Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року

Київ

справа №826/2461/16

адміністративне провадження №К/9901/11806/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Петрик І.Й., Сорочко Є.О.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Генеральної прокуратури України

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 18 лютого 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, в якому позивач просив:

1.1. визнати протиправними дії Генерального прокурора України про відмову ОСОБА_3 у проведенні нарахування та виплати грошової допомоги у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України №2377-ІV від 20.01.2005, що діяла станом на час призначення пенсії та Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІ1 від 14.10.2014 виходячи з розміру місячного заробітку;

1.2. зобов'язати Генерального прокурора України провести нарахування та виплату ОСОБА_3 грошової допомоги у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України №2377-1V від 20.01.2005, що діяла станом на час призначення пенсії та Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 виходячи з розміру місячного заробітку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди встановили, що позивач на момент призначення йому пенсії у 2005 році з органів прокуратури не звільнявся та правом на отримання грошової допомоги, виплата якої була передбачена до 01.04.2014, у разі виходу на пенсію за вислугою років, не скористався. Таким чином, оскільки на момент звільнення позивача з органів прокуратури та звернення з заявою про виплату грошової допомоги (14.12.2015 року) норма закону, яка передбачала таке право, втратила чинність, суди дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу вказаної грошової допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

4. 04 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, в якій позивач просив скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

5. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що зміст та обсяг соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Позивач вважає, що виходячи зі змісту ст.ст. 22, 64 Конституції України його право на виплату допомоги у зв'язку з виходом на пенсію є таким, що не підлягає звуженню чи обмеженню. На думку скаржника, положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року підлягають застосуванню у випадках, коли така норма діяла в момент виникнення в особи права на пенсійне забезпечення, грошову допомогу та інші гарантії, передбачені вказаною статтею.

6. Відповідачем надано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, в яких відповідач заперечує проти доводів касаційної скарги. Відповідач вважає, що приписи ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» містять таку обов'язкову умову виплати грошової допомоги працівникам органів прокуратури, як вихід на пенсію за вислугою років чи по інвалідності, що передбачає звільнення з органів прокуратури. Проте, позивача звільнено з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а не у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача не виникло права на отримання грошової допомоги у разі виходу на пенсію за вислугою років. Водночас, зазначає, що норма, на яку посилається позивач в якості підстави для задоволення своїх позовних вимог, втратила чинність 01.04.2014 року. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України у м.Ковелі ОСОБА_3 була призначена пенсія за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

9. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати на різних посадах у прокуратурі Волинської області.

10. Наказом Генерального прокурора України №1114к від 14.12.2015 року ОСОБА_3 було звільнено з посади прокурора Луцького району Волинської області та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частини статті 40 Кодексу Законів про працю України.

11. 06 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою щодо проведення нарахування та виплати грошової допомоги у відповідності до положень частини 16 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ від 05.11.1991 «Про прокуратуру» та Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 у розмірі місячного заробітку, за кожен повний рік роботи прокурором, тобто за 26,5 років.

12. Проте, листом Генеральної прокуратури України №18-77вих-16 від 19.01.2016 року у задоволенні заяви було відмовлено, посилаючись на втрату чинності положенням ч.16 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 01.04.2014, а також мотивуючи тим, що відповідно до вимог ст.38 Кодексу законів про працю України та ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для отримання грошової допомоги є розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, працівником за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

13. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Частина 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років): прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку &?к;…&gм;.

15. Частина 16 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ: прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

16. Підпункт 3 пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» від 27.03.2014 року №1166-VII: внести зміни до таких законодавчих актів України &?д;…&g0; у Законі України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793; 1993 р., № 50, ст. 474; 2001 р., № 44, ст. 233; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78; 2011 р., № 23, ст. 160; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2013 р., № 21, ст. 208) &lс;…&g3; у статті 50-1 &l,;…&g ; частину шістнадцяту виключити..

17. Підпункт 1 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (в редакції, чинній на час набрання ним законної сили): визнати такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793, № 50, ст. 474; 1995 р., № 11, ст. 71, № 34, ст. 268; 2001 р., № 9, ст. 38, № 44, ст. 233; 2002 р., № 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., № 29, ст. 233, № 30, ст. 247; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 2, ст. 32, № 6, ст. 132, № 11, ст. 198; 2006 р., № 1, ст. 18, № 19-20, ст. 156; 2007 р., № 7-8, ст. 66, № 33, ст. 442; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78, № 48, ст. 357; 2010 р., № 37, ст. 497, №№ 41-45, ст. 529; 2011 р., № 23, ст. 160, № 30, ст. 279; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89, № 21, ст. 208, № 37, ст. 490, № 39, ст. 517; 2014 р., № 11, ст.132, № 17, ст. 593, № 20-21, ст. 745, № 22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року № 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

21. Позивач в поданій ним касаційній скарзі посилається на неможливість звуження змісту та обсягу соціальних гарантій шляхом внесення змін до законодавства.

22. Суд зазначає, що з аналізу положень ч. 16 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу, слідує, що обов'язковою умовою виплати грошової допомоги працівнику органу прокуратури є його вихід на пенсію за вислугу років. Такого висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 28 квітня 2015 року у справі №21-87а15.

23. Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що оскільки позивач у 2005 році оформив пенсію без звільнення з органів прокуратури, то права на отримання вказаної допомоги у нього на час оформлення пенсії не виникло.

24. Щодо наявності такого права на час звільнення з органів прокуратури у 2015 році, колегія суддів зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999р. №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

25. Оскільки норма, на яку позивач посилається як на підставу для виплати йому грошової допомоги, була передбачена у Законі №1789-ХІІ, який на час звільнення позивача з органів прокуратури вже втратив чинність, у Генеральної прокуратури України були відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_3 вказаної грошової допомоги.

26. Таким чином, доводи позивача щодо звуження обсягу його соціальних гарантій не відповідають фактичним обставинам, оскільки своїм правом на отримання передбаченої ч. 16 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ грошової допомоги безпосередньо при виході на пенсію за вислугою років останній у 2005 році не скористався.

27. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі не зазначено.

28. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

30. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

31. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

32. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

33. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - залишити без змін.

34. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа