Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа №607/2975/17

адміністративне провадження №К/9901/33438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/2646/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ Нацполіції, Нацполіція відповідно) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ Нацполіції

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ Нацполіції, які полягають у нескладанні висновку та неприйнятті рішення про призначення та невиплаті йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з визначенням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції;

- зобов'язати відповідача скласти висновок та прийняти рішення про призначення йому такої допомоги, видати відповідний наказ та виплатити цю допомогу.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що з 2003 року по 06 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), а з 07 листопада 2015 року прийнятий на службу в Нацполіцію, звідки звільнений на підставі наказу від 29 червня 2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) (через хворобу). 07 жовтня 2016 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення одноразової грошової допомоги і подав необхідні документи. Проте, у порушення зазначених вимог, листом заступника начальника ГУ Нацполіції від 20 лютого 2017 року йому роз'яснено, що випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога, визначені статтею 97 Закону № 580-VIII, тому у призначенні і виплаті йому одноразової допомоги відмовлено.

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області постановою від 19 квітня 2017 року частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав протиправною бездіяльність ГУ Нацполіції, яка полягає у нескладанні висновку та неприйнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов'язав ГУ Нацполіції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2016 року про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції керувався тим, що з 15 червня 2016 року (з дати встановлення інвалідності) позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності відповідно до статті 97 Закону № 580-VIII за умови подання до відповідача заяви та інших документів, перелік яких визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок № 4). Обов'язок вчинення дій, передбачених Порядком № 4, спрямованих на отримання позивачем такої одноразової грошової допомоги виникає у відповідача після отримання від поліцейського відповідної заяви. Проте, керівником Нацполіції рішення про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги чи про відмову у її виплаті згідно з Порядком № 4 не приймалось.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 серпня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції. Ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дії відповідача в даній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, а тому з метою ефективного захисту порушеного права необхідно зобов'язати відповідача скласти висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та зобов'язати прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності.

04 вересня 2017 року ГУ Нацполіції звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що у статті 97 Закону № відсутня така обставина, як така, що виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії), травми або каліцтва), пов'язаного з проходженням в ОВС, тому відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

24 жовтня 2017 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване ГУ Нацполіції судове рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що Наказом ГУ Нацполіції від 29 червня 2016 року № 39 о/с позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу).

Рішенням військово-лікарської комісії - постановою № 14 Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Тернопільській області» від 25 квітня 2016 року встановлений причинний зв'язок захворювань позивача з проходженням служби в органах внутрішніх справ - «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ».

Відповідно до довідки обласної Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) № 3 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи серії 12ААА № 352121 від 15 червня 2016 року, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС) та згідно з довідкою серії 12ААА № 002016 від 15 червня 2016 року визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 55%.

08 жовтня 2016 року відповідно до Порядку № 4 позивач звернувся до начальника ГУ Нацполіції із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку із втратою 55% працездатності, під час проходження служби в ОВС та національної поліції. До заяви позивач додав копію паспорта, довідку МСЕК серії 12ААА № 002016 від 15 червня 2016 року, постанову № 14 ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області» від 25 квітня 2016 року, копію виписки з акта огляду МСЕК, свідоцтво про хворобу, ряд інших документів.

Листом від 20 лютого 2017 року № 96/05/3-2017 ГУ Нацполіції позивачу роз'яснено, що випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога, визначені статтею 97 Закону № 580-VIII, тому призначення і виплата допомоги можлива лише у випадку відповідності висновку МСЕК до випадків, визначених цим Законом.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850, Постанова № 850 відповідно).

Так, відповідно до статті 23 Закону № 565-XII, так і статті 97 Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з часу встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (далі - МВС).

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено ІII групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Оскільки позивачу з 15 червня 2016 року встановлено ІIІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII.

У зв'язку із тим, що останнім місцем служби позивача було ГУ Нацполіції, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.

За таких обставин правильним є висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом оскаржуваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 607/2975/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб ,

Судді Верховного Суду