Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №820/11034/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №820/11034/15

адміністративне провадження №К/9901/3735/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Радишевської О. Р.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (головуючий суддя - Зінченко А. В., судді - Спірідонов М. О., Панченко О. В. )

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (головуючий суддя - Жигилій С. П., судді - Перцова Т. С., Дюкарєва С. В. )

у справі № 820/11034/15

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України, Валківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати, моральної та матеріальної шкоди, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач-1, ПФУ), Валківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - відповідач, Валківське ОУПФУ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати нечинним та скасувати наказ від 02.10.2015 року №702-о; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ПФ Коломацького району Харківської області; стягнути середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу; стягнути матеріальну шкоду, заподіяну неправомірними діями відповідача у розмірі 1491,74
грн; стягнути моральну шкоду, заподіяну неправомірними діями у розмірі 50000
грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Валківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати, моральної та матеріальної шкоди відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства, якими врегульовані процедурні питання проведення службового розслідування та повідомлення працівника про рішення, прийняті за результатами його проведення, та, відповідно, додержані права особи, стосовно якої проведено службове розслідування, а отже, у суду відсутні підстави скасовувати спірне рішення з підстав недотримання процедурних питань. Суди також указали, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі висновків службового розслідування, проведеного стосовно позивача, яким установлено невиконання/неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, які мали негативні наслідки у вигляді підриву авторитету установи, яку він очолює, та здійснення поведінки, яка дискредитує його як державного службовця. Водночас із наявного у матеріалах справи наказу ГУПФУ в Харківській області від 24.12.2014 № 02-С встановлено, що позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежну організацію роботи управління та створення несприятливого морально-психологічного клімату в колективі. Оскільки припинення державної служби за порушення Присяги може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем враховано: характер дій/бездіяльності позивача, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо, а отже останній не підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У липні 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій протиправно розтлумачено звертання із скаргами до органів державної влади та місцевого самоврядування як склад правопорушення - порушення Присяги. При цьому, скаржником зауважено, що судами проігноровано те, що дані скарги у кількості 15 шт. подавалися на дії його, як посадової особи, виключно 2 особами, в той час, як скарги на роботу всього УПФУ у Коломацькому районі не надходили. Крім того, скаржником зазначається про порушення відповідачем норм ч. 2 ст. 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" в частині непогодження звільнення позивача з головою Коломацької районної державної адміністрації, а також приписів ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" в частині того, що погодження звільнення позивача відбулося після винесення відповідного наказу про звільнення, а не передувало йому. Судами попередніх інстанцій також протиправно не взято до уваги той факт, що позивачу, як начальнику Управління Пенсійного фонду Коломацького району Харківської області, приписами п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" надані повноваження щодо направлення своїх підлеглих у неоплачувану відпустку на строк, який може бути визначений позивачем самостійно, що спростовує наявність порушення, виявленого в ході проведеного службового розслідування

Відповідачами відзивів чи заперечень на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У період з вересня 2014 року по серпень 2015 року працівниками Управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області направлено 15 заяв і скарг на незаконні дії начальника Управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області ОСОБА_1.: звернення ОСОБА_2 на Урядову гарячу лінію від 03.09.2014; лист ОСОБА_2 до Головного управління ПФУ в Харківській області від 21.10.2014 № 1148/03-36; доповідна записка ОСОБА_2. від
07.11.2014 № 1242/03-36; доповідна записка Криворучко М. О. від 12.12.2014 № 1434/03-36; звернення ОСОБА_4 до Голови Харківської обласної адміністрації від
10.11.2014; заява ОСОБА_5 від 14.01.2015; заява ОСОБА_2 від 10.02.2015; заяви ОСОБА_2, ОСОБА_5 від 02.06.2015; скарга працівників Управління ПФУ в Коломацькому районі Харківської області до Голови Харківської обласної державної адміністрації (вх. № 1137/К-20 від 20.07.2015); заява ОСОБА_2 від 14.07.2015; заява ОСОБА_2, ОСОБА_5 від 14.07.2015; скарга працівників Управління ПФ України в Коломацькому районі Харківської області до Харківської обласної ради (вх. №1171/К-30 від 24.07.2015); скарга працівників Управління ПФУ в Коломацькому районі Харківської області до Голови Пенсійного фонду України від 24.07.2015; звернення ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Генерального прокурора України від 11.08.2015; заява ОСОБА_6 до начальника Головного управління ПФУ в Харківській області від
07.08.2015 (т. 3, а. с.147-168).

У період з грудня 2014 року по липень 2015 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено 4 службові перевірки для розгляду викладених у зверненнях фактів, що підтверджується копіями: доповідної записки за результатами службової перевірки відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.12.2014 №63-від; службової записки за результатами службової перевірки відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.02.2015 №3-від; службової записки за результатами службової перевірки відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від
21.07.2015 №27-від; копією довідки від 24.07.2015 за результатами перевірки відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.07.2015 №87 (т. 3, а. с. 169-181).

За результатами розгляду звернень та проведених перевірок Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області Голові правління Пенсійного фонду України ОСОБА_7. направлено подання від 12.08.2015 № 12467-07/20 про розгляд питання щодо визначення міри відповідальності за неналежну поведінку та дискредитацію іміджу органів Фонду (т.3, а. с. 182).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі подання начальника Головного управління від 12.08.2015 № 12467-07/20 (т.1, а. с.67) 25.08.2015 видано наказ № 138 про проведення службового розслідування відносно начальника управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області ОСОБА_1 (т.1, а. с.66).

За результатами проведеного службового розслідування відповідно до положень п.8 Порядку №950 складено Акт службового розслідування від 17.09.2015, яким встановлено порушення позивачем Присяги державного службовця (а. с.68-74, т.1).

На підставі досліджених в судовому засіданні матеріалів службового розслідування, пояснень свідків, наданих в судовому засіданні 11.03.2016 року, установлено, що протягом здійснення професійної діяльності на посаді начальника УПФУ в Коломацькому районі Харківської області позивачем допущено порушення вимог:

ст.47, 107, 216 КЗпП України, які виявилися у нездійсненні своєчасного звільнення завідувача сектору інформаційних систем і програмного забезпечення за її заявою на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а. с.155-163, т.2);

ч.3 ст.107,ст. 216 КЗпП України, ст.ст.15, 21, 25, 26 Закону України "Про відпустки", які виявилися у ненаданні працівникам управління днів відпочинку за рахунок раніше відпрацьованого часу, відповідно до положень п.3.4 Колективного договору від 10.09.2014 року, наказів ПФ України від 30.04.2013 року № 56 "Про затвердження Інструкції щодо організації чергування у Пенсійному фонді України та його органах у святкові дні", наказу УПФУ у Коломацькому районі від
03.06.2013 року №42 "Про затвердження Інструкції щодо організації чергування на робочих місцях у святкові дні для вирішення питань, пов'язаних ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій", тощо (а. с.185-198, т.1, а. с.47,т.2); наданні відпусток без збереження заробітної плати за відсутності відповідної заяви працівника (а. с. 199-203,207-208, т.1); затримано виплату відпускних при наданні оплачуваної навчальної відпустки, що підтверджується письмовими поясненнями позивача (а. с. 81,243-245 т.1,119-124, т.2);

наказу Головного управління Пенсійного Фонду у Харківській області від
02.02.2015 року та наказу УПФУ в Коломацькому районі від 02.02.2015 року № 15 в частині недотримання мети та умов використання службового транспорту (за відсутності будь-яких підтверджуючих документів щодо здійснення виплати пенсій, надання консультації тощо), перевищення лімітів використання пального (а. с.85-88,90, т.1, а. с.1-44, т.2);

ст. 22 Закону України "Про звернення громадян" в частині неналежної організації/нездійснення особистого прийому/проведення виїзних зустрічей з населенням (а. с.89,174-184, т.1).

02.10.2015 року за результатами службового розслідування Пенсійним фондом України видано наказ № 702-о "Про звільнення ОСОБА_1", яким припинено державну службу начальника Управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.6 ст.30 Закону України "Про державну службу", звільнивши його із займаної посади (т.1, а. с.91).

Звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області було погоджено з Міністром соціальної політики України, що підтверджується листом Мінсоцполітики від 06.10.2015 року № 15093/0/14-15/09 (т.3, а. с. 251).

Наказом УПФ України в Коломацькому районі Харківської області № 29-ОС від
06.10.2015 року оголошено наказ Пенсійного фонду України від 02.10.2015 року № 702-о "Про звільнення ОСОБА_1".

З наказами Пенсійного фонду України від 02.10.2015 року № 702-о та УПФУ в Коломацькому районі Харківської області № 29-ОС від 06.10.2015 року ОСОБА_1 ознайомився, написавши письмове заперечення, проте від підпису та отримання трудової книжки відмовився, про що складено та вручено позивачеві акти "Про відмову від підпису ОСОБА_1 після ознайомлення з наказами" (т.1, а. с.93-94) та "Про відмову ОСОБА_1 від отримання трудової книжки від 06.10.2015 року" (т.1, а. с. 95).

Згідно з лікарняним листом ОСОБА_1, листів КЗОЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацького району" від 19.10.2015 № 324а, від
01.12.2015 № 382, КЗОЗ "Валківська ЦРЛ" від 20.10.2015 № 447 (т.1, а. с.15,144,145,153) останній перебував у терапевтичному відділенні з 06.10.2015 по 16.10.2015.

З урахуванням зазначених відомостей Управлінням Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області виданий наказ № 30-ОС від 20.10.2015 року "Про дату звільнення ОСОБА_1 " (т.1, а. с.148), яким змінено п.2 наказу від
06.10.2015 року та встановлено, що днем звільнення позивача вважатиметься наступний день після закінчення тимчасової непрацездатності.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 17 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі-Закон № 3723-XII), у редакції на час складання позивачем присяги державного службовця: Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи.

Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

~law19~: крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: порушення Присяги, передбаченої ~law20~

Частина 3 статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від
17.03.2011 N 3166-VI (далі-~law22~): територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади. Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

~law23~: керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Кандидатури на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади погоджуються з головами місцевих державних адміністрацій, якщо інше не передбачено законом.

Порядок призначення на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 9 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затверджене Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2):

Управління Фонду очолює начальник, який за поданням начальника відповідного головного управління Фонду призначається на посаду Головою правління Фонду за погодженням з Міністром соціальної політики України та головою відповідної місцевої державної адміністрації, звільняється з посади Головою правління Фонду за погодженням із Міністром соціальної політики України в установленому законодавством порядку.

Абзац 2 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від
28.12.2014 № 76-VIII (далі - ~law25~): надати право керівникам зазначених органів у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Аналізуючи текст Присяги державного службовця, складений позивачем, Суд зауважує, що скаржник, вступаючи на державну службу, свідомо взяв на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання посадових обов'язків. Крім того, поведінка державного службовця має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина. Державний службовець повинен дбати про позитивний імідж та авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом.

Тобто недобросовісне виконання своїх посадових обов'язків у поєднанні із зневажливим, недбалим ставленням до них зокрема, та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, є одним із проявів порушення даної присяги.

Правову позицію щодо даного питання неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 21 травня 2013 року (справа №21-403а12), від 04 червня 2013 року (справа №21-167а13) та від 09 липня 2013 року (справа №21-217а13), і Верховний Суд не має наміру відступати від вказаної правової позиції.

Так, згідно з вказаною правовою практикою, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Звільнення ж за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів державної служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу.

Цю санкцію за вчинення вказаного дисциплінарного проступку слід розглядати як винятковий та виключний захід, який має застосовуватися лише в тих випадках, коли характер вчиненого проступку з врахуванням усіх факторів, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також інші обставини справи свідчать про неможливість та/або недоцільність продовження перебування такої особи на вказаній посаді.

З матеріалів справи та з досліджених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до даного виду дисциплінарного стягнення слугували виявлені в ході службового розслідування та підтверджені відповідним актом від 17.09.2015 порушення, а саме: нездійснення своєчасного звільнення завідувача сектору інформаційних систем та програмного забезпечення за її заявою на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, ненадання працівникам днів відпочинку за рахунок відпрацьованого часу, надання відпусток без збереження заробітної плати за відсутності відповідної заяви працівників, затримання виплати відпускних при наданні оплачуваної навчальної відпустки, недотримання мети та умов використання службового транспорту, неналежної організації/нездійснення особистого прийому/проведення виїзних зустрічей з населенням. Крім того, судами враховано наявність 15 скарг стосовно неправомірної діяльності позивача як керівника УПФУ у Коломацькому районі Харківської області та факт систематичної неправомірної поведінки позивача, що підтверджується листами ГУПФУ в Харківській області, доповідною запискою, зверненнями, поданнями, а також наявність двох доган, остання з яких накладена
24.12.2014.

Ці порушення в своїй сукупності підривають авторитет органів Пенсійного фонду загалом та управління, очолюваного позивачем зокрема.

Тому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про співмірність характеру вчинених позивачем порушень, установлених згідно акту службового розслідування від 17.09.2015 із накладеним на нього відповідачем дисциплінарним стягненням.

Доводи скаржника про неправильність кваліфікації відповідачем проступку, як порушення Присяги, оскільки висновок про даний склад правопорушення складений лише на основі 15 скарг працівників Управління та інших осіб, не знаходять свого підтвердження, адже актом службового розслідування встановлені інші вищевказані порушення, встановлені судами попередніх інстанцій.

Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо неправильного застосування положень статті 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Суд зауважує таке.

Приписами ~law28~ визначено, що діяльність територіальних органів центрального органу виконавчої влади здійснюється на підставі положень, що затверджується керівником центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 9 Положення № 28-2 звільнення начальника Управління Пенсійного фонду в районі здійснюється головою правління Фонду за погодженням із Міністром соціальної політики України. Зазначене знаходить своє відображення і в нормах ~law29~.

Відтак відповідач, звільняючи позивача без погодження з головою відповідної місцевої державної адміністрації не порушив порядку звільнення позивача, який передбачений спеціальним нормативно-правовим актом, зокрема ~law30~ та прийнятим на його основі локальним правовим актом - Положенням № 28-2.

Щодо порушення процедури звільнення в частині відсутності передуванню винесення наказу надання погодження Міністра соціальної політики України звільнення ОСОБА_1 з посади начальника УПФУ в Коломацькому районі Харківської області, то Суд зазначає, що зважаючи на те, що дата звільнення була відтермінована до моменту фактичного виходу позивача після лікарняного, то дане погодження хронологічно слідувало перед фактичним звільненням з посади скаржника.

Доводи позивача про недотримання процедури проведення службового розслідування в частині невідбирання в останнього пояснень спростовуються наявними в матеріалах справи поясненнями, датованими 08.09.2015, власноруч написаними позивачем.

Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо упередженості головуючого судді першої інстанції, то Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявну процесуальну можливість позивача заявляти відвід у разі існування, на його думку, обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді та невикористання цього права за умови свідомої обізнаності щодо існування ймовірних обставин ще на початку розгляду справи.

Щодо доводів скаржника стосовно наявного у нього дискреційного права як керівника надавати відпустку без збереження заробітної плати без згоди працівника, у відповідності до приписів п. 9 Прикінцевих положень ~law31~, то Суд зауважує, що у виданих наказах про надання ОСОБА_2, ОСОБА_5 відпусток без збереження заробітної плати за заявами вказаних працівників про надання відпусток за раніше відпрацьований час у вихідні дні, не вказано підстав з посиланням на цю норму ~law32~, що свідчить про необґрунтованість доводів скаржника.

Щодо доводів позивача про відсутність порушень правил експлуатації службового транспорту в частині перевищення середньодобових лімітів пробігу та використання його не за призначенням, то Суд зауважує таке.

Самим скаржником не спростовується факт перевищення середньодобового ліміту пробігу службового автомобіля. Водночас ним стверджується про відсутність перевищення норми пробігу в розрахунку на місяць.

Суд зазначає, що ліміти середньодобового пробігу та норми розрахунку на місяць затверджені наказом УПФУ в Коломацькому районі від 02.02.2015 № 15 (далі - Наказ № 15), зі змісту якого вбачається неальтернативний підхід до встановлення граничних цифрових даних лімітів з розрахунку на добу або на місяць, а одночасне дотримання як одного виду - середньодобового - 65 км, так і другого місячного - 1430 км.

Отже, неперевищення одного з них не може слугувати підставою для ствердження про дотримання вимог наказу № 15.

Крім того, Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій в частині використання позивачем службового транспорту без дотримання мети його використання, адже усні твердження ОСОБА_8 щодо необхідності здійснення поїздок в службових інтересах не підтверджені належними доказами - маршрутними листами.

Доводи скаржника щодо недолучення працівниками довідок-викликів з вищого навчального закладу до відповідних заяв і правомірності оплати цим працівникам відпустки у зв'язку з навчанням лише після надання цих документів, з порушенням визначених законодавством термінів її виплати, спростовуються наявними в матеріалах справи копіями заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_2, із яких убачається зазначення ними у додатку до заяв довідок-викликів із вищих навчальних закладів та наявною резолюцією позивача на цих заявах, що свідчить про безпосереднє ознайомлення як зі змістом даних заяв, так і з долученими до них додатками.

Стосовно доводів скаржника про порушення відповідачем статті 148 КЗпП України в частині строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, то Суд погоджується з висновками судів про те, що від моменту виявлення вказаних порушень за результатами службового розслідування (17.09.2015), що лягли в основу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, і до моменту винесення наказу про реалізацію дисциплінарного стягнення (02.10.2015) минуло менше місяця, що дає підстави стверджувати про дотримання відповідачем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Щодо доводів позивача, що його звільнення відбулося під час знаходження на лікарняному, то, враховуючи зміну відповідачем дати звільнення скаржника, згідно з наказом № 30-ОС від 20.10.2015, фактично реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відбулася тоді, коли позивач не перебував на лікуванні у закладі охорони здоров'я.

Таким чином, ураховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів Ї правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1. ст.349,ст. 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя: Н. А. Данилевич

Судді: В. М. Бевзенко

О. Р. Радишевська