Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/8018/18 826/24325/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/24325/15

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" Ільчука Олександра Павловича та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" Щадних Олександра Леонідовича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 05 вересня 2016 року у складі судді Межевича М.В.,

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві заявив вимоги про визнання незаконним рішення про визнання нікчемним договору вкладу, зобов'язання відмінити рішення про визнання нікчемним договору вкладу та стягнення суми моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам закону щодо її складення державною мовою.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування оскаржуваного судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, заявник вказує, що не має достатніх коштів для здійснення перекладу апеляційної скарги та отримання юридичної допомоги.

Відповідачі заперечень чи пояснень по справі до суду касаційної інстанції не подали.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення судового рішення без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

З урахуванням положень частини 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ухвала про залишення апеляційної скарги могла бути оскаржена в касаційному порядку.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга складена не державною мовою, а російською.

Що стосується мови судочинства, то відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Згідно зі статтею 15 КАС (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України від 3 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі - Закон № 5029-VI).

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону № 5029-VI сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Державною мовою України є українська мова (стаття 10 Конституції України та стаття 6 Закону № 5029-VI).

Частина третя статті 8 Закону № 5029-VI передбачає, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Тобто, обов'язковою умовою для здійснення судочинства в Україні регіональною мовою (мовами) є її поширення як такої на відповідній території України згідно з рішенням місцевої ради.

Водночас, на відповідних територіях України російська мова як регіональна мова поширена не була.

За таких обставин, на думку суду, у справі, що розглядається, залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Суд звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала не стала перешкодою для провадження у справі, яке у подальшому, після того, як позивач надав складену українською мовою скаргу, було відкрито апеляційним судом.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі № 826/24325/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон