Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 620/4428/22

адміністративне провадження № К/990/2587/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Загороднюка А.Г.,

Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 (головуючий суддя - С.Л. Клопот)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 (головуючий суддя - М.І. Кобаль, судді - Л.О. Костюк, А.Г. Степанюк)

у справі № 620/4428/22

за позовом ОСОБА_1

до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, в якому просила:

- стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь позивача грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки у сумі 3 923, 45 грн.;

- стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем у сумі 149 120, 90 грн.;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 09.11.2021 № 185-0 «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 », виданий Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 02.12.2021 № 231-о «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця;

- зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді старшого державного інспектора митного поста «Сеньківка» Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця;

- стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 149 120, 90 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022, позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу від 09.11.2021 № 185-0 «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 », виданого Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця; визнання протиправним та скасування наказу від 02.12.2021 № 231-о «Про звільнення ОСОБА_1 », виданого Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці; зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста «Сеньківка» Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці; стягнення з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця на користь позивача - ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 149 120, 90 грн. - повернуто позивачу.

3. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду з порушенням місячного строку звернення до адміністративного суду, та нею не надано суду належних та допустимих доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено початковий день перебігу звернення до суду у розумінні статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та не прийнято до уваги доводи позивача про обставини виникнення обізнаності про порушення своїх прав, підтверджені належними доказами і які не були досліджені судом, що є недотримання приписів статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позиція інших учасників справи

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

7. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

8. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Нормативне врегулювання

9. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

10. Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

11. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами першою та другою якої передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

12. Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

13. Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

14. Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Оцінка Верховного Суду

15. Системний аналіз статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

16. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

17. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

18. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2022 позивач звернулася до суду з позовом з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів від 09.11.2021 № 185-0 «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 », від 02.12.2021 № 231-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

20. Також судами встановлено, що про порушення свого права позивач дізналася в грудні 2021 року, а саме 03.12.2021 при ознайомленні з розрахунковим листом за грудень 2021, за яким до виплати при звільненні позивачу належала відповідна сума до виплати. Про вказані обставини зазначає і сама позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

21. Оскільки в грудні 2021 року позивач дізналася про порушення своїх прав, а тому саме з цього моменту з урахуванням положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України розпочався перебіг місячного строку звернення до суду з вимогами щодо протиправного звільнення з публічної служби. Водночас з такими вимогами позивач звернулася лише 05.07.2022.

22. Водночас судами встановлено, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.

23. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не надано, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

24. Верховний Суд наголошує, що процесуальним законом зобов`язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

25. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

26. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

27. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

28. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

29. Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

30. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

31. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

33. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі № 620/4428/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов