Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2019 року у справі №808/945/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 808/945/16

адміністративне провадження № К/9901/37373/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/945/16

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Круговий О. О., Лукманова О. М., Божко Л. А.) від 27 липня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 16 травня 2016 року, просила:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США від 17 лютого 2015 року № 012-07976-170215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що уповноваженою особою безпідставно не включено її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, оскільки у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк».

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США № 012-07976-170215 від 17 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Присуджено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1102,40 грн. на користь ОСОБА_2 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року задоволено апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалено нову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 14 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 06 вересня 2017 року та 11 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в яких відповідач та третя особа просять оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. 13 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у справі № 808/945/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США № 012-07976-170215, за умовами якого позивач розміщує вклад у розмірі 7000,00 доларів США, на строк по 19 березня 2015 року включно, із виплатою процентів.

14. Також позивач та Банк підписали додаткову угоду № 1 від 17 лютого 2015 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 012-07976-170215, згідно якої зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього Договору.

15. Згідно з платіжним дорученням № 46022351 від 17 лютого 2015 року грошові кошти в сумі 7000,00 доларів США були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача № НОМЕР_1 з рахунку ОСОБА_6.

16. 02 березня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 150 віднесло ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

17. Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року та наказу уповноваженої особи застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, у тому числі договору № 012-07976-170215, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

18. Відповідно до повідомлення від 25 листопада 2015 року № 05-3146474 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 012-07976-170215 від 17 лютого 2015 року, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк», згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

19. 02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Того ж дня виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Кадирова В. В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

20. У зв'язку з наведеним, уповноважена особа не подала до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

21. Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено, що договір банківського вкладу (депозиту) № 012-07976-170215 від 17 лютого 2015 року має ознаки нікчемного правочину неплатоспроможного банку, що перелічені у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Зарахування на депозитний рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, як підстава визнання нікчемними вкладів, не відповідає вимогам Закону, а умислу третьої особи, з рахунку якої перераховувалися кошти та позивача стосовно «дроблення вкладу» з метою штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів в межах гарантійного розміру, судом не встановлено.

23. Крім того, суд зазначив, що позивач, будучи вкладником ПАТ «Дельта Банк», після прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за договором № 012-07976-170215 від 17 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США, за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування, оскільки відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на таке відшкодування.

24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що уповноважена особа Фонду, дійшла обґрунтованого висновку щодо нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) № 012-07976-170215 від 17 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та банком, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, згідно положень якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

25. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний правочин укладений банком під час дії заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання та як наслідок дії уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності вчиненого між позивачем та банком правочину та застосування наслідків нікчемності правочину, відповідають вимогам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

27. Зокрема, скаржник зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування наслідків нікчемності правочину, у зв'язку з тим, що кошти на вкладний рахунок позивача були перераховані під період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», оскільки на час укладення договору банківського вкладу (депозиту) № 012-07976-170215 від 17 лютого 2015 року, законодавство не забороняло укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на них кошти.

28. Крім того, скаржник зазначила, що уповноваженою особою не надано доказів та не доведено, що договір банківського вкладу (депозиту) № 012-07976-170215 від 17 лютого 2015 року посягає на суспільні, економічні чи соціальні основи держави, що є підставою для визнання його нікчемним.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

30. Стосовно правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, колегія суддів зазначає наступне.

31. Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

32. Відповідно до ст. 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

33. Згідно ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

34. Колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).

35. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

36. Згідно ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

37. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

38. Згідно п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № 012-07976-170215 від 17 лютого 2015 року та на відповідному рахунку позивача розміщено грошові кошти на загальну суму 7000,00 доларів США, отже, у розумінні закону ОСОБА_2 є вкладником.

40. Укладення зазначеного договору та зарахування коштів на рахунок відбулось 17 лютого 2015 року, до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

41. Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до норм Закону № 4452-VI.

42. Аналогічна правова позиція у подібних відносинах, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18).

43. Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

44. Щодо доводів відповідача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 17 лютого 2015 року № 012-07976-170215, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», колегія суддів зазначає наступне.

45. Згідно ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

46. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

47. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

48. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

49. Також, колегія суддів звертає увагу, що положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не можуть бути застосованими до договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

50. Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

51. Отже, ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, не впливають на обсяг прав особи, яка є вкладником банку та має право на гарантоване відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

52. Згідно ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

53. Отже, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року підлягає скасуванню, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб