ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 0640/4696/18

адміністративне провадження № К/9901/11952/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року (ухвалене у складі головуючого судді Семенюка М. М. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Франовської К. С., суддів Кузьменко Л. В., Сушка О. О.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі також - відповідач), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення №РВ-1800547832018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20 вересня 2018 року, прийнятого державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20 вересня 2018 року (реєстраційний номер - ЗВ-1806955232018);

зобов'язати Міськрайонне управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області внести відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0450 га для індивідуального садівництва ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області з присвоєнням кадастрового номеру.

Позов мотивований тим, що відмова відповідача зумовлена невиконанням судового рішення і відмовою внесення відповідних змін до відомостей Державного земельного кадастру та внесення нових відомостей щодо спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 вересня 2018 року №РВ-1800547832018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; зобов'язано Міськрайонне управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0450 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, за заявою ОСОБА_1 від 20 вересня 2018 року. В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності за позивачем на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1822083000:07:002:1008, площею 27,0843 га за межами населених пунктів Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області скасовано, а тому суд дійшов висновку, що підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру не може бути перетин ділянки, із заявою про внесення відомостей про яку звернувся із заявою до державного кадастрового реєстратора позивач, із ділянкою, реєстрація якої скасована судовим рішенням, а тому спірне рішення є протиправним і підлягає скасування. При цьому суд зазначив, що оскільки відповідачем не доказано наявність інших підстав для відмови в державній реєстрації земельної ділянки, для захисту прав та інтересів позивача, необхідно зобов'язати Міськрайонне управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0450 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, за заявою ОСОБА_1 від 20 вересня 2018 року.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності за позивачем на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то враховуючи приписи статей 24, 25, частини 1 статті 26 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та те, що за позивачем ще не зареєстроване право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то суди дійшли висновку, що ця вимога задоволенню не підлягає.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося зі скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 24 закону України "Про державний земельний кадастр України" однією із підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Водночас в рішенні Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 вересня 2018 року №РВ-180054783218 чітко зазначено, що земельна ділянка, яку бажає зареєструвати позивач перетинається з ділянкою за номером 1822083000:07:002:1008.

Враховуючи викладене, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо часткового задоволення позову та постановили судові рішення, які не відповідають вимогам закону.

Позиція інших учасників справи

1 липня 2019 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 26 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №0640/4696/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 вересня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13 лютого 2017 року №6-849/14-17-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради площею 0,045 га, для індивідуального садівництва.

Після виготовлення проекту землеустрою, погодження його Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області та відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області позивачем 20 вересня 2018 року подано до Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву (реєстраційний номер ЗВ-1806955232018) про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0450 га, яка розташована за адресою Житомирська область, Житомирський район, Іванівська сільська рада, СТ "Соколовське ", тов. "Фіалка" ділянка №95.

За наслідками розгляду даної заяви державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняв рішення від 20 вересня 2018 року №РВ-180054783218 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав:

- невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: XML Структура Значення номера кадастрової зони CadastralZoneNumber не відповідає вимогам Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 - дванадцятизначний (0-9) (10): (0-9) (2). XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документа. Перетин ділянок з ділянкою 1822083000:07:002:1008. Площа співпадає на 100%;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Конституцією України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частини 1 статті 116 ЗК України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 , 5 , 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки було те, що перетин ділянки позивача з ділянкою 1822083000:07:002:1008, яка перебуває у постійному користуванні ДТГО "Південно-Західна залізниця", співпадає на 100%.

Водночас, суди попередніх інстанцій вірно визнали зазначені підстави помилковими, виходячи з того, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16 грудня 2015 року у справі №278/2061/14-ц за позовом прокурора Житомирського району Житомирської області в інтересах ОСОБА_2 визнано недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1822083000:07:002:1008, площею 27,0843 га за межами населених пунктів Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області серії ЯЯ №070604 від 1 липня 2010 року, виданий Державному територіальному галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" на підставі розпорядження голови Житомирської РДА від 28 травня 2010 року №588, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031020900003 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 1822083000:07:002:1008.

Рішення суду набрало чинності і звернуто до виконання.

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки від 20 вересня 2018 року, ця земельна ділянка не знаходилась в межах іншої земельної ділянки або її частини, так як реєстрацію земельної ділянки 1822083000:07:002:1008 скасовано.

При цьому, судами попередніх інстанцій під час судового розгляду з пояснень представника відповідача було встановлено, що твердження щодо зазначеного в спірному рішенні "невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: XML Структура Значення номера кадастрової зони CadastralZoneNumber не відповідає вимогам Додатку 1 до Постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051 - дванадцятизначний (0-9) (10): (0-9) (2). XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документа." ґрунтуються на припущеннях. Так в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача пояснив, що така невідповідність пов'язана з тим, що можливо в електронному документі невірно вказаний номер земельної ділянки, на яку претендує позивач, при цьому вказати конкретно в чому полягає така невідповідність не зміг.

Проте, з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0450 га для індивідуального садівництва в СТ "Соколовське", тов. "Фіалка", діл. №95 на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області судами попередніх інстанцій встановлено, що номер кадастрової зони та номер кадастрового кварталу земельної ділянки (1822083000:07:002:) позивача співпадає з кадастровим номером земельної ділянки undefined, державну реєстрацію якої скасовано, а чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу буде присвоєно земельній ділянці позивача після проведення її державної реєстрації у встановленому порядку.

Таким чином, судами вірно встановлено, що в проекті землеустрою значення номеру кадастрової зони відповідає Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які частково задовольняючи позов, дійшли висновку, що підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру не може бути перетин ділянки, із заявою про внесення відомостей про яку звернувся до державного кадастрового реєстратора позивач, із ділянкою, реєстрація якої скасована судовим рішенням, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко