Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2019 року у справі №642/4506/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №642/4506/17

адміністративне провадження №К/9901/19008/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 - законного представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2 - законний представник ОСОБА_3, ОСОБА_5 про оскарження протиправної бездіяльності, скасування рішення, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14.03.2019 (головуючий суддя - Ольховський Є. Б. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 (головуючий суддя Присяжнюк О. В., судді: Любчич Л. В., Спаскіна О. А.),

ВСТАНОВИВ:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (далі - Управління, ДКСУ, ГУ ДКСУ відповідно, відповідачі), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила: визнати протиправною бездіяльність Управління щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; скасувати рішення відповідача від 11.08.2017 про відмову у виплаті їй одноразової грошової допомоги, зобов'язати Управління призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі належної їй частки від 750 прожиткових мінімумів (далі - спірна грошова допомога) відповідно до частини 1 статті 97, частини 1 статті 99 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - ~law29~) та стягнути з Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області за рахунок коштів Державного бюджету України на їх користь моральну шкоду в розмірі ~money0~ на кожного.

2. Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що є матір'ю ОСОБА_6, який проходив службу в Управлінні поліції охорони в Харківській області Національної поліції України, й загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, відтак, позивач вказує на наявність у неї права на отримання спірної допомоги, яку Управління, на її переконання, протиправно не виплачує. Наводила позивач й аргументи стосовно того, що відповідачем їй завдано моральну шкоду, яка підлягає стягненню на її користь з Державного бюджету України.

3. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08.11.2017 за клопотанням представника Управління до участі в справі залучено інших осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу: брата загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_4, його батька- ОСОБА_5 та його доньку ОСОБА_3

4.26.01.2018 з самостійними позовами до суду звернулися треті особи - брат загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_4, а також ОСОБА_2 в інтересах малолітньої доньки загиблого - ОСОБА_3, які з підстав, наведених у первісному позові ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних заяв, просили: визнати протиправною бездіяльність Управління та зобов'язати останнє нарахувати та виплатити їм одноразову грошову допомогу у розмірі належної їм частки від 750 прожиткових мінімумів відповідно до ~law30~; стягнути з Держави Україна в особі ДКСУ і ГУ ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на їх користь моральну шкоду в сумі ~money1~ кожному та покласти на відповідача судові витрати.

II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 14.03.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Скасовано спірне рішення Управління від 11.08.2017 про відмову у виплаті їй одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Управління призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі? від 750 прожиткових мінімумів відповідно до ~law31~. Стягнуто з Держави Україна в особі ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі ~money2~ В іншій частині позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

6. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Управління призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у розмірі? від 750 прожиткових мінімумів відповідно до ~law32~. Стягнуто з Держави Україна в особі ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі ~money3~

В іншій частині позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

7. Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Управління призначити та виплатити ОСОБА_2 як законному представнику ОСОБА_3, одноразову грошову допомогу у розмірі? від 750 прожиткових мінімумів відповідно до ~law33~. Стягнуто з Держави Україна в особі ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, як законного представника ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі ~money4~ В іншій частині позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що наведені відповідачем підстави для відмови у виплати спірної грошової допомоги не передбачені законодавством, яке врегульовує спірні правовідносини, і встановлює їх вичерпний і остаточний перелік. Також, суди, встановивши під час судового розгляду справи наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності та прийняття ним незаконного рішення, чим підтверджено порушення Управлінням прав позивачів на гарантоване державою соціальне забезпечення, дійшли висновку про необхідність стягнення на їх користь моральної шкоди.

III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями в частині задоволення позову, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити в позові у повному обсязі.

10. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідач наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, не врахували, зокрема, вимоги підпункту 9 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877 (далі - Положення №877), а також неправильно застосували, крім іншого, норми Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від
11.01.2016 №4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від
21.09.2017 №788), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293 (далі - Порядок №4).

11. Зазначало Управління й про те, що суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, втрутилися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень і фактично перебрали на себе його функції, при цьому, не врахували і не з'ясували усіх обставин справи, не надали їм належної правової оцінки й допустили низку порушень норм процесуального права, зокрема, статей 49, 172, 132, 133, 263, 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) стосовно порядку залучення до участі у справі третіх осіб та об'єднання позовів у одне провадження, не залишили подані позивачем і третіми особами позови без розгляду з огляду на несплату ними судового збору впродовж встановленого судом строку, а також не закрили провадження у справі в частині позовних вимог стосовно рішення про відмову у призначенні спірної грошової допомоги, якого відповідачем не приймалось, а лише вимагалось надати певні документи. Поряд із цим, скаржник звертає увагу на те, що законодавством, яким урегульовані спірні правовідносини, взагалі не передбачено прийняття будь-якого рішення у разі відмови у призначенні та виплаті спірної грошової допомоги, а лише вказано про необхідність письмового повідомлення заявника із зазначенням підстав такої відмови.

12. Окрім вказаного, скаржник звертав увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які б доводили факт завдання позивачам моральної шкоди з боку відповідача, і свідчили про наявність причинно - наслідкового зв'язку між нібито допущеною ним бездіяльністю і тими наслідками, про які зазначено у позовних заявах.

13. На думку скаржника, суди, внаслідок ігнорування поданих відповідачем доказів, дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, зокрема, стосовно відсутності зі сторони фінансових і кадрових підрозділів зауважень до обсягу та змісту документів, поданих для призначення і виплати спірної грошової допомоги, а також того, що Управлінням не складено висновок про призначення такої допомоги.

14. Насамкінець, відповідач наводить аргументи стосовно того, що позивачами, при зверненні до Управління з заявами про призначення і виплату їм спірної грошової допомоги, не були подані усі передбачені Порядком №4 документи, а також не були надані для огляду їх оригінали.

15. У відзиві на касаційну скаргу позивачі, посилаючись на доводи, аналогічні викладеним у позовних заявах, наголошують на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень й відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

16. До Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів:

Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

17.11.07.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, постановивши відповідну ухвалу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду й постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 30.10.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів, досліджених під час розгляду справи, ОСОБА_6, капітан поліції, працював в органах внутрішніх справ з 29.01.2009 по 06.11.2015, в органах поліції - з 07.11.2015, на посаді старшого інженера Головного пульту централізованого спостереження Центру технічної охорони Управління поліції охорони Харківської області (далі - ГПЦС ЦТО УПО Харківської області) з
01.03.2017.

20. ІНФОРМАЦІЯ_1 у робочий час, при виконанні службових обов'язків капітан поліції ОСОБА_6 загинув внаслідок ДТП.

21. ОСОБА_1 є матір'ю загиблого, ОСОБА_4 є його рідним братом, а ОСОБА_3 є його рідною донькою, яка проживає разом з його колишньою дружиною ОСОБА_2

22.10.07.2017 тимчасово виконуючим обов'язки начальника Управління поліції охорони в Харківській області було затверджено висновок службового розслідування по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю працівників ЦТО УПО Харківської області, згідно якого загибель старшого інженера ГПЦС ЦТО УПО Харківської області капітана поліції ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 з причини механічної асфіксії, перелому кісток, основи черепа, закритої травми готови, в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. З боку капітана поліції ОСОБА_6, старшого інженера ГПЦС ЦТО УПО Харківської області порушень Правил дорожнього руху України під час керування автомобілем Деу-Ланос, д. н. НОМЕР_1, не встановлено.

23.11.07.2017 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про виплату їй спірної грошової допомоги у зв'язку з загибеллю сина у ДТП з вини третьої особи.

24.12.07.2017 із заявою до Управління про виплату спірної грошової допомоги звернулась ОСОБА_2 - законний представник доньки загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_3

25.11.08.2017 заявники отримали відповідь від Управління, якою їм, зокрема, запропоновано надати до відповідача документи стосовно результатів розгляду по суті кримінального провадження, порушеного за фактом дорожньо-транспортної пригоди, в якій помер її син.

26.05.09.2017 тимчасово виконуючим обов'язки начальника Управління, за наслідками проведеного на підставі скарги додаткового службового розслідування, був затверджений новий висновок, згідно якого загибель ОСОБА_6 мала місце в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

27.05.09.2017 було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 13:30 години з капітаном поліції ОСОБА_6 за формою Н-5, яким було встановлено, що нещасний випадок з капітаном поліції ОСОБА_6 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, про що складено акт за формою Н-1 та взято його на облік в Управлінні поліції охорони Харківської області.

28. Також, 05.09.2017 начальником Управління було затверджено Акт №1 про нещасний випадок (у тому числі смерті) капітана поліції ОСОБА_6 за формою Н-1 згідно висновку якого, нещасний випадок з старшим інженером ГПЦ ЦТО УПО в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_6 стався в період проходження служби, при виконанні службових обов'язків, в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував.

29.02.10.2017 брат загиблого ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, але жодної відповіді на цю заяву він не отримував, як і рішення, прийнятого по суті порушеного заявником питання.

30. Окрім цього, як встановили суди, на підставі наявної у матеріалах справи довідки Слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Харківській області від 12.12.2017, в провадженні відділу розслідування злочинів у сфері транспорту перебувають матеріали кримінального провадження №12017220000000795 від 15.06.2017. Згідно висновку судово-медичної експертизи №1647-Дм/17 від 11.07.2017 при судово-медичній експертизі тканини головного мозку, шлунку, кишечнику з вмістом печінки та нирки трупу ОСОБА_6 барбитурати, морфін, кодеін, діонін, папаверин, промедол, стрихнін, атропін, гіосціамін, скополамін, кокаїн, пахикарпин, кофеїн, димедрол, ефедрон, опій, похідні піразолону та бенздиатегин, а також метиловий, етиловий, ізопропиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено.

Досудовим слідством в діях ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. За приписами ~law34~ (тут і далі по тексту в редакції, чинній станом на день загибелі ОСОБА_6) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за ~law35~ мають право на її отримання, у разі: загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

33. Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у ~law36~.

34. За змістом названої вище правової норми у випадках, зазначених у ~law37~, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) поліцейського.

35. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) поліцейського визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

36. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

37. В свою чергу, відповідно до ~law39~ розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за ~law40~ мають право на її отримання, визначаються, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

38. Вичерпний і остаточний перелік підстав, за яких виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, наведено у ~law41~, а саме - якщо загибель (смерть) є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

39. На виконання вказаних вище законодавчих приписів Урядом України затверджено Порядок №4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

40. Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 (в усіх його редакціях) встановлено, що днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

41. Згідно з пунктами 2,3 розділу ІІІ Порядку №4 (тут і далі по тексту в редакції, чинній станом на день виникнення у позивачів права на отримання спірної грошової допомоги і звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління за її отриманням) посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

42. При цьому, абзацом першим пункту 1 цього ж розділу Порядку №4 встановлено, що формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

43. За змістом пункту 4 розділу ІІІ Порядку №4 для виплати ОГД у випадку загибелі (смерті) поліцейського за останнім місцем проходження служби подаються такі документи: особами, які мають право на цю виплату, подається заява кожного повнолітнього отримувача, а в разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків, опікунів чи піклувальників цих дітей про виплату грошової допомоги; кадровим підрозділом подається витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) поліцейського із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) поліцейського.

44. До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) поліцейського, зокрема про те, що вона не пов'язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, за формою, що затверджується МВС; 2) постанови відповідної ВЛК про визначення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), що спричинило смерть поліцейського; 3) свідоцтва про смерть поліцейського; 4) свідоцтва про народження поліцейського - для виплати грошової допомоги батькам загиблого (померлого); 5) свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); 6) сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 7) свідоцтва про народження дитини - для виплати грошової допомоги дитині; 8) документів членів сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), що підтверджують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті); 9) рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської, районної в місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми поліцейського); 10) рішення суду, нотаріально посвідченого правочину або довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого) або перебували на його утриманні).

45. Разом з тим, згідно з положеннями пункту 7 Порядку №4, при прийманні матеріалів фінансові підрозділи зобов'язані: 1) перевірити правильність оформлення заяви та поданих до неї документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та іншим документам, що засвідчують особу; 2) перевірити відповідність оригіналам копій документів, зафіксувати й засвідчити виявлені розбіжності. Фінансові підрозділи мають право витребувати від інших підрозділів поліції та у осіб, яким оформляється ОГД, дооформлені документи, а також вимагати подання інших документів, необхідних для прийняття рішення про призначення ОГД.

46. В той же час, розділом IV Порядку №4 встановлено алгоритм дій відповідних органів і їх підрозділів, який передує призначенню і виплаті ОГД.

47. Зокрема, за змістом пунктів 1,2,4,5 зазначеного розділу Порядку №4, фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

48. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

49. Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє, зокрема, у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

50. Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

51. Поліцейським або членам сім'ї загиблого поліцейського виплата ОГД здійснюється після подання заяви за формою згідно з додатком 4, після надходження коштів до міжрегіональних, територіальних органів поліції і проводиться фінансовим підрозділом за місцем проходження служби поліцейського шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку із зазначенням реквізитів для проведення операції переказу коштів на поточний рахунок (МФО, код за ЄДРПОУ, номер транзитного рахунку, номер карткового рахунку, реєстраційний номер облікової картки платника податків), або через касу органу поліції.

52. ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції.

53. У даному випадку, як встановили суди попередніх інстанцій, позивачі, разом із заявою про призначення і виплату їм спірної грошової допомоги, подали копії усіх наявних у них документів згідно з переліком, наведеним у пункті 4 розділу ІІІ Порядку №4.

54. При цьому, у розпорядженні Управління перебували: висновок службового розслідування, згідно якого загибель ОСОБА_6 мала місце в період проходження служби при виконанні службових обов'язків; акт спеціального розслідування нещасного випадку, за формою Н-5, яким було встановлено, що нещасний випадок з капітаном поліції ОСОБА_6 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків; акт №1 про нещасний випадок (у тому числі смерті) капітана поліції ОСОБА_6 за формою Н-1 згідно якого, нещасний випадок зі старшим інженером ГПЦ ЦТО УПО в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_6 стався в період проходження служби, при виконанні службових обов'язків, де, також, зафіксовано, що останній в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував; довідка Слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Харківській області від 12.12.2017 про те, що, як встановлено досудовим слідством, в діях ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України.

55. До того ж, в матеріалах справи наявний висновок судово-медичної експертизи, у якому вказано, що у тканині головного мозку, шлунку, кишечнику з вмістом печінки та нирки трупу ОСОБА_6 барбитурати, морфін, кодеін, діонін, папаверин, промедол, стрихнін, атропін, гіосціамін, скополамін, кокаїн, пахикарпин, кофеїн, димедрол, ефедрон, опій, похідні піразолону та бенздиатегин, а також метиловий, етиловий, ізопропиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено.

56. Колегія суддів звертає увагу й на те, що відповідно до вищезгаданих положень Порядку №4 посадові особи Управління, у межах своїх повноважень, повинні були сприяти позивачам в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату спріної грошової допомоги, а фінансовий підрозділ мав би сформувати пакет документів, необхідних для вирішення цього питання у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії.

57. Більше того, саме на фінансові підрозділи Порядком №4 покладено обов'язок перевірити правильність оформлення заяви та поданих до неї документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та іншим документам, що засвідчують особу, а також відповідність оригіналам копій документів, зафіксувати й засвідчити виявлені розбіжності.

58. Ці ж підрозділи мали право витребувати, зокрема, від інших підрозділів поліції дооформлені документи, а також вимагати подання інших документів, необхідних для прийняття рішення про призначення спірної грошової допомоги.

59. Натомість, відповідач, маючи у себе в розпорядженні документи, які, окрім іншого, засвідчували те, що загибель (смерь) поліцейського не пов'язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (висновок службового розслідування, акт спеціального розслідування нещасного випадку, акт про нещасний випадок тощо), зажадали від позивачів надати документи щодо результатів розгляду по суті кримінальної справи, порушеної за фактом дорожньо-транспортної пригоди, у якій загинув ОСОБА_6, і з цієї підстави не здійснили призначення і виплату спірної грошової допомоги.

60. Втім, такі обставини не зумовлюють невиплату спірної грошової допомоги у розумінні приписів ~law42~, як і інші вказані відповідачем підстави, з яких він не здійснив виплату вказаної допомоги, що, в свою чергу, свідчить про допущену Управлінням бездіяльність.

61. Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

62. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

63. У даному конкретному випадку, судовим розглядом не встановлено наявності об'єктивних перешкод для реалізації Управлінням своїх повноважень стосовно видання у передбачений законодавством строк наказу про призначення і виплату грошової допомоги на яку, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів і встановлених судами попередніх інстанцій обставин, мали законне право заявники, що, як наслідок, свідчить про протиправний характер бездіяльності Управління.

64. Так, у пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat. com S.r. l. проти Молдови" (Megadat. com S.r. l. v.

Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

65. Отже, органи державної влади, що діють від імені держави як суб'єкти владних повноважень у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов'язків.

66. Верховний Суд, в світлі встановлених у цій справі обставин, констатує, що відповідач, при розгляді питання про призначення і виплату спірної грошової допомоги, наведених критеріїв не дотримався.

67. Водночас, колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було прийнято жодного рішення по суті порушеного позивачами питання про призначення і виплату спірної грошової допомоги за наслідком розгляду поданих ними заяв, оскільки, як пунктом 2 розділу IV Порядку №4 передбачено прийняття лише одного рішення, а саме - наказу про виплату такої допомоги, однак, як правильно встановлено судами, Управління такого акту не приймало.

68. Відповідно до частин 1 , 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

69. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина 1 статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому частина 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

70. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

71. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття " охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

72. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

73. Зважаючи на те, що Управлінням рішення про відмову у виплаті спірної грошової допомоги не приймалось і не могло бути прийняте з огляду на регламентацію у національному законодавстві спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний позов, в частині вимог про скасування рішення відповідача від 11.08.2017 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, не підлягає судовому розгляду.

74. Фактично, у даному випадку, позивач - ОСОБА_1 просила про скасування листа Управління від 11.08.2017 №3433/43/40/02-2017, який, втім, у розумінні статті 4 КАС України, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому, в розрізі приписів статті 19 цього ж Кодексу, такі позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.

75. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18), від 31.01.2019 у справі №9901/56/19 (адміністративне провадження №П/9901/56/19), від 27.06.2019 у справі №9901/920/18 (провадження №11-1455заі18) зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

76. За правилами пункту 5 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

77. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно пункту 5 частини 1 статті 349 КАС України (частина 1 статті 354 КАС України).

78. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

79. Виходячи з положень названих вище норм процесуального права та враховуючи встановлені судами обставини цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення відповідача від 11.08.2017 про відмову у виплаті їй одноразової грошової допомоги.

80. Також, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що повноваження Управління у цих правовідносинах є дискреційними з огляду на таке.

81. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов'язки владних суб'єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб'єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 від 11 березня 1980 року).

82. Також, пунктами 1.6,2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

83. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати..", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити..", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам.." тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

84. Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

85. У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

86. У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяви позивачів у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - видати наказ про виплату спірної грошової допомоги. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини згідно вичерпного і остаточного переліку, наведеного у ~law43~. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.

87. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.

88. Колегія суддів враховує і те, що порушення прав позивачів спричинені саме протиправною бездіяльністю Управління, яка виразилась у неприйнятті ним передбаченого законодавством рішення, хоча, як встановлено під час розгляду цієї справи, позивачі дійсно набули право на виплату їм спірної грошової допомоги, й таке право залишилось нереалізованим саме з вини відповідача, який з надуманих, формальних і непередбачених законом підстав не прийняв відповідне рішення, тобто ухилився від виконання своїх публічно-владних управлінських функцій за відсутності на те об'єктивних перешкод.

89. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обрав спосіб захисту порушеного права, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 245 КАС України, а саме шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

90. В той же час, суд не врахував приписів частини 4 названої статті КАС України, якою встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

91. Аналіз зазначених норм процесуального права, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.

Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

92. Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

93. У спірних правовідносинах відповідач не навів обставин, що, відповідно до положень законодавства, могли б слугувати підставою для відмови у виплаті позивачам спірної грошової допомоги, на яку вони обґрунтовано розраховували і мали таке право за законом, при цьому, встановлено наявність для цього усіх передбачених ~law44~ і Порядком №4 умов, зокрема, в частині висновку про виплату ОГД, який був затверджений начальником Управління і начальниками фінансового підрозділу та відділу кадрового забезпечення цього органу й не потребував додаткового погодження з Департаментом поліції охорони згідно з вимогами Порядку №4 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин. Водночас, повноваження Управління, як вказано судом касаційної інстанції, не є дискреційними і не передбачають права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

94. За таких обставин, позовні вимоги підлягали задоволенню саме шляхом, окрім іншого, зобов'язання Управління видати наказ про призначення виплати позивачам спірної грошової допомоги.

95. Наголошує Верховний Суд і на тому, що право позивачів на виплату їм спірної грошової допомоги виникло ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому до спірних правовідносин має застосуватись Порядок №4 в редакції, чинній станом на вказану дату.

96. Проте, суди попередніх інстанції застосували редакцію Порядку №4, яка діяла з 21.09.2017 з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2017 №788, при цьому не врахували, що право на виплату спірної допомог виникло раніше, а заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - законного представника ОСОБА_3, стосовно виплати такої допомоги були подані до Управління 11.07.2017 та 12.07.2017 відповідно.

97. Погоджується суд касаційної інстанції й з висновками судів стосовно наявності підстав для відшкодування завданої позивачам моральної шкоди та з цього приводу зазначає наступне.

98. Статтею 56 Конституції України встановлено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

99. Із зазначеними приписами Основного Закону України перекликаються положення пункту 6 частини 2 статті 245 КАС України, згідно з яким у разі задоволення позову суд може прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнути з відповідача - суб'єкта владних повноважень кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

100. За змістом статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна і відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

101. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

102. Як роз'яснено у пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від
31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

103. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

104. Крім того, у пунктах 4,5 вказаної постанови Пленуму ВСУ вказано, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

105. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

106. З встановлених судами обставин слідує, що погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 відбулось за півроку до її звернення в Управління з заявою щодо виплати спірної грошової допомоги, а душевні страждання і негативні емоції викликані, окрім власне загибелі її сина, неправдивою інформацією, викладеною у висновку службового розслідування від 10.07.2017, необхідністю неодноразових звернень до органів поліції.

107. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача, члени сім'ї ОСОБА_6, які й так зазнали душевних страждань внаслідок втрати близької їм людини, вимушені були вкотре переживати негативні емоції, пов'язані з трагічною подією, переживати відчуття глибокої несправедливості, вживати заходів щодо відновлення належного їм права на отримання гарантованої державою компенсаційної виплати, яка так і не була їм виплачена у добровільному порядку.

108. Вказані обставини призвели до настання негативних наслідків для усіх членів родини загиблого поліцейського, які виразились у погіршенні стану здоров'я його матері ОСОБА_1, необхідності через це здійснювати за нею догляд, постійно заспокоювати і слідкувати за її здоров'ям, у зв'язку з чим, проживаючий разом з матір'ю брат ОСОБА_6 - ОСОБА_4 остаточно втратив спокій, став pоздpатований, страждав на безсоння та вимушений був застосовувати заспокійливі засоби.

109. Малолітня ж донька загиблого - ОСОБА_3, законним представником якої є її мати - ОСОБА_2, травмована втратою батька, тривалий час залишалась дома одна, внаслідок чого була позбавлена належного батьківського піклування, у зв'язку з необхідністю періодичних від'їздів ОСОБА_2 до м. Харкова з метою відновлення порушеного, внаслідок протиправної бездіяльності Управління, права на соціальний захист, у зв'язку з чим були порушені нормальні життєві зв'язки дитини через неможливість подовження звичного для неї життєвого устрою.

110. Суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів та з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, дійшли цілком обґрунтованого висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між вказаними вище негативними наслідками і протиправною бездіяльністю Управління, що, як наслідок призвело до заподіяння позивачам моральної шкоди, яка має бути відшкодована.

111. Визначаючи розмір моральної шкоди, суди врахували вимоги розумності і справедливості, зокрема й те, що сама загибель поліцейського була спричинена діями третіх осіб, які й мають нести відповідну відповідальність, а відтак дійшли слушного висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди частково.

112. В контексті вказаного, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог про стягнення з держави на користь позивачів моральної шкоди, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

113. Статтею 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини перша, третя цієї статті).

114. У відповідності ж з положеннями Статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

115. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

116. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

117. Ураховуючи наведене, керуючись статтями 238, 340, 341, 344, 349, 351, 354, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України задовольнити частково.

Скасувати рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 в частині задоволених позовних вимог про: зобов'язання Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України призначити та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 - законному представнику ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі? від 750 прожиткових мінімумів відповідно до частини 1 статті 97, частини 1 статті 99 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію"; скасування рішення Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України від 11.08.2017 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 - законного представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2 - законний представник ОСОБА_3, ОСОБА_5 про оскарження протиправної бездіяльності, скасування рішення, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї постанови Верховного Суду прийняти рішення шляхом видання наказу про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі належної їй частки від 750 прожиткових мінімумів відповідно до частини 1 статті 97, частини 1 статті 99 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію".

Зобов'язати Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї постанови Верховного Суду прийняти рішення шляхом видання наказу про призначення виплати ОСОБА_2 - законному представнику ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі належної їй частки від 750 прожиткових мінімумів відповідно до частини 1 статті 97, частини 1 статті 99 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію".

Зобов'язати Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї постанови Верховного Суду прийняти рішення шляхом видання наказу про призначення виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі належної йому частки від 750 прожиткових мінімумів відповідно до частини 1 статті 97, частини 1 статті 99 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію".

Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України про скасування рішення Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України від 11.08.2017 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги - закрити.

В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко,

Т. Г. Стрелець,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду