Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №813/2432/16

адміністративне провадження №К/9901/28822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 (суддя: Кухар Н.А.)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (колегія суддів у складі: І.В. Глушко, О.О. Большакова, В.Я. Макарик)у справі №813/2432/16 (876/6299/16) за позовомДержавного підприємства «Санаторій «Кришталевий палац» доДрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Санаторій «Кришталевий палац» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 30.06.2016 № 0000771400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 60499 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15125 грн.; № 0000781400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за податковим зобов'язанням у розмірі 12987 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3247 грн.

Позов мотивований реальністю виконання господарських операцій зі спірним контрагентом, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства. Між позивачем та його контрагентом господарські операції були реально здійснені, їх дії спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно. Зокрема зазначає, що на момент укладення договору підряду № 16-07/15-13/49 від 26.06.2015 та виконання робіт був відсутній кошторис. В акті обстеження теплової мережі (ділянка котельна бойлерна) від 10.06.2015 не згадується ділянка, на якій проводилися роботи згідно договору підряду № 16-07/15-13 від 26.06.2015, а саме ділянки приміщення плавального басейну до приміщення бойлерної, а відтак дана ділянка не обстежувалася. Акт на ремонт тепломережі від приміщення плавального басейну до приміщення бойлерної у ДП "Санаторій "Кришталевий палац" є дефектним, в ньому не вказано посади, прізвища, ініціалів особи, яка його складала і перевірила, в тому числі не зазначено дату складання акта. Крім того, до перевірки не було представлено документів, а саме актів обстеження тепломережі від приміщення плавального басейну до приміщення бойлерної в ДП "Кришталевий палац" м. Трускавець, звітів експертної комісії чи спеціалізованої організації, яка б проводила обстеження даної тепломережі, на підставі яких і мали проводитися необхідні заходи по ремонту тепломережі до бойлерної.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Санаторій "Кришталевий палац" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ЮНАМ-МОНТАЖ" за липень 2015 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2016 за № 157/14-00/01981968, висновками якого встановлено порушення Державним підприємством "Санаторій "Кришталевий палац" :

1) ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 12987 грн.,

2) п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього в сумі 60499 грн., в т.ч. за липень 2015 року у сумі 57899 грн., за грудень 2015 року - 2600 грн.

3) не підтверджено реальність здійснення операцій ДП "Кришталевий палац" з ТОВ " ЮНАМ-МОНТАЖ " за липень 2015 року.

На підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 форми "Р":

- № 0000771400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 60499 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15125 грн.

- № 0000781400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за податковим зобов'язанням у розмірі 12987 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3247 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ " ЮНАМ-МОНТАЖ " на підставі договору підряду № 16-07/15-3/49 від 26.06.2015, предметом якого є виконання ремонту системи теплопостачання від приміщення плавального басейну до приміщення бойлерної в ДП «Санаторій «Кришталевий палац» в. Трускавець, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, дефектним актом, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за формою КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомістями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, податковими накладними, платіжними дорученнями, зведеним кошторисом розрахунку вартості об'єкта (системи теплопостачання від приміщення плавального басейну до бойлерної), копією креслення заміненої в липні 2015 року теплотраси від плавального басейну до бойлерної з фотознімками, сертифікат якості № 15-04/2 на теплогідроізольовані труби.

При укладенні договору сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та фінансового результату наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та фінансового результату на підставі податкових накладних, виданих контрагентом.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду