Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2020 року у справі №803/634/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року

Київ

справа №803/634/17

адміністративне провадження №К/9901/37414/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі №803/634/17 за позовом Комунального підприємства «Луцькводоканал» до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

Комунальне підприємство «Луцькводоканал» (далі - позивач, підприємство, КП «Луцькводоканал») звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (далі - відповідач, управління) про визнання протиправним пункту 1 вимоги від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 «Про усунення порушень».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 08 грудня 2016 року по 03 березня 2017 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію на Комунальному підприємстві «Луцькводоканал». За результатом ревізії був складений акт від 03 березня 2017 року №050-28 в якому відображено ряд порушень бюджетного законодавства. Зокрема, на думку перевіряючих, підприємство порушило порядок відображення витрат на амортизацію безоплатно отриманих основних засобів, що призвело до завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375. Також, до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році включено витрати, які були покриті за рахунок коштів місцевого бюджету спрямованих підприємству по КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» (капітальні видатки). Вимогою від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 відповідач вимагав від позивача усунути недоліки викладені в акті ревізії.

Підприємство не погоджується з викладеними висновками ревізії з тих підстав, що витрати на амортизацію безоплатно отриманих основних засобів були правильно відображені в бухгалтерському обліку і вірно віднесені до собівартості витрат на постачання послуг з водопостачання (водовідведення) населенню.

Також КП «Луцькводоканал» зазначає, що отримані від Виконавчого комітету Луцької міської ради внески до статутного капіталу спрямовуються в першу чергу на поповнення власного капіталу підприємства, а не покриття витрат з надання послуг водопостачання (водовідведення) населенню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 резолютивної частини вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 в частині зобов`язання усунення порушень, які зазначені у пункті 1 описової частини вимоги.

Рішення суддів мотивовані тим, що будь-які субвенції можуть бути використані лише з тієї метою та в тому порядку, який визначив орган, що надає відповідну субвенцію. В даному випадку пунктом 5 Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 375 (далі - Порядок №375) чітко визначено, що покриття заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється виключно на підставі відповідного трансферту з державного чи місцевого бюджету.

Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, здійснений Виконавчим комітетом Луцької міської ради трансферт за КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» (капітальні видатки) не спрямований на покриття витрат визначених Порядком №375, а спрямований на поповнення власного капіталу підприємства, а отже не може бути використаний для будь-яких інших цілей.

Крім того, висновки ревізії про необхідні включення вищенаведеного трансферту на покриття витрат з надання послуг водопостачання (водовідведення) суперечить самій правовій природі власного капіталу. Так, в пункті 3 розділу І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, визначено, що власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов`язань.

Тобто власний капітал підприємства в будь-якому випадку залишається в активах та не спрямовується на покриття зобов`язань.

Тому, на переконання судів попередніх інстанцій, висновок відповідача про необхідність покриття витрат визначених Порядком №375 за рахунок КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» (капітальні видатки) не ґрунтується на вимогах закону та є протиправним.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що внаслідок завищення витрат з амортизації на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню, завищено в розрахунку обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 9 місяців 2015 року на суму 655 248, 25 грн чим допущено порушення пункту 5 Порядку №375.

Зазначив, що таке порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 655 248,25 грн.

Також, скаржник вказав, що до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році включено витрати, які покривалися за рахунок коштів місцевого бюджету, спрямованих підприємству по КтКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» (капітальні видатки), чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку оплачено коштами субвенції в сумі 1 040 400,00 грн.

На переконання скаржника, включення до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги централізованого водопостачання та водовідведення амортизаційних відрахувань на безкоштовно одержані основні засоби є фактично завищенням витрат так, як дані витрати в обліку компенсовано доходами (бухгалтерський рахунок №745 «Дохід від безоплатно одержаних активів»).

Зазначив, що таке порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 1040400,00 грн.

На думку скаржника включення до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги централізованого водопостачання та водовідведення амортизаційних відрахувань на безкоштовно одержані основні засоби є фактично завищенням витрат так, як дані витрати в обліку компенсовано доходами (бухгалтерський рахунок №745 «Дохід від безоплатно одержаних активів»).

Також в обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. При цьому вимога «Про усунення порушень» і дії посадових осіб контролюючого органу щодо пред`явлення керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав суб`єкта контролю, крім права на усунення виявлених порушень законодавства, яке виникає у зв`язку із самим фактом пред`явлення вимоги.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалами від 20 липня 2017 року, 06 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Бившева Л.І. (судді), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року призначено попередній розгляд справи за даним позовом.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

У період з 08 грудня 2016 року по 03 березня 2017 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію на Комунальному підприємстві «Луцькводоканал».

За результатами ревізії складено акт від 03 березня 2017 року № 050-28, яким зафіксовано ряд порушень вимог чинного законодавства. Зокрема, проведеною ревізією встановлені порушення П(С)БО 16 «Витрати», п. 5 Порядку надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населення та/або іншим підприємства від 04 червня 2015 року №375, а саме до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах включено витрати, пов`язані з амортизацією безкоштовно одержаних основних засобів, чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку відшкодовано за рахунок субвенції в сумі 655 248,25 грн.

Також, до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році включено витрати, які покривалися за рахунок коштів місцевого бюджету, спрямованих підприємству по КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» (капітальні видатки), чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку оплачено коштами субвенції в сумі 1 040 400,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками ревізії, КП «Луцькводоканал» подало заперечення від 14 березня 2017 року вих. №284-1-03.

За результатом опрацювання поданих заперечень, висновком Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вказані заперечення не прийняті до уваги.

На підставі акту ревізії від 03 березня 2017 року №050-28 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області винесено вимогу №13-03-05-14/1651 від 28 березня 2017 року. Про усунення порушень відображених в акті ревізії.

У пункті 1 вимоги відповідач вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 вимоги розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності. Вичерпну інформацію при вжиті заходи надати до 20 квітня 2017 року.

Також вказано, що в разі незабезпечення виконання вимоги орган Держфінінспекції має право звернутися до суду в інтересах держави.

Не погоджуючись з пунктом 1 вимоги від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 «Про усунення порушень», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: з здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Пунктами 4-5 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

У відповідності до частини першої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Пунктом 7 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 266 "Про утворення міжрегіональних органів Державної аудиторської служби" до складу органів Державної аудиторської служби України входять Держаудитслужба та такі міжрегіональні територіальні органи: Північний офіс Держаудитслужби, Північно-східний офіс Держаудитслужби; Західний офіс Держаудитслужби та Східний офіс Держаудитслужби, які також наділені вищевказаними повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 обумовлено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; вертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до пп.6, 16 пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, дані на електронних носіях, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Також за змістом п.п.9 пункту 4 Положення № 43 встановлено, що Держаудитслужба має право звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно із якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно із методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою незабезпечено виконання вимог до усунення порушень, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю дотримання законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Така вимога є обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Разом з тим, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Аналіз законодавства вказує на те, що збитки чи інші суми, які підлягають стягненню, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд, який розглядає адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Таку правову позицію стосовно вирішення спорів вказаної категорії неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 23 лютого 2016 року справа №818/1857/14, а також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року справа №820/339/17, від 28 березня 2019 року справа №813/1745/17, від 11 грудня 2019 року справа №2-а-2451/11/2170.

Отже, підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання без додаткових заходів лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних зі стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

Законність та правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у цій частині, може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що у зв`язку із визначенням розміру збитків у спірній вимозі, перевірку обґрунтованості вимог контролюючого органу має здійснювати суд, що розглядає позов про стягнення відповідних збитків, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На наведені обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій та приймаються Судом в якості належних.

Стаття 351 КАС України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, зважаючи на приписи статті 351 КАС України, касаційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області необхідно задовольнити, скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов