Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 826/5837/17

провадження № К/9901/35831/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/5837/17

за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Вєкуа Н. Г.) від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бужак Н. П., Троян Н. М., Твердохліба В. А.) від 13 лютого 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації та скасувати рішення відповідача в особі Комісії для розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, про відмову встановити статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 ОСОБА_2 (протокол засідання від 24 березня 2017 року № 4)

- зобов'язати Київську міську державну адміністрацію в особі Комісії для розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації відновити ОСОБА_2 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1989 році категорії 3 та видати відповідне посвідчення.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він 23 лютого 1989 року у складі групи військовослужбовців Управління державної охорони України виконував службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС та відповідно до діючого в той час законодавства йому було встановлено статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та 11 вересня 1991 року видано посвідчення ліквідатора аварії в 1989 році і нагрудний знак. Однак, оскільки вказане посвідчення підлягало перереєстрації у 1997 - 1988 роках, яку позивач не пройшов, воно вважається недійсним.

При зверненні з заявою про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідач протиправно відмовив у встановленні такого статусу, посилаючись на те, що позивач у 1989 році знаходився в зоні ЧАЕС менше 30 календарних днів.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки у 1989 році статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлювався безвідносно до кількості відпрацьованого часу в зоні ЧАЕС.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 21 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на касаційну скаргу, в якому останній просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

7. 04 червня 2018 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_2 на вказаний відзив.

8. 25 жовтня 2018 року та 30 листопада 2018 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли заяви про прискорення розгляду справи.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

10. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року розгляд справи № 826/5837/17 відкладено на 06 березня 2017 року.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 11 вересня 1991 року видано посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3) зеленого кольору, серії НОМЕР_1.

12. 14 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою та пакетом документів, в якій просив направити надані документи на розгляд Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для видачі йому посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС серії А категорії 3.

13. Рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленим протоколом від 24 березня 2017 року № 4, встановлено відсутність підстав для встановлення ОСОБА_2 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 3, оскільки останній виконував роботи у зоні відчуження у 1988 - 1989 роках менше 30 календарних днів.

14. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у відповідності до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів.

16. Оскільки, ОСОБА_2 виконував роботи в зоні відчуження у 1989 році лише один день, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підстав для встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 відповідно до ст. 14 Закон № 796-XII немає.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що на час встановлення йому статусу «ліквідатора» та видачі відповідного посвідчення (від 11 вересня 1991 року серії НОМЕР_1), діяла редакція Закону УРСР «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав статус «ліквідатора» без залежності від кількості часу знаходження у зоні відчуження.

18. На думку скаржника, оскільки статус «ліквідатора» в 1989 році та посвідчення у вересні 1991 році він отримав у відповідності до діючих в той час норм Закону УРСР № 796-XII, починаючи з вересня 1991 року усі зміни до цього Закону УРСР, що погіршують положення, звужують зміст та обсяг існуючих прав та свобод, на позивача не повинні розповсюджуватися. Відтак, скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, були порушені вимоги ст. 22, 58 Конституції України.

19. Також скаржник зазначає, що він при зверненні до Київської міської державної адміністрації просив відновити його статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в 1989 році та ухвалити рішення про видачу оновленого посвідчення «ліквідатора», у той час, як комісія Київської міської державної адміністрації на своєму засіданні 24 березня 2017 року розглянула питання встановлення йому статусу «ліквідатора», керуючись законодавством, чинним на час його звернення у 2017 році.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

21. У відповідності до ст. 10 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, яка діяла на час встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків в зоні відчуження, організації проведення евакуації із цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, в тому числі військовослужбовці, включаючи резервістів, працівники державних, громадських організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки як у цій зоні, так і за її межами.

До учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать також громадяни, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

22. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року № 1543-XII закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

23. У подальшому, Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 року № 2001-XII внесено зміни і доповнення до Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та викладено його в новій редакції.

24. Зокрема, відповідно до вимог ст. 10 Закону № 796-XII (в редакції Закону від 19 грудня 1991 року № 2001-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження в 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 14 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ та організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки.

25. Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 липня 1992 року № 2532-XII, до ст. 10 Закону № 796-XII внесено зміни, згідно яких, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців.

26. Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами (ч. 1 ст. 15 Закону № 796-XII).

27. Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

28. У зв'язку з тим, що з моменту набрання чинності Законом № 796-XII змінилися підстави визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 серпня 1992 року № 501 (чинною, на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02 липня 1990 року № 148 «Про заходи щодо поліпшення медичного і соціального забезпечення осіб, які брали участь роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», дійсні до 28 лютого 1993 року. Цією Постановою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 501).

29. Згідно п. 2 Порядку № 501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII, іншими актами законодавства України.

30. Відповідно п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок № 51) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 01 жовтня 1998 року зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

31. Згідно п. 12 Порядку № 51 спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при МНС, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, Мінпраці, Мінюсту, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

32. Постановою Кабінету Міністрів України «Про перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 20 січня 1997 року № 51 визначено за необхідне провести у період до 01 травня 1998 року перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» згідно з Порядком № 51.

33. Аналіз наведених норм свідчить про те, що регулювання суспільних відносин у сфері надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та здійснення захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку встановленому Законом Української РСР, було можливим до набрання чинності Законом № 796-XII.

34. У подальшому, видача таких посвідчень проводилася згідно Порядку № 501, а згодом - Порядку № 51.

35. Перереєстрація посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про яку йдеться у п. 5 Порядку № 51, та питання про проведення якої ставив позивач при зверненні до Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, стосується посвідчень, виданих згідно Порядку № 501 та Порядку № 51. При цьому, органи, які проводили таку перереєстрацію перевіряли обґрунтованість видачі посвідчень та відповідність власників таких посвідчень вимогам Закону № 796-XII.

36. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, видане ОСОБА_2 11 вересня 1991 року посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3) зеленого кольору, серії НОМЕР_1, зразка затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 18 червня 1991 року № 44, у зв'язку з його не перереєстрацією з 01 жовтня 1998 року є недійсним. Водночас, після 01 жовтня 1998 року, нове посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Порядку № 51, позивачеві не видавалося.

37. Відтак, оскільки з 01 жовтня 1998 року, видане ОСОБА_2 11 вересня 1991 року посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3) серії НОМЕР_1 є недійсним, підстави для його перереєстрації після вказаної дати відсутні.

38. Водночас, оскільки у справі що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 виконував роботи в зоні відчуження у 1989 році лише один день, що не відповідає критеріям, зазначеними у ст. 10 Закону № 796-XII, у зв'язку з чим, відсутні також підстави для видачі позивачеві посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно Порядку № 51.

39. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

40. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

43. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 826/5837/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб