівським окружним адміністративним судом від 11.04.2016 року у справі № 813/6357/15, яке набрало законної сили, та з огляду на ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рапорт позивача про призначення його на посаду в органах Національної поліції у встановленому п.9 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у визначеному порядку та у встановлені строки до ГУ НП у Львівській області не надходив та відповідно не розглядався, що підтверджено письмовими поясненнями позивача в ході розгляду справи. Відтак, суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження ГУ НП у Львівській області та давати вказівки щодо необхідності працевлаштування позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції ГУ НП у Львівській області, що зумовлює скасування задоволеної позовної вимоги в цій частині. Крім того, з огляду на ч.2 ст.11 КАС України суд першої інстанції може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, що не вбачається з досліджуваних правовідносин. Також суд вказав, що судовий збір сплачено за вимогу про зобов'язання ГУ НП у Львівській області прийняти ОСОБА_2 на службу до поліції в порядку, передбаченому п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» шляхом винесення наказу про прийняття його на службу з 07.11.2015 року. Разом з тим, така вимога судом не задоволена, відтак і підстави для повернення судового збору - відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

9. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у січні 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року.

10. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року і змінити рішення суду першої інстанції, а саме:

10.1. Абзац третій резолютивної частини викласти в такій редакції: Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2016 року по 10.10.2017 року тривалістю в 547 календарних днів та в сумі 80983,35 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3257,08 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

10.2. Абзац четвертий резолютивної частини викласти в такій редакції: Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області у відповідності до вимог п.9 розділу ХІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» прийняти ОСОБА_2 на службу до поліції на рівнозначну посаду, яку він обіймав в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області станом на 06.11.2015 року.

10.3. Абзац сьомий резолютивної частини викласти в такій редакції: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

10.4. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

11. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що його звільнення з органів внутрішніх справ 06.11.2015р. було не тільки передчасним, а й таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад у порядку, визначеному розділом ХІ Закону України «Про Національну поліцію». Вважає, що ГУ НП у Львівській області має надати йому рівнозначну посаду, яка не погіршує умови праці, які він мав станом на момент звільнення 06.11.2015р., працюючи в Яворському РВ ГУ МВС України у Львівській області на посаді старшого дільничного інспектора міліції. Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій мали здійснити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з кількості календарних днів, а не робочих днів. При цьому, посилається на середньоденний заробіток у розмірі 148,05 грн. Крім того, посилається на те, що сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 640,00 грн. підлягає поверненню на його користь, оскільки позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу №1049 о/с від 11.04.2017р. були задоволені.

12. Касаційна скарга не містить клопотання скаржника про розгляд справи за його участі.

13. ГУ НП у Львівській області надало відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити рішення суду апеляційної інстанції в частині, що стосується ГУ НП у Львівській області, - без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що позивач поновлений на службі в ГУ МВС України у Львівській області з 12.04.2017 року, а тому його прийом на службу до поліції може здійснюватися виключно на підставі розділу VI Закону України «Про національну поліцію». Вважає позовну вимогу до ГУ НП у Львівській області спробою змінити встановлений законом порядок прийняття на службу в поліцію. Крім того, зазначає, що вказаний скаржником розмір середньоденного грошового забезпечення розраховано виходячи саме з кількості робочих днів, а не календарних днів. При цьому середньоденне грошове забезпечення із розрахунку календарних днів становить 108,56 грн.

14. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання ГУ НП у Львівській області про розгляд справи за участі його представника.

15. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області та звільнений зі служби в запас відповідно до наказу ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 №848о/с за п.64 «г» (через скорочення штатів).

17. ГУ МВС України у Львівській області у встановлений законодавством строк не запропонувало позивачу жодної посади в новостворених органах Національної поліції.

18. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №813/6357/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 року, скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 року №848о/с в частині звільнення позивача та поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Яворівського РВ НУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015 року.

19. Наказом ГУ МВС України від 11.04.2017 року №1020о/с на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №813/6357/15 ОСОБА_2 поновлено на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Яворівського РВ НУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015 року.

20. Відповідно до наказу ГУ МВС України від 11.04.2017 року №1049о/с ОСОБА_2 звільнено з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Яворівського РВ НУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015р. на підставі п.64 «г» (через скорочення штатів).

21. Згідно копії довідки про доходи ОСОБА_2 № 269 від 06.11.2015 року, на момент його звільнення з ОВС 06.11.2015 року, його середньоденний розмір грошового забезпечення становив 148,05 грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

22. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

23. Пункт 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»: з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

24. Пункт 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

25. Пункт 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

26. Пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114): у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

27. Підпункт «г» пункту 64 Положення №114: особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

28. Підпункт «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100): цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу.

29. Абзац третій пункту 2 Порядку №100: у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

30. Абзац перший пункту 8 Порядку №100: нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

34. Щодо аргументів скаржника в частині розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, Суд зазначає, що вже висловлював висновок в аналогічних правовідносинах, за яким при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку №100 (постанова Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №826/16716/14).

35. Отже, судом апеляційної інстанції правомірно розраховано середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу виходячи з кількості робочих днів відповідно до приписів Порядку №100.

36. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

38. Відповідно до наведених приписів законодавства, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

39. У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

40. Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до пп. «г» п.64 Положення №114.

41. У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

42. З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь у конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.

43. Під час розгляду цієї справи судами було встановлено, що у встановлений законодавством строк скаржнику не запропоновано жодної посади в новостворених органах Національної поліції.

44. Отже, враховуючи те, що при розгляді питання про здійснення скаржнику пропозиції щодо призначення на посаду в органах Національної поліції має бути перевірено його відповідність вимогам до поліцейських, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що для повного захисту прав позивача наявні підстави для зобов'язання ГУ НП у Львівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до Національної поліції України відповідно до п.9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

45. При цьому, Суд вважає безпідставним посилання ГУ НП у Львівській області на неможливість застосування наведеного законодавчого припису, оскільки, як було встановлено під час розгляду цієї справи, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, всупереч наведених законодавчих приписів, скаржнику не було запропоновано посади в органах поліції.

46. У спірних правовідносинах невиконання органом державної влади свого обов'язку у встановлений законом строк не може позбавляти особу права на прийняття на службу до поліції відповідно до п.9 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

47. Слід також зазначити, що посада, що мала бути запропонована скаржнику, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, може бути рівнозначною, вищою або нижчою щодо посади, яку він обіймав під час проходження служби в міліції.

48. Отже, суд апеляційної інстанції допустив неправильне тлумачення наведених приписів Закону України «Про Національну поліцію» в частині реалізації права скаржника на прийняття на службу до поліції та скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

49. Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

50. Беручи до уваги вищенаведене, Суд вважає за необхідне скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в частині позовних вимог про зобов'язання ГУ НП у Львівській області вчинити певні дії і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

51. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

52. Згідно квитанції №ПН2832 від 11.05.2017р. скаржником сплачено 640,00 грн. за подання адміністративного позову. Отже, враховуючи задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ГУ НП у Львівській області вчинити певні дії, стягненню на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Львівській області підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн.

53. Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

54. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

55. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції у Львівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до Національної поліції України відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» - скасувати і в цій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

56. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

57. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, Львівська область, місто Львів, площа Генарала Григоренка, будинок 3; ідентифікаційний код 40108833) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

58. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа