Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №808/250/16

адміністративне провадження №К/9901/41300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжоілгруп»на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (суддя: О.В. Прудивус)та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (колегія у складі суддів: Л.А. Божко, О.О. Круговий, О.М. Лукманова)у справі№ 808/250/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжоілгруп»доТокмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжоілгруп» (далі - ТОВ «Торговий дім «Запоріжоілгруп») звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області форми «Р» від 25 грудня 2015 року:

№ 0001022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 9503,75 грн.;

№ 0001012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 27795,00 грн.;

№ 0000992200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 128,00 грн.;

№ 0000982200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 38239,00 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними, оскільки під комерційним використанням підакцизних товарів слід розуміти не тільки придбання певною особою підакцизних товарів з метою подальшої реалізації, але й придбання для використання у власній господарській діяльності суб'єкта господарювання з метою отримання прибутку. Оскільки за своєю організаційно-правовою формою контрагенти позивача є господарськими товариствами, позивач не був позбавлений права здійснювати оптову реалізацію нафтопродуктів за відомостями через мережу АЗС для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання. Отже, у періоді, що перевірявся відповідачем, мала місце оптова торгівля нафтопродуктами, а, не як стверджує відповідач, роздрібна торгівля підакцизними товарами, об'єкт якої оподатковується акцизним податком у розмірі 5%. Крім того, позивач зауважив, що чинним законодавством не встановлено обов'язку відображати акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів у касових чеках.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року позов задоволено, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що податкові зобов'язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), у зв'язку з чим прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням адміністративного позову.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 листопада 2015 року по 03 грудня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності визначення об'єкта оподаткування та декларування в звітності акцизного податку за період з 01 січня 2015 року по 01 жовтня 2015 року, за результатами якої складено акт від 10 грудня 2015 року № 646/08-31-22/38839332, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму акцизного податку за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2015 року у розмірі 248732,00 грн.

На підставі акта перевірки, виходячи із кількості АЗС, відповідачем було прийнято чотири податкових повідомлення-рішення форми «Р» від 25 грудня 2015 року, а саме:

1) № 0001022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 9503,75 грн., у тому числі за основним платежем - 7603,00 грн. та за штрафними санкціями - 1900,75 грн.;

2) № 0001012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 27795,00 грн., у тому числі за основним платежем - 22236,00 грн. та за штрафними санкціями - 5559,00 грн.;

3) № 0000992200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 128,00 грн., у тому числі за основним платежем - 102,00 грн. та за штрафними санкціями - 26,00 грн.;

4) № 0000982200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 38239,00 грн., у тому числі за основним платежем - 30591,00 грн. та за штрафними санкціями - 7648,00 грн.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до підакцизних товарів належать: нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (абзаци 1, 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпунктом 215.3.10 пункту 251.3 статті 215 ПК України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» (далі - Правила) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).

В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункту 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Щодо поняття некомерційного використання, то Верховний Суд вважає, що у значенні в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов'язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Відтак, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податкові зобов'язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), у зв'язку з чим прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

На користь такого висновку свідчить також змістове уточнення законодавцем правового регулювання питання щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (пальне), Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким не змінюючи попереднього правового регулювання уточнено пп. 14.1.212 ПК України згідно із яким під реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Вказаний правовий висновок відповідає вже усталеній правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 826/28176/15 та від 22 березня 2018 року у справі № 803/3643/15.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжоілгруп» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду