Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2019 року

м. Київ

справа №617/7748/12

провадження №К/9901/42908/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 01.08.2017 (суддя Кулініч Я.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (колегія у складі суддів Шидловського В.Б., Бучик А.Ю., Капустинського М.М.)

у справі №617/7748/12

за позовом ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання протиправними дій.

I. РУХ СПРАВИ

1. Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 21.05.2012 у справі №617/7748/12 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі провести донарахування та виплату ОСОБА_3 за період з 1 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року: підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно; з урахуванням фактично здійснених виплат, додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, визначеному ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається мінімальним прожитковим мінімумом для непрацездатних осіб, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно; з урахуванням фактично здійснених виплат, державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що дорівнює 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається на рівні прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно; з урахуванням фактично здійснених виплат.

2. Постанова суду набрала законної сили 31.10.2013, а 17.12.2013 позивач отримав виконавчий лист.

3. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою в якій просила замінити сторону по справі № 617-7748/12, а саме: її померлого чоловіка ОСОБА_3 на неї його спадкоємця.

4. Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 01.08.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

5. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким заяву задовольнити.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Суди попередніх інстанцій зазначили, що чинне процесуальне законодавство не дає суду можливості допускати заміну сторони в адміністративній справі в порядку ст. 55 КАС України (у редакції до 15.12.2017) після набрання остаточним судовим рішенням законної сили.

7. Також суди зазначили, що в даному випадку суми соціальних виплат, спадкодавцю за життя не належали та не були йому нараховані органом Пенсійного фонду, а тому не є сумою пенсії або іншою соціальною виплатою у розумінні статті 1227 Цивільного кодексу України, які можуть входити до складу спадщини. Таким чином, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а спірні кошти є правом, що нерозривно пов'язане з особою спадкодавця і не можуть входити до складу спадщини.

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Заявник касаційної скарги зазначає, що відмова судів попередніх інстанцій позбавляє її права на користування майном її померлого чоловіка, що є порушенням прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

11. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

12. Статтею 1219 Цивільного кодексу України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

13. Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

14. Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

15. За положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

16. Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

17. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця, до того ж незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов'язано провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни».

18. Що стосується висновку судів першої й апеляційної інстанцій про те, що правонаступництво в адміністративній справі допускається до закінчення її розгляду судом та набрання остаточним судовим рішенням у справі законної сили, а на стадії примусового виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, передумовою для заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником є відкриття виконавчого провадження, то цей висновок є помилковим з таких підстав.

19. Стаття 55 КАС України, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

20. Згідно із частиною першою статті 264 КАС України, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

21. За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22. Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини п'ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

23. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

24. У контексті наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.

25. При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

26. До того ж цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

27. Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 (справа №2-а-1864/10).

29. У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_3 (позивач у справі) помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2

30. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3.

31. Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що з урахуванням наведених вище висновків заява ОСОБА_2 про заміну сторони її правонаступником підлягає задоволенню.

32. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

33. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

34. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

2. Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 01.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №617/7748/12 - скасувати.

3. Заяву ОСОБА_2 про заміну сторони правонаступником - задовольнити.

4. Замінити позивача у справі №617/7748/12 ОСОБА_3 його спадкоємицею ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб