Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 500/9874/21

адміністративне провадження № К/990/19144/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 500/9874/21

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Сеник Р. П., Онишкевич Т. В., Судова-Хомюк Н. М.) від 20 червня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2021 року № 00040110901 (Форма «С»), яким ОСОБА_1 зобов`язано сплатити штраф в сумі 500 000 грн.

2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 20 серпня 2021 року № 00040110901.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5 000 грн, сплачений згідно платіжного доручення № 738 від 22 грудня 2021 року.

3. Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду 13 квітня 2022 року продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги на 15 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

6. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 13 квітня 2022 року.

7. У встановлений строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

8. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 500/9874/21 повернуто скаржнику.

9. Не погодившись із прийнятим рішенням, 13 травня 2022 року Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України повторно подало апеляційну скаргу та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам статті 295 КАС України, а саме апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження та надано скаржнику десятиденний строк з дати отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві. Суд установив, що до повторної апеляційної скарги долучено платіжне доручення № 256 від 27 квітня 2022 року відповідно до якого оплату здійснено 28 квітня 2022 року. Таким чином суд дійшов висновку, що у апелянта було достатньо часу для скерування платіжного доручення до винесення ухвали суду від 09 травня 2022 року.

11. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 01 червня 2022 року.

12. 13 червня 2022 року на виконання вимог ухвали від 01 червня 2022 року скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якого Головне управління ДПС у Тернопільській області вказало, що первинну апеляційну скаргу подано в строк та залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору. 28 квітня 2022 року у останній день строку визначеного для усунення недоліків було сплачено судовий збір. При цьому скаржник наголошував, що оплата судового збору здійснюється управлінням інфраструктури та бухгалтерського обліку Головного управління ДПС у Тернопільській області, оригінал платіжного доручення якому передає територіальний орган Державної казначейської служби України, що у зв`язку із віддаленістю, створює перешкоди для миттєвого отримання оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору.

Також Головне управління ДПС у Тернопільській області просило врахувати, що у зв`язку з перебуванням у відпустці з 25 квітня 2022 року по 08 травня 2022 року відповідального юриста, який супроводжує дану справу у відпустці платіжне доручення не було скеровано до суду, а тому первинну апеляційну скаргу повернуто ухвалою суду, у зв`язку з несплатою судового збору.

13. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 500/9874/21 з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

14. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, апеляційний суд виходив з того, що оскаржене судове рішення проголошено/постановлено 08 лютого 2022 року, копію якого отримано скаржником 23 лютого 2022 року. Первинну апеляційну скаргу подано 11 березня 2022 року, 28 квітня 2022 року апелянтом сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням № 256 від 27 квітня 2022 року. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2022 року апеляційну скаргу повернено скаржнику, у зв`язку з несплатою судового збору, оскільки платіжне доручення № 256 від 27 квітня 2022 року до суду не скеровувалося. Повторну апеляційну скаргу подано 13 травня 2022 року. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, у скаржника було достатньо часу для скерування платіжного доручення на усунення недоліків первинної апеляційної скарги.

15. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений КАС України, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Апеляційний суд, залишаючи без руху первинну апеляційну скаргу, вказав на спосіб усунення її недоліку шляхом надання документу про сплату судового збору, що не було виконано у встановлений судом строк.

16. Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просив її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

17. На обґрунтування вимог касаційної скарги Головне управління ДПС у Тернопільській області зазначає, що первинну апеляційну скаргу подано в строк та залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору. 28 квітня 2022 року у останній день строку визначеного для усунення недоліків було сплачено судовий збір. При цьому оплата судового збору здійснювалася управлінням інфраструктури та бухгалтерського обліку Головного управління ДПС у Тернопільській області, оригінал платіжного доручення якому передає територіальний орган Державної казначейської служби України, що у зв`язку із віддаленістю, створює перешкоди для миттєвого отримання оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору. Також Головне управління ДПС у Тернопільській області просило врахувати, що у зв`язку з перебуванням у відпустці з 25 квітня 2022 року по 08 травня 2022 року відповідального юриста, який супроводжує дану справу у відпустці. Вважаючи, що термін на усунення недоліків первісно поданої апеляційної скарги закінчився, Головне управління ДПС у Тернопільській області після отримання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2022 року, повторно 13 травня 2022 року подало апеляційну скаргу.

18. При цьому Головне управління ДПС у Тернопільській області зазначає, що при повторному зверненні із апеляційною скаргою (протягом чотирьох днів після повернення апеляційної скарги), відповідач долучив платіжне доручення про сплату судового збору, тобто усунув обставини, які зумовили її повернення.

19. Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

20. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

21. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

23. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

24. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

25. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

26. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

27. Статтею 295 КАС України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

28. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

29. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

30. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

31. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

32. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

33. З аналізу вищевикладеного вбачається, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поівжність пропуску повинен доводити скаржник).

34. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

35. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

36. Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

37. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

38. Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

39. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

40. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

41. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

42. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження посилався на невиконання відповідачем вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, неподання відповідачем заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та незазначення інших підстав для поновлення строку.

43. Верховний Суд зазначає, що передумовою повторного подання позивачем апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року поза межами строку на апеляційне оскарження було повернення первинної апеляційної скарги з підстав не виконання скаржником вимог ухвал Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року та 13 квітня 2022 року, якими відповідачу був наданий строк для сплати судового збору в розмірі 7 500 грн.

44. Водночас, на виконання вимог цих ухвал, 28 квітня 2022 року (в останній день строку на усунення недоліків апеляційної скарги) скаржник сплатив судовий збір в розмірі 7 500 грн, однак платіжного доручення про сплату судового збору до суду не надіслав.

45. Колегія суддів ураховує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги не позбавляло права скаржника відповідно до вимог статті 169 КАС України на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористувався скаржник звернувшись вдруге з апеляційною скаргою в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги.

46. Вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги, до якої було додано оригінал платіжного доручення про повну сплату судового збору, що є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

47. Таким чином, Суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, в діях відповідача убачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

48. Отже висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення скаржника з апеляційною скаргою вдруге (до якої ним додана квитанція про сплату судового збору) є передчасним, що свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

49. У цьому випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

50. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

51. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

52. Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

53. Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

54. У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

55. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

56. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

57. Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 345 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року скасувати, а справу № 500/9874/21 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов