Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

Київ

справа №813/77/16

адміністративне провадження №К/9901/23413/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Хобор Р.Б., суддів - Попка Я.С., Сеника Р.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

установив:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області), Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області), Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області, Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області від 6 листопада 2015 року № 826 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів); поновити позивача на посаді слідчого СВ Галицького відділу поліції (м. Львів) ГУ НП у Львівській області і стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (суддя Кравців О.Р.) позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області від 6 листопада 2015 року № 826 о/с про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого СВ Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області з органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області з 7 листопада 2015 року; стягнуто з Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що його поновлено на роботі після незаконного звільнення 6 листопада 2015 року, і цього ж дня знову звільнено за іншою підставою, тому він не був належним чином повідомлений про наступне вивільнення.

Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 2009 року приходив службу в органах внутрішніх справ України, остання займана посада - слідчий СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 12 червня 2015 року № 1712 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ, а наказом від 25 червня 2015 року № 445о/с - звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі №813/3615/15 визнано протиправними і скасовано накази ГУ МВС України у Львівській області від 12 червня 2015 року № 1712 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та від 25 червня 2015 року № 445о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 25 червня 2015 року та стягнуто з ГУ МВС України у Львівській області на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі №813/3615/15 в частині стягнення з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу і прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в позові у цій частині. В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року залишено без змін.

27 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Львівським окружним адміністративним судом у справі №813/3615/15.

6 листопада 2015 року ГУ МВС України у Львівській області прийнято наказ №789 о/с, яким позивача поновлено в органах внутрішніх справ.

Іншим наказом ГУ МВС України у Львівській області від 6 листопада 2015 року №826 о/с позивача звільнено з посади слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області у запас за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 6 листопада 2015 року.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звільнення позивач не був попереджений у визначеному порядку про майбутнє звільнення через скорочення штатів, як це передбачено пунктом 8 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію», та не міг подати рапорт, як працівник міліції, про намір проходити службу в органах поліції, у порядку, передбаченому пунктом 9 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» цього ж Закону.

Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції визнав, що оскільки позивач у встановлений законом строк не скористався своїм правом та не надав згоду на проходження служби в Національній поліції, його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів є правомірним.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

За змістом пункту 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

2 липня 2015 року прийнято Закон України № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIІI).

Відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIІI останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 580-VIІI опубліковано в газеті «Голос України» 6 серпня 2015 року, відтак, він набрав чинності 7 листопада 2015 року, а пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону набрали чинності 7 серпня 2015 року.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIІI передбачено, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Тобто, зазначена норма закону поширює свою дію на працівників міліції (осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на час набрання нею чинності працювали в органах МВС та обіймали певні посади.

Пунктами 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

За такого правового регулювання, позивач не може вважатися попередженим про можливе майбутнє звільнення в силу Закону України № 580-VIІI, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, оскільки станом на день опублікування цього Закону він був звільненим з органів внутрішніх справ України на підставі наказу ГУ МВС України у Львівській області від 12 червня 2015 року № 1712, та, відповідно службу в ОВС не проходив.

Позивача поновлено на роботі згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі №813/3615/15, а відповідачем прийнятий відповідний наказ про поновлення лише 6 листопада 2015 року, тобто, в останній день, коли позивач міг були прийнятим на службу до поліції. Як встановив суд першої інстанції, з наказом про своє звільнення від 6 листопада 2015 року позивач ознайомився лише 18 грудня 2015 року, відвідавши ГУ МВС України у Львівській області з метою отримання трудової книжки.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у позивача були відсутні можливості реалізувати передбачене Законом України № 580-VIІI право на подання рапорту про прийняття на службу до поліції.

Враховуючи, що позивач не вважається таким, що відмовився від проходження служби в поліції, та/або не прийнятим на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення в розумінні пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 580-VIІI, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача і необхідність його поновлення на службі на посаді, з якої його було звільнено.

Апеляційний суд дійшов помилкових висновків при вирішенні питання про законність звільнення позивача зі служби.

Отже, судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 262, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року і залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

В.М. Шарапа