Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №522/753/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа №522/753/17

провадження №К/9901/18242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Гриціва М.І.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2017 (суддя Домусчі Л.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (колегія у складі суддів Градовського Ю.М., Стас Л.В., Турецької І.О.)

у справі № 522/753/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:

а) визнати незаконним припинення виплати (перерахування на поточний рахунок у АТ «Ощадбанк») призначеної пенсії ОСОБА_2;

б) зобов'язати відповідача відновити виплату ОСОБА_2 призначеної пенсії на поточний рахунок за НОМЕР_1, відкритий у ТВБВ №10015/0581 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк».

2. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонеркою та знаходиться на обліку в ГУПФУ в Одеській області. Пенсію за віком позивачка отримувала на рахунок, відкритий у ТВБВ №10015/0581 філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк».

5. З 2011 року позивачка знаходиться на лікуванні в Центрі Реабілітації та медичного догляду Колер, США після хвороби (діагноз судом не розголошується) у 2011 році, виписка не планується, відповідно до листа від 04.02.2016.

6. На час лікування позивачки її пенсію отримувала довірена особа.

7. Довірена позивачкою особа - ОСОБА_4 17.09.2015 звернулась до АТ «Ощадбанк» із заявою про перерахування з жовтня 2015 року належної ОСОБА_2 пенсії на новий поточний банківський рахунок, який відкрито у ТВБВ №10015/0581 філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк». Проте пенсія на цей рахунок відповідачем так і не перераховувалась, востаннє пенсія була виплачена у вересні 2015 року.

8. У жовтні 2015 року ОСОБА_4, як представник позивачки за довіреністю, звернулась до відділу пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФУ в Одеській області із заявою щодо поновлення виплати належній позивачці пенсії з 01.11.2015 та перерахунок її за відповідними реквізитами банку.

9. 03.11.2015 листом ГУПФУ в Одеській області за №1124/Щ-11 повідомило позивачку, що Головним управлінням з жовтня 2015 року припинено виплату пенсії позивачці у зв'язку з отриманням її більше року по довіреності та у зв'язку із відсутності у позивачки місця реєстрації з 29.08.2012. Також у листі зазначено, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутись до головного управління або до управління ПФУ в Київському районі та надати заяву про поновлення виплати пенсії.

10. Листом ГУПФУ в Одеській області за №427/Л-11 від 13.04.2016 повторно роз'яснено, що для поновлення перерахування пенсії ОСОБА_2 необхідно особисто або її законним представником надати до головного управління відповідну заяву та пред'явити паспорт (інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Оскільки документи були подані представником за довіреністю, а не законним представником, то підстав поновити перерахування пенсії позивачці не було.

11. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

12. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки ні позивач особисто, ні її законний представник не звертались до органу Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії, тому дії відповідача відповідають вимогам закону.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що судами неправильно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, підставою припинення виплати пенсії, як зазначено в листі відповідача, стало неотримання пенсії більше року. В той же час, такі обставини відсутні, зазначає позивач.

14. Відсутня також необхідність особистого звернення позивача до органу Пенсійного фонду України, оскільки не минув рік з моменту видачі довіреності. В той же час законодавство передбачає обов'язок пенсіонера звертатись до органу Пенсійного фонду України з заявою про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більш одного року - через кожен рік дії такої довіреності.

15. Крім того, законодавство не передбачає повне припинення виплати пенсії особі в разі невиконання нею вимог щодо щорічного особистого звернення до органу Пенсійного фонду України з заявою про продовження виплати пенсії за довіреністю.

16. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні, рішення судів - залишити без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

18. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

20. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 N 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

21. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

22. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

23. Ч. 3 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

24. Ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

25. Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих вказаним Законом, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому йому.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

27. Згідно з ч. 1 ст. 49 зазначеного Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення п. 2 ч. 1 ст. 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

28. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

29. Такий правовий висновок сформульований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 (справа № 805/402/18).

30. В матеріалах справи наявна копія рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про припинення виплати пенсії з 01.10.2015. Вказане рішення залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій. Відсутні, відповідно, і висновки судів з приводу того чи пенсія ОСОБА_2 припинена з підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», інших законів чи припинення виплати пенсії позивачки відбулось з інших підстав.

31. Встановлення таких обставин дасть змогу встановити обставини наявності чи відсутності в діях органу Пенсійного фонду України ознак протиправності (незаконності), тобто чи законно діяв відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачу.

32. Відмовляючи в задоволенні позову, суди посилались на п. 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 N 1596 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються з поточного рахунка більше як один рік уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідний орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач пенсії та грошової допомоги - подати нову заяву в орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення у порядку, визначеному в пункті 10 цього Порядку.

У разі невиконання одержувачем пенсій та грошової допомоги цієї умови орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення припиняє перерахування відповідно пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу банку і здійснює виплату через підприємство поштового зв'язку за місцем проживання одержувача в установленому порядку.

33. Зі змісту наведеної норми слідує висновок, що у разі невиконання пенсіонером обов'язку щодо подання нової заяви в орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення, то такі органи припиняють перерахування пенсії на поточний рахунок у визначену одержувачем установу банку і здійснюють виплату через підприємство поштового зв'язку за місцем проживання одержувача.

34. Судами не встановлено чи відповідали дії органу Пенсійного фонду України вимогам п. 14 вказаного Порядку, не досліджена і копія матеріалів пенсійної справи позивачки в частині вказаного питання.

35. Також в контексті доводів сторін щодо виплати пенсії в залежності від місця проживання особи, варто зауважити наступне.

36. Як зазначено в згадуваній постанові (п. 29 даного рішення) Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 (справа № 805/402/18) Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 N 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

37. У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.п. 51 - 54).

38. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

39. Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини.

40. Щодо посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу відмови в позові, на невиконання позивачем норми п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1 (далі - Порядок № 22-1; в редакції на час виникнення спірних правовідносин), слід зазначити таке.

41. Відповідно до вказаного п. 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

42. Наведена норма вже була предметом тлумачення Верховного Суду. Зокрема, в постановах від 17.07.2018 (справа № 211/1789/17(2-а/211/116/17)) та від 31.01.2019 (справа № 520/9721/16-а) Верховний Суд зазначив, що цією нормою передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

43. Також у вказаних рішеннях колегія суддів дійшла висновку, що належним виконанням зазначеної норми є звернення представника позивача (пенсіонера) до відповідача (органу Пенсійного фонду України) на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем.

44. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про порушення позивачем норми п. 1.5 Порядку № 22-1, відтак судам слід перевірити цю обставину в контексті наведеного правового висновку Верховного Суду.

45. За змістом ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

46. Відповідно до ст. 159 КАС України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

47. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

48. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

49. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Судам при новому розгляді спору необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 341, 345, 353 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі № 522/753/17 - скасувати.

3. Справу № 522/753/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя М.І. Гриців