Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа №804/219/16

адміністративне провадження №К/9901/14895/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016р. (судді - Баранник Н.П., Суховарова А.В., Щербак А.А.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2016р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015р. №008-26511-240215 «Лояльний» укладеного з ПАТ «Дельта Банк», та застосування наслідків недійсності правочину;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) №008-26511-240215 «Лояльний» від 24.02.2015р. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не включення її до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича від 16.09.2015р. №813 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015р. №008-26511-240215 «Лояльний» укладеного ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2.ІНФОРМАЦІЯ_1., проживаючу за адресою:АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1), як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) №008-26511-240215 «Лояльний» від 24.02.2015р. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач - Уповноважена особа Фонду, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016р. скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. - залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що дії Уповноваженої особи Фонду щодо проведення перевірки по виявленню нікчемних правочинів та застосування відповідних наслідків повністю відповідають нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порушень прав позивача, як вкладника, при цьому не допущено.

Також посилався на те, що перерахування грошових коштів на рахунок позивача відбулось з рахунку іншої особи та в період дії постанови Національного банку України від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», що свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування.

Посилається на те, що відповідно до п. 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта банк», затверджених рішенням директорів АТ «Дельта Банк» Протоколом №14 від 20.03.2013р. (з відповідними змінами) зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається. Фактично ж перерахування коштів на рахунок позивача відбулось з рахунку іншої фізичної особи, що є порушенням зазначених Правил.

Посилається на те, що додаткова угода до договору укладена в той же день, що і сам договір, а також в день перерахування коштів на рахунок позивача з рахунку третьої особи - ОСОБА_3, що свідчить про її укладання з метою надання певних переваг і позивачу і ініціатору переказу коштів.

Крім того посилається на те, що внаслідок неправомірних дій голови Ради директорів ОСОБА_4, а саме зволікання з підписанням наказу №2650 від 03.11.2014р. «Щодо стабілізації діяльності Банку», клієнти банку - фізичні особи мали нічим не обмежену можливість здійснювати перерахування з власних поточних (депозитних) рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки та/або поточні (в тому числі карткові) рахунки інших фізичних осіб, внаслідок чого сума коштів, що підлягає відшкодуванню Фондом значно збільшилась.

В надісланих до суду письмових поясненнях на касаційну скаргу Фонд гарантування просив її задовольнити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просила у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Посилається на те, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження того, які саме умови договору банківського вкладу, укладеного між нею та Банком, передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законом чи внутрішніми документами Банку.

Посилається на те, що уклавши договір банківського вкладу, вона набула статусу вкладника ПАТ «Дельта Банк», а після прийняття рішення від 02.10.2015р. про ліквідацію Банку - набула право на відшкодування гарантованої суми коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте на даний час вона позбавлена можливості отримати залишок коштів на рахунку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами встановлено, що 24.02.2015р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №008-26511-240215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США; сума вкладу становить - 6 419 доларів США; процентна ставка на суму вкладу становить 5.5 % річних, та відкрито позивачу рахунок НОМЕР_2.

Також, 24.02.2015р. між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено додаткову угоду №1 до Договору №008-26511-240215 від 24.02.2015р., відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції6 « 1.8 Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкрито в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються. У разі якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».

24.02.2015р. відповідно до умов п.1.8 додаткової угоди до Договору №008-26511-240215 на депозитний рахунок ОСОБА_2 здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 6 419 (шість тисяч чотириста дев'ятнадцять) доларів США. Перерахування коштів на рахунок позивача відбулось з рахунку іншої фізичної особи - ОСОБА_5, відкритого в ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується платіжним дорученням №46374544 від 24.02.2015р.

Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та визнано такою, що втратила чинність постанова від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

02.03.2015р. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про початок процедури виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р.

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015р. №71 та від 03.08.2015р. №147 вирішено продовжити строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» по 02.10.2015р.

02.10.2015р. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб винесено наказ №328 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №664 від 02.10.2015р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 від 02.10.2015р. «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» від 16.09.2015р. №813 до договору №008-26511-240215 від 24.02.2015р. застосовано наслідки нікчемності правочину.

Листом від 23.09.2015р. відповідач повідомив позивача про те, що Договір банківського вкладу (депозиту) №008-26511-240215 від 24.02.2015р., укладений між нею та ПАТ «Дельта Банк», є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок чого її не включено до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач, вважаючи, що її протиправно не включили до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, звернувся до суду із даним позовом

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи наказ про визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» Уповноважена особа діяла у межах повноважень наданих, зокрема, ст.ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів», з дотриманням встановленого принципу щодо найменших збитків для вкладників, та мала усі законні підстави щодо тимчасового обмеження (під час здійснення тимчасової адміністрації) операцій щодо виплат суми відшкодування Позивачеві за договором банківського вкладу (депозиту) та банківського рахунку.

Суд виходив з того, що відповідно до п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «Дельта Банк», що є обов'язковим до застосування сторонами (умов договору), зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Фактично ж, кошти на рахунок Позивача вносилися третіми особами, шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням умов договору.

Крім того, суд виходив з того, що позивачем не доведено факт порушення з боку відповідачів її прав під час дії тимчасової адміністрації ліквідації банку, а саме - не доведено факту настання негативних наслідків, оскільки відповідно до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, тобто фактично доповнювати або змінювати перелік вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, а Фонд вказані зміни враховує до Реєстру вкладників, у зв'язку з чим дійшов висновку, що твердження позивача про настання для неї негативних наслідків у вигляді неможливості отримати відшкодування не відповідають дійсності.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право Уповноваженої особи Фонду на перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими цей Закон пов'язує нікчемність правочину. В свою чергу відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що на час укладення Банком з позивачем договору банківського вкладу (депозиту), остання діяла неправомірно чи протизаконно, чи що їй було відомо про будь-які проблеми у банку, чи, тим більше, їй було відомо про будь-які прийняті правлінням Національного банку України внутрішні накази чи постанови, що перешкоджали укладанню даного Договору або могли б поставити під сумнів його законність.

Суд виходив з того, що зарахування вкладу на рахунок позивача з рахунку іншої фізичної особи не може бути визнано як надання банком позивачу переваги (пільг), оскільки така можливість була передбачена додатковою угодою до договору банківського вкладу, а сам факт внесення грошових коштів на депозитний рахунок позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 24.02.2015р. №46374544, у зв'язку з чим дійшов висновку, що уповноваженою особою Фонду не визначено конкретної підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку, з тих, що передбачені у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI, та не доведено, що договір банківського вкладу між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем має ознаки нікчемного правочину.

Посилання відповідача на те, що договір між позивачем та Банком укладено в період дії постанови Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 р., відповідно до якої Банку було заборонено укладання будь-яких договорів банківського вкладу, апеляційним судом визнані безпідставними, оскільки доказів винних дій саме позивача щодо укладення такого договору та її обізнаності про існування відповідної постанови, як і відомостей про наявність судових рішень відносно посадових осіб Банку, якими б встановлювався факт їх винних дій по укладенню договору, відповідачем суду надано не було.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів частково погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу, позивач в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав, а тому апеляційний суд обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову.

Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні його до переліку вкладників.

Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В той же час, у постановах від 04.07.2018р. №819/353/16 та від 05.12.2018р. № 826/23064/15 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення (наказу) в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду (оформлене наказом №813 від 16.09.2015р.), в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між Банком та позивачем, нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину, - не можуть бути розглянуті в судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича від 16.09.2015р. №813 (оформленого наказом) в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015р. №008-26511-240215 «Лояльний» укладеного ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, - підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині позовних вимог, а в решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016р. скасувати в частині визнання протиправними та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича від 16.09.2015р. №813 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015р. №008-26511-240215 «Лояльний» укладеного ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, а проваження у вказаній частині позовних вимог закрити.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук