Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07.02.2018 Київ К/9901/5977/18 820/11984/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стрелець Т. Г.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/11984/15

за позовом ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про скасування наказу та поновлення на роботі, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду, прийняту 12 січня 2016 року в складі головуючого судді - Тітова О.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 лютого 2016 року в складі колегії суддів: головуючого - Чалого І.С., суддів: Зеленського В.В., П'янової Я.В.,

у с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд скасувати наказ відповідача від 26 листопада 2015 року №1317-о про його звільнення та поновити його на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ є незаконним і таким, що прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12 січня 2016 року, яку залишив без змін Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 лютого 2016 року, позов задовольнив. Скасував наказ Сумської митниці ДФС України від 26 листопада 2015 року № 1317-0 про звільнення ОСОБА_2 та поновив ОСОБА_2 на роботі - на посаді заступника начальника митного поста «Суми - центральний» Сумської митниці ДФС.

У касаційній скарзі Сумська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

18 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 24 січня 2018 року: касаційну скаргу прийняв до провадження, підготовчі дії по справі закінчив, а справу призначив до розгляду у судовому засіданні на 7 лютого 2018 року.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки в судове засідання, яке було призначено до розгляду на 7 лютого 2018 року, не прибув жодний з учасників справи, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 займав посаду заступника начальника митного поста «Суми - центральний» Сумської митниці ДФС.

20 жовтня 2015 року за результатами службового розслідування було складено акт яким встановлено, що ОСОБА_2 не забезпечено належного виконання службових обов'язків, допущенні порушення митного законодавства та недбалість у роботі; було запропоновано за неправомірні дії та бездіяльність під час виконання службових обов'язків начальника митного поста «Суми-центральний», які призвели до порушень митного законодавства головним державним інспектором Кахерською О.В., не забезпечення належного контролю за роботою підпорядкованого особового складу, що спричинило порушення вимог пунктів 2.1.3; 2.1.8; 2.1.10; 2.2.3.8; 2.2.3.9; 2.2.7.3; 2.2.7.5; 2.2.7.11; 2.2.7.12; 2.2.9; 2.2.9.1; 2.2.9.3; 2.2.9.4; 2.2.9.5; 2.2.9.7; 2.2.19; 2.3.2 положення про митний пост «Суми - центральний», затвердженого наказом Сумської митниці ДФС від 7 серпня 2015 № 230, які призвели до одноразового грубого порушення трудових обов'язків, застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідно до частини 1 статті 41 КЗпП України.

Таким чином звільнення позивача відбулося у зв'язку з тим, що комісією в акті службового розслідування було зроблено висновки, що неправомірні дії підлеглої позивача ОСОБА_3 призвели до спроби незаконного переміщення тютюнових виробів через митний контроль, а ОСОБА_2 всупереч посадових обов'язків не забезпечив контроль за правомірністю дій підлеглої ОСОБА_3

26 листопада 2015 року Сумською митницею ДФС України було прийнято наказ №1317-о про звільнення позивача із вказаної посади на підставі пункту першого статті 41 КЗпПУ за одноразове грубе порушення, у зв'язку з припиненням трудового договору.

Не погоджуючись з цим наказом, позивач звернувся до суду про його скасування та поновлення на роботі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний наказ є незаконним та необґрунтованим.

Колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх такими, що зроблені на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом першим частини першої статі 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення (в тому числі звільнення) застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Тобто, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення допускається виключно у разі грубого порушення трудових обов'язків, такого порушення, яке є несумісним із продовженням займання цією особою своєї посади.

Згідно постанови Пленуму ВС України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», на підставі пункту першого частини першої статті 41 КЗпПУ за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Проте, як встановили суди, правомірність дій підлеглої позивача ОСОБА_3 було встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/11358/15 від 9 грудня 2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 виконувала свої обов'язки належним чином. Вказаною постановою скасовано наказ про звільнення ОСОБА_3 та поновлено її на посаді.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення судом процесуальної дії) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вказану норму варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, неправомірність дій підлеглої позивача - ОСОБА_3 спростовані судовим рішення у справі № 820/11358/15, а відтак звільнення позивача з підстав того, що всупереч своїх посадових обов'язків він не забезпечив контроль за правомірністю дій підлеглої ставиться судом під сумнів.

При цьому відсутність завданої шкоди діями підлеглої позивача виключає порушення трудового законодавства з боку позивача відповідно до постанови Пленуму ВС України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Разом з цим колегія суддів погоджується з висновками судів, що товар, який оглядався підлеглою позивача ОСОБА_3, не був запакований, тобто, не мав пакувальних місць, які вона мала розкрити, доступ до товару був достатній в повному обсязі, а Митний пост "Суми-центральний" не обладнаний засобами розвантаження/завантаження великогабаритних та великовагових товарів, що вказує на відсутність неправомірних дій підлеглої. Оскільки жодних умов, пристроїв, засобів для розвантаження таких вантажів, або рентген-апаратури - ТЗМК, яка дозволяє виявляти тайники, на даному митному пості немає, тому підлегла позивача ОСОБА_3 під час митного огляду не мала ані фізичних можливостей, ані достатніх навиків для розібрання таких катушок.

При цьому завдання, які були сформовані АСАУР для митного огляду - перевірка відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митний декларації, були виконані повністю без застосування оглядового щупу.

Суди першої та апеляційної інстанції слушно дослідили і питання попередньої роботи позивача, який має загальний стаж державної служби більше 30 років, жодних стягнень до цього часу до нього застосовано не було.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову про скасування наказу та поновленню позивача на роботі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться лише до оцінки неправомірних дій підлеглої позивача ОСОБА_3, тоді як не містять переконливих доводів про порушення судами норм права щодо оцінки дій позивача.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх