Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №804/6588/16

адміністративне провадження №К/9901/14274/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товарної біржі «Універсал» до Фонду державного майна України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними та часткового скасування рішень за касаційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі судді Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Панченко О.М. від 09 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року позов товарної біржі «Універсал» до Фонду державного майна України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними та часткового скасування рішень задоволено частково.

На зазначену постанову суду Фондом державного майна України подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року визнано неповажними причини пропуску скаржником строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що скаржник без поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Фонд державного майна України звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що Фонд державного майна України є бюджетною установою та на момент подачі апеляційної скарги вперше був позбавлений можливості забезпечити сплату судового збору, таким чином перевіряючи доводи про поважність пропуску строку суд апеляційної інстанції повинен був дійти висновку про поважність пропуску строку та відкрити апеляційне провадження.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено що первинна апеляційна скарга, яка подана відповідачем 31 липня 2017 року, була повернута ухвалою суду від 22 вересня 2017 року у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

Повторно з апеляційною скаргою Фонд державного майна України звернувся 10 жовтня 2017 року. Ухвалою від 16 листопада 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду залишив апеляційну скаргу без руху посилаючись на те, що відповідачем пропущено встановлений законом десятиденний строк для звернення до суду з апеляційною скаргою. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що підстави наведені відповідачем для поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки у відповідності до положень статті 186 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції починає свій відлік з дати отримання такого судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу, а також прийняття ухвали у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Згідно з частиною першою статті 101 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скаржником не надано жодного доказу в розумінні статей 69 - 74 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року по справі № 820/2497/16.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко