Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №808/1089/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року

Київ

справа №808/1089/17

адміністративне провадження №К/9901/3739/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року (суддя - Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення зі служби, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області), в якому просив:

1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №968 від 24.03.2017р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на начальника ізолятора тимчасового тримання №4 ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ;

1.2. - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №148 о/с від 27.03.2017 «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

1.3. - поновити капітана поліції ОСОБА_2 на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання №4 ГУНП в Запорізькій області;

1.4. - стягнути з Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2017р. по день винесення постанови (рішення) суду.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності прийнято відповідачем необґрунтовано, оскільки порушення вимог чинного законодавства, які відбулись з 23.03.2017р. по 24.03.2017р. були допущенні іншими посадовими особами Ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Запорізькій області. Крім того, відповідачем не враховано те, що обставини які мали місце в ІТТ ГУНП в Запорізькій області стались поза межами робочого часу позивача. Також позивач вказує на те, що в оскаржуваному наказі не наведено, які ж саме порушення службової дисципліни було допущено саме позивачем. Вважає, що наказ про його притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнятий без належного встановлення обставин, які відбулись в ІТТ ГУНП в Запорізькій області, а також без належного встановлення чи мали наслідком таких подій незаконні дії позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

4. Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може застосовуватись за скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням ним служби в органах Національної поліції України. Разом з тим, ступінь тяжкості проступку та відповідно вид дисциплінарного стягнення, який підлягає застосуванню до такого поліцейського, визначається в кожному окремому випадку керівником, якому надано право на накладення дисциплінарних стягнень. У цьому випадку підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок відповідача про неналежне виконання ОСОБА_2 посадових (функціональних) обов'язків начальника ІТТ №4. Відповідно до функціональних обов'язків начальника ІТТ ГУНП в Запорізькій області начальник ІТТ несе особисту відповідальність за порушення працівниками ІТТ заборони катування або інших форм нелюдського поводження, здійснення умисних дій, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. ОСОБА_2, всупереч вимог пункту 17.4 Інструкції №60, 23.03.2017 не було проведено інструктажу наряду у складі інспектора-чергового чергової частини ІТТ №4 ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 та поліцейського-кінолога відділення конвойної служби зазначеного підрозділу старшого сержанта поліції ОСОБА_4, які заступили на чергування та в подальшому допустили порушення вимог чинного законодавства. ОСОБА_2, відповідно до постової відомості, перевіряв ІТТ 23.03.2017 - о 08.45, 11.00, 16.30, 19.05 та 24.03.2017 - о 08.35, 10.50, 13.00, 14.45, тобто позивачем перевірка роботи наряду в нічний час не здійснювалась, що в подальшому призвело до порушення порядку несення служби ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Також ОСОБА_2 після отриманого повідомлення про поранення громадянки ОСОБА_6 невідкладно не прибув до ІТТ, причини та умови, що слугували травмуванню затриманої не встановив. Про факт одержання затриманою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та надання їй медичної допомоги, позивач не повідомив начальника Бердянського ВП ГУНП, начальника ВОД ІТТ ГУНП, чергову частину УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області та районну прокуратуру. Також при прийнятті рішення суд врахував, що надзвичайна подія, яка трапилася в ніч з 23.03.2017р. на 24.03.2017р. в ІТТ №4 ГУНП, набула високого суспільного резонансу та негативно вплинула на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

5. Стосовно посилань позивача на те, що порушення вимог чинного законодавства було допущено поліцейськими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а не безпосередньо позивачем, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду начальника ІТТ №4 ГУНП, а тому до його повноважень, як до керівника державного органу, відносився безпосередній обов'язок з організації діяльності органу на належному рівні, забезпечення дотримання підлеглими вимог чинного законодавства України та функціональних обов'язків. Відповідальність має індивідуальних характер, а тому в разі якщо окремим працівником допущено певні порушення або не належним чином виконуються посадові обов'язки позивач мав право поставити питання про притягнення такого поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, позивач, як керівник, також окремо несе відповідальність за ефективність діяльність органу, дотримання вимог чинного законодавства підлеглими, керівником яких він є, та може бути притягнутий до відповідальності поряд з працівником, яким вчинено порушення, якщо вищестоящий керівник, якому надано право накладати стягнення, дійде висновку про неналежну організацію та координацію керівником роботи підлеглих. У цьому випадку, більшість порушень, встановлених в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності стосуються саме неналежної організації діяльності ІТТ №4 ГУНП та неналежного виконання його посадовими особами посадових (функціональних) обов'язків.

6. Посилання позивача на те, що деякі працівники, які були притягнуті до дисциплінарної відповідальності наказом ГУНП в Запорізькій області від 24.03.2017р. №986, продовжують службу в поліції, зокрема начальник сектору реагування патрульної поліції №3 Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8, суд до уваги не прийняв, оскільки проходження служби в поліції ОСОБА_8 не є предметом спору в цій адміністративній справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

8. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

9. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

10. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у квітні 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року.

11. В касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

12. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що:

12.1. - твердження відповідача про те, що скаржник взагалі не прийняв ніяких мір щодо встановлення причин та умов, що слугували травмуванню затриманої, не відповідають дійсності, але ці обставини не були прийняті судом апеляційної інстанції до уваги та не спростовані відповідачем;

12.2. - суд першої інстанції надаючи оцінку спірним правовідносинам взагалі не прийняв до уваги попередню поведінку та попереднє виконання скаржником своїх службових обов'язків. Відповідачем не були враховані ділові, професійні, особисті якості скаржника, як поліцейського, не надано належної оцінки його освітнього та кваліфікаційного рівнів. Приймаючи оскаржуване рішення суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги та не надав належної оцінки доведеності вини працівника по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на нього службових обов'язків. Зазначає, що має бути доведено, що працівник бажав чи свідомо допускав настання несприятливих роботодавцеві наслідків. Вважає, що відповідачем не було враховано тяжкості проступку, обставин за яких його скоєно, не враховано попередньої поведінки скаржника, зокрема того, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до атестаційного висновку скаржник за час перебування на посаді зарекомендував себе лише з позитивного боку, як при виконанні своїх службових обов'язків так і у стосунках з підлеглими;

12.3. - не було враховано того, що правила внутрішнього службового розпорядника, з якими було ознайомлено скаржника, не відповідають пп.17.4.4 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 20.01.2005р. №60дск. Вважає, що за результатами службового розслідування не зазначено, які саме обов'язки скаржник не виконав, що покладені на нього вказаною Інструкцією. Не прийнято до уваги доводи скаржника щодо того, що раніше підлеглі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 жодного разу не допускали суттєвих порушень у виконанні своїх службових обов'язків;

12.4. - начальник ІТТ несе особисту відповідальність за порушення працівниками ІТТ заборони катування або інших форм нелюдського поводження, здійснення умисних дій, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Проте матеріалами службового розслідування не доведений факт нелюдського поводження, здійснення будь-яких умисних дій, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність із засудженою ОСОБА_6 підлеглими скаржника. Вважає, що під час службового розслідування не було доведено, що саме дії скаржника спричинили безпосереднє порушення його підлеглими Інструкції №60дск;

12.5. - суд апеляційної інстанції не мав права посилатися на те, що надзвичайна подія, яка сталася в ніч з 23.03.2017р. на 24.03.2017р. в ІТТ №4 ГУНП в Запорізькій області, набула високого суспільного резонансу та негативно вплинула на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

13. ГУНП в Запорізькій області надало відзив на касаційну скаргу, який не підписаний представником відповідача.

14. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. ОСОБА_2 з 07.11.2015р. по 27.03.2017р. проходив службу в органах Національної поліції, на момент прийняття оскаржуваних наказів ОСОБА_2 обіймав посаду начальника ІТТ №4 ГУНП в Запорізькій області, мав спеціальне звання - капітан поліції.

16. Відповідно до Функціональних обов'язків начальника ізолятору тимчасового тримання ГУНП в Запорізькій області начальник ІТТ: здійснює керівництво діяльністю ІТТ (п.1); відповідає перед керівництвом ГУНП за виконання ІТТ та конвойним підрозділом покладених на них завдань, забезпечення прав і свобод утримуваних, дотримання законності особовим складом ІТТ (п.7); організовує та контролює виконання працівниками ІТТ вимог Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів та розпорядчих документів, що регулюють діяльність Національної поліції України (п.11). Начальник ІТТ ГУНП в Запорізькій області начальник ІТТ несе особисту відповідальність за порушення працівниками ІТТ заборони катування або інших форм нелюдського поводження, здійснення умисних дій, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

17. 24 березня 2017 року начальником ГУНП а Запорізькій області прийнято наказ №967 «Про призначення службового розслідування», яким наказано провести службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни з боку поліцейських ІТТ №4 ГУНП та з боку керівництва Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області.

18. 24 березня 2017 року начальником ГУНП в Запорізькій області було затверджено висновок за матеріалами службового розслідування, проведеного за фактами виявлених порушень службової дисципліни в організації діяльності ІТТ №4 ГУНП в Запорізькій області.

19. Також 24 березня 2017 року начальником ГУНП в Запорізькій області видано наказ №968 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за грубе порушення службової дисципліни, вимог вимоги пп.1, 2 ч.1, ч.2 ст.18, ст.64 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», ст.ст. 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, пп.17.4, 17.4.4, 17.4.5 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 20.01.2005р. №60дск, п.5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом МВС від 06.11.2015р. №1377, суттєві прорахунки в організації роботи щодо попередження надзвичайних подій за участю особового складу, недопущення злочинних та корупційних проявів, порушень дисципліни та законності, неналежне виконання посадових (функціональних) обов'язків, на начальника ізолятора тимчасового тримання №4 ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

20. Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 27.03.2017р. №148 о/с «По особовому складу» наказано звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_2 (НОМЕР_2), начальника ізолятора тимчасового тримання №4 ГУНП, з 27 березня 2017 року.

21. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції став висновок службового розслідування, який затверджений начальником ГУНП в Запорізькій області 24 березня 2017 року. Так ОСОБА_2, в супереч вимог пункту 17.4 Інструкції №60, 23.03.2017р. не було проведено інструктажу наряду у складі інспектора-чергового чергової частини ІТТ №4 ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, та поліцейського-кінолога відділення конвойної служби зазначеного підрозділу старший сержант поліції ОСОБА_4, які заступили на чергування та в подальшому допустили порушення вимог чинного законодавства. ОСОБА_2 після отриманого повідомлення про поранення громадянки ОСОБА_6 невідкладно не прибув до ІТТ, причини та умови, що слугували травмуванню затриманої не встановив. Про факт одержання затриманою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та надання їй медичної допомоги, позивач не повідомив начальника Бердянського ВП ГУНП, начальника ВОД ІТТ ГУНП, чергову частину УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області та районну прокуратуру.

22. У висновку службового розслідування зазначено: «…встановлено, що згідно графіку несення служби нарядами ІТТ №4 ГУНП, на службу з 20.00 23.03.2017р. до 08.00 24.03.2017р. до ІТТ №4 ГУНП в області заступили інспектор-черговий чергової частини ІТТ №4 ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3, та поліцейський-кінолог відділення конвойної служби зазначеного підрозділу старший сержант поліції ОСОБА_4 Одночасно із цим встановлено, що безпосередньо начальником ІТТ №4 ГУНП капітаном поліції ОСОБА_2 інструктаж зміни, яка заступила з 20.00 23.03.2017р. до 08.00 24.03.2017р. не проведено та жодної перевірки порядку несення служби ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом чергування не здійснено. Відповідно даних постової відомості ІТТ № 4 у період з 20.03.2017р. до 24.03.2017р. начальник ІТТ ОСОБА_2 перевіряв ІТТ: 20.03.2017 - о 08.30, 10.30, 12.00, 14.40, 17.05, 20.20, 21.20, 23.05; 21.03.2017 - о 08.50, 10.40, 12.10, 14.00, 19.15; 22.03.2017 - о 08.20, 09.20, 13.10, 16.12, 18.15; -23.03.2017-08.45, 11.00, 16.30, 19.05; 24.03.2017 - о 08.35, 10.50, 13.00, 14.45…Одночасно із цим, у ході ознайомлення із записами камер відеоспостереження ІТТ №4 встановлено, що: 23.03.2017 о 22.03 ОСОБА_4 вивів з камери №10 ОСОБА_9 та одразу після цього вивів з камери №7 ОСОБА_6, яких відвів у необладнаний камерами відеоспостереження блок ІТТ; 24.03.2017р. о 04.23 ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 завели до камери №10 ОСОБА_9 та одразу після цього завели до камери №7 ОСОБА_6; 24.03.2017р. у період часу з 04.41 до 04.54 (з моменту коли її останній раз видно на камері та до моменту її виявлення) ОСОБА_6, перебуваючи у камері №7, нанесла собі тілесні ушкодженн… За результатами перевірки ІТТ № 4, виявлений факт наявності у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та можливого здійснення нею замаху на самогубство 24.03.2017р. зареєстровано до ЖЄО Бердянського ВП ГУНП за №4560. …24.03.2017р. за матеріалами ЖЄО від 24.03.0217 № 4560 СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області розпочато кримінальне провадження № 12017080130001076 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.120 КК України, досудове розслідування у якому на теперішній час триває, про підозру нікому не повідомлялось… Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_2 пояснив, що о 05.30 24.03.2017 йому (ОСОБА_2) телефонував інспектор-черговий ІТТ №4 капітан поліції ОСОБА_3 та повідомляв, що до заарештованої ОСОБА_6, яка за власною необережністю пошкодила собі руку об дверцята шафи, викликалась швидка медична допомога. Після надання ОСОБА_6 медичної допомоги лікарі поїхали. О 08.30 24.03.2017 він (ОСОБА_2) провів бесіду із ОСОБА_6, яка підтвердила, що тілесні ушкодження отримала з власної необережності. Від надання письмових пояснень ОСОБА_6 категорично відмовилась. Також він (ОСОБА_2) наголошує, що під час прийому-здачі чергування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не повідомляли про несанкціонований вивід заарештованих ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з камер ІТТ. Про факт надання медичної допомоги заарештованій ОСОБА_6 він (ОСОБА_2) начальника Бердянського ВП ГУНП, начальника ВОД ІТТ ГУНП, чергову частину УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області та районну прокуратуру не повідомляв… Тобто, у ході службового розслідуванням встановлено, що 24.03.2017 начальник ІТТ №4 ГУНП капітан поліції ОСОБА_2, знаючи про факт отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, під час прийому-здачі чергування не вжив заходів щодо з'ясування причин та обставин зазначеної події та чергову частину Бердянського ВП ГУНП про це не повідомив. Крім того, інструктаж зміни, яка заступила з 20.00 23.03.2017 до 08.00 24.03.2017 ОСОБА_2 не проведено та жодної перевірки порядку несення служби ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом чергування не здійснено. Своїми діями ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ, ст.ст. 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, п.17.4 п.17.4.4. п.17.4.5. Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 №60дск, п.5 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1377».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23. Частина 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»: поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

24. Пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

25. Частина 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

26. Частина 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»: особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

27. Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

28. Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

29. Стаття 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

30. Стаття 5 Дисциплінарного статуту: за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

31. Стаття 7 Дисциплінарного статуту: cлужбова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; <...> сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; <...> з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; <...>.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

32. Стаття 8 Дисциплінарного статуту: начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

33. Стаття 12 Дисциплінарного статуту: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

34. Стаття 14 Дисциплінарного статуту: з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. <...> Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. <...> За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. <...> Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

35. Пункт 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015р. №1377, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1498/27943 (далі - Інструкція №1377): посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

36. Пункт 2.41 Інструкція №60: про кожне виведення затриманих і взятих під варту осіб з камер у кабінети для проведення слідчих дій та кімнати для побачень черговий зобов'язаний зробити відповідний запис у Журналі реєстрації виведення затриманих і взятих під варту осіб з камер.

37. Пункт 2.45 Інструкції №60: у нічний час (з 22.00 до 06.00) виведення з камер затриманих і взятих під варту осіб може мати місце: у разі ускладнення обстановки і в особливих умовах, якщо життю й здоров'ю утримуваних в ІТТ осіб загрожує небезпека; для звільнення з-під охорони після скасування рішення про затримання чи взяття під варту; для конвоювання на обмінний пункт; припинення протиправних дій серед утримуваних або підготовки до втечі; надання невідкладної медичної допомоги та в інших термінових випадках.

38. Пункт 17.3 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005р. №60дск, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 2005 року за №268/10548 (далі - Інструкція №60): начальники органів та їх заступники несуть безпосередню відповідальність за забезпечення охорони і передбачених законом умов перебування затриманих і взятих під варту осіб в ІТТ.

39. Пункт 17.4 Інструкції №60: начальники ІТТ підпорядковуються начальникам органів внутрішніх справ та їх заступникам. Вони безпосередньо організовують охорону затриманих і взятих під варту осіб, забезпечують передбачений законом порядок їх тримання й керують службою нарядів ІТТ.

40. Підпункт 17.4.4 пункту 17.4 Інструкції №60: начальник ІТТ зобов'язаний <…> особисто інструктувати наряди перед заступанням на службу.

41. Підпункт 17.4.5 пункту 17.4 Інструкції №60: начальник ІТТ зобов'язаний: прагнути твердих знань і неухильного виконання нарядами вимог цієї Інструкції та інших нормативних актів, що визначають порядок перебування в ІТТ затриманих і взятих під варту осіб; постійно виховувати працівників у дусі суворого дотримання законності і дисципліни, вивчати особисті якості підлеглих і цікавитися їх проблемами, регулювати надання їм вихідних днів і відпусток; оцінювати результати роботи працівників ІТТ.

42. Підпункт 18.22.3 пункту 18.22 Інструкції №60: контроль за організацією та несенням служби з охорони затриманих і взятих під варту осіб повинні здійснювати: Начальники ІТТ, їх заступники - щоденно.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

44. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

45. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

46. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

47. При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що більшість порушень, зазначених в наказі про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності стосуються неналежної організації діяльності ІТТ №4 ГУНП та неналежного виконання його посадовими особами посадових (функціональних) обов'язків.

49. З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку, що скаржник, як керівник, також окремо несе відповідальність за ефективність діяльність органу, дотримання вимог чинного законодавства підлеглими, керівником яких він є, та може бути притягнутий до відповідальності поряд з працівником, яким вчинено порушення, якщо вищестоящий керівник, якому надано право накладати стягнення, дійде висновку про неналежну організацію та координацію керівником роботи підлеглих.

50. Крім того, під час службового розслідування було встановлено порушення скаржником п.5 розділу ІІ Інструкції №1377 в частині неповідомлення чергової частини органу поліції про подію щодо отримання поранення заарештованою особою, яка перебувала в ізоляторі тимчасового тримання.

51. Начальник ІТТ несе особисту відповідальність за порушення працівниками ІТТ заборони катування або інших форм нелюдського поводження, здійснення умисних дій, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Зазначене обумовлює обов'язок начальника ІТТ вживати всі передбачені законодавством заходи для встановлення обставин та умов виникнення надзвичайних подій за участю заарештованих осіб в ізоляторі тимчасового тримання навіть у тих випадках, коли, на думку начальника ІТТ, у нього відсутні достатні відомості про вчинення його підлеглими вказаних порушень.

52. Суд вважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення скаржником цих приписів може сприйматися як спроба приховування надзвичайної події за участю заарештованої особи, відповідальність за життя здоров'я якої несе держава.

53. Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

54. Посилання скаржника на не зазначення посадових обов'язків, які не виконанні скаржником, спростовується встановленими судами обставинами.

55. Твердження скаржника про те, що ним було вжито певних заходів щодо з'ясування обставин події (отримання пояснень під затриманої ОСОБА_6 та підлеглих) не спростовує вчинення ним наведених порушень.

56. Тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо враховуються безпосередньо при визначенні виду дисциплінарного стягнення після проведеного службового розслідування.

57. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

58. Посилання скаржника на необхідність доведення того, що працівник бажав чи свідомо допускав настання несприятливих наслідків є необґрунтованим, оскільки вина може мати форму необережності, яка може бути виражена у як вигляді самовпевненості, коли особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння та легковажно розраховує на їхнє запобігання, так і у вигляді недбалості, коли особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна і могла їх передбачати.

59. Твердження ОСОБА_2 про те, що підлеглі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 жодного разу не допускали суттєвих порушень у виконанні своїх службових обов'язків не спростовує тієї обставини, що скаржник мав дотримуватися службової дисципліни та належним чином виконувати свої функціональні обов'язки.

60. Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не повинен був посилатися на те, що надзвичайна подія, яка сталася в ніч з 23.03.2017р. на 24.03.2017р. в ІТТ №4 ГУНП в Запорізькій області, набула високого суспільного резонансу та негативно вплинула на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, оскільки вказана інформація була свідомо поширена в засобах масової інформації самими посадовими особами ГУНП в Запорізькій області з порушенням етичних норм. Проте Суд зазначає, що суди попередні інстанцій лише констатували факт набуття вказаною подією високого суспільного резонансу, що не спростовується скаржником.

61. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

62. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

64. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

65. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

66. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

67. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - залишити без змін.

68. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа