Історія справи

Постанова КАС ВП від 06.04.2023 року у справі №640/20994/21
Постанова КАС ВП від 06.04.2023 року у справі №640/20994/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа №640/20994/21

адміністративне провадження № К/990/14174/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року (головуючий суддя - Клименчук Н.М.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді: Беспалов О.О., Грибан І.О.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , боржник) звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у виконавчому провадженні ВП№51612043 від 08 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 309 013,20 грн (далі - Постанова, спірна постанова).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова прийнята із порушенням вимог статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки стягнення судового збору після повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою без фактичного виконання виконавчого документу є безпідставним.

II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. 11 липня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 51612043 на підставі виконавчого листа №1005/162/2012, виданого 03 березня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк" заборгованості за кредитним договором № 4/П від 05 вересня 2006 року в розмірі 3 088 312 (три мільйони вісімдесят вісім тисяч триста дванадцять) грн. 07 коп. та судові витрати в розмірі 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн.

4. Внаслідок надходження до Відділу заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання, 08 липня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

5. 08 липня 2021 року у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору із боржника у розмірі 309 013,20 грн. Постанова прийнята на підставі статей 3, 27, 40 Закону № 1404-VII.

6. Не погоджуючись із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 08 липня 2021 року, позивач звернувся до суду.

III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.

7.1. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 08 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 309 013,20 грн.

8. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, керуючись правовими позиціями, сформованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2020 року (справа №2540/3203/18) та Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа №260/1261/18), дійшов висновку щодо протиправності спірної постанови державного виконавця, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковою умовою стягнення виконавчого збору було фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

10. Суд апеляційної інстанції вказав про законність спірної постанови, оскільки на час виникнення спірних правовідносин фактичне виконання рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень - не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору. Приймаючи оскаржуване рішення суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (справа №480/1558/19) та постанові від 31 травня 2021 року (справа №160/7321/19).

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

11. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).

13. У касаційній скарзі вказано, що судом апеляційної інстанції застосовані стаття 58 Конституції України та статті 18, 27 (в ретроспективі: в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року та в редакції після 28 серпня 2018 року), статті 40, 42 (в ретроспективі) Закону № 1404-VII без урахування висновків Верховного Суду, викладеного в постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4279/19, від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20.

14. Також скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності, оскільки на час прийняття оскаржуваного судового рішення позивач та його представник не отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження, матеріали скарги, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався за їх відсутності та без належного повідомлення. На думку скаржника, вказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.

15. Відділом подано відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідач вказав, що нормами Закону № 1404-VII (чинного на час прийняття оскаржуваної постанови) чітко передбачено обов`язок державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу/закінчення виконавчого провадження вчинити дії по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягнення з боржника, якщо такий збір стягнуто не було.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

18. Згідно із статтями 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

19. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

20. Згідно із статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

21. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

22. Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

24. Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

25. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

26. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

27. Частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

29. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

30. Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

31. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

32. Законом № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.

35. Однією з підстав для відкриття касаційного провадження стало твердження позивача про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4279/19, від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 12 серпня 2020 року у справі №1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20.

36. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із винесенням державним виконавцем постанови від 08 липня 2021 року у межах виконавчого провадження ВП№51612043 про стягнення виконавчого збору за примусове виконання виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №2/100/162/2012.

37. Вказаний виконавчий лист видано судом за для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 4/П від 05 вересня 2006 року в розмірі 3 088 312 (три мільйони вісімдесят вісім тисяч триста дванадцять) грн. 07 коп. та судові витрати в розмірі 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн.

38. З моменту відкриття спірного виконавчого провадження (11 липня 2016 року) та до прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору(08 липня 2021 року) редакції статті 27 Закону № 1404-VIII, що визначають базу обрахунку виконавчого збору, змінювались, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

39. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

40. Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

41. Верховний Суд у справах № 420/4279/19, №420/769/19, №1340/5053/18, №400/878/20, аналізуючи вищевказані законодавчі зміни, зазначив, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

42. Оскільки внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника (позивачка), а виконавчою службою фактично не стягнуто з нього коштів за виконавчим листом у повному обсязі, тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у визначеному державним виконавцем розмірі.

43. Слід також урахувати, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

44. З огляду на наведене, колегія суддів уважає такими, що знайшли підтвердження доводи касаційної скарги, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже ця постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

45. Таким чином, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував положення статті 27 Закону № 1404-VIII, не врахувавши висновки Верховного Суду у справах №420/4279/19, №420/769/19, №1340/5053/18, №400/878/20, та зробив помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

46. Також Верховний Суд зазначає, що приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав у державного виконавця для стягнення виконавчого збору, однак керувався правовими висновками Верховного Суду щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII, сформованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року (справа №2540/3203/18) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2020 року (справа №260/1261/18), які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. У вказаних справах розглядалось питання застосування положень статті 27 Закону № 1404-VIII у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, що, у свою чергу, унеможливлює застосування таких позицій до спірних правовідносин у цій справі, які виникли після внесення змін Законом № 2475-VIII до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

47. Щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України, про які вказує скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає наступне.

48. На думку представника позивача, суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності, не повідомивши позивача про відкриття апеляційного провадження та приймаючи оскаржуване судове рішення без його належного повідомлення. Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки безпідставними.

49. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року про відкриття апеляційного провадження була вручена позивачу 22 квітня 2022 року, тобто за 5 днів до розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення. Також у вказаній ухвалі зазначено, що за відсутності клопотання про розгляд справи за участі сторони, вважається, що така особа не бажає брати участі у удовому засіданні суду апеляційної інстанції. Матеріали справи не містять клопотань про розгляд справи у суді апеляційної інстанції за участю ОСОБА_1 та його представника.

50. Отже, судом апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не допущено порушення пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.

51. Статтею 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

52. Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 27 Закону №1404-VІІІ - без врахування висновків Верховного Суду та дійшов неправомірного висновку щодо законності спірної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі.

53. Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі, однак застосував правові висновки Верховного Суду, що викладені у справах, в яких правовідносини не є подібними до спірних, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для зміни рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року в частині мотивів.

VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

54. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі №640/20994/21 скасувати.

Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у справі №640/20994/21, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у справі №640/20994/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська