Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 263/2570/17

адміністративне провадження № К/9901/38506/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 263/2570/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про поновлення строку на виплату державної допомоги при народженні дитини;

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області (суддя Томіліна О. М.) від 12 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Чебанова О. О., Сіваченка І. В., Шишова О. О.) від 29 серпня 2017 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, в якому просив:

- поновити строк звернення до УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради із заявою про отримання державної допомоги при народженні дитини - сина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Баку, республіка Азербайджан;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому державну допомогу при народженні дитини - сина ОСОБА_2.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неправомірні дії відповідача щодо відмови у наданні йому державної допомоги з підстав відсутності права на допомогу при народженні дитини, оскільки був позбавлений права звернутись з відповідною заявою про отримання допомоги у зв'язку з тривалим знаходженням на лікарняному, перебуванням на території республіки Азербайжан, отриманням довідки по взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 06 липня 2016 року, набуттям дитини громадянства України у грудні 2016 року.

3. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, прийняти нову ухвалу, якою:

- поновити строк звернення до УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради із заявою про отримання державної допомоги при народженні дитини - сина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Баку, республіка Азербайджан;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому державну допомогу при народженні дитини - сина ОСОБА_2;

- стягнути судовий збір з відповідача.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом справу до розгляду призначено не було.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 15 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 263/2570/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 05 вересня 2018 року заперечення або відзив а касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач - ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2, який відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого 26 лютого 2015 року Відділом РАЦС міста Баку, район Хатаі, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Баку, республіка Азербайжан, батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис про народження № 129 /а. с. 27/.

12. 06 вересня 2016 року позивач звернувся до УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини.

13. Дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований громадянином України на підставі рішення ГУ ДМС України в Донецькій області від 09 грудня 2016 року, що підтверджується довідкою, виданою ГУ ДМС України в Донецькій області від 09 грудня 2016 року № 708 /а. с. 28/.

14. Відповідно до повідомлення про відмову у наданні державної допомоги сім'ям з дітьми, виданої 04 січня 2017 року УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 не має права на допомогу при народженні дитини /а. с. 12/.

15. Вважаючи дії відповідача неправлмірними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини, діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені відповідним законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що встановлений законом дванадцятимісячний строк є достатнім для такого звернення одним із батьків, поновлення такого строку за чинним законодавством не передбачено.

17. В своїй оцінці суди попередніх інстанцій виходили з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

17.1. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон) відповідно до цього Закону призначається державна допомога при народженні дитини.

17.2. Згідно ч. 1 ст. 10 Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

17.3. Відповідно до ст. 6 Закону документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

17.4. Згідно ст. 11 Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

17.5. У п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27 грудня 2001 року № 1751 встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

18. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що станом на 06 вересня 2016 року сплинув строк для звернення позивача з відповідною заявою, встановлений ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п. 12 Постанови КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751. Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а також вищезазначеним Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми не передбачено можливості поновлення зазначеного строку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- судами попередніх інстанцій не взято до уваги того факту, що він з 08 січня 2015 року по 12 вересня 2015 року, з 20 вересня 2015 року по 25 лютого 2016 року, з 04 березня 2016 року по 03 липня 2016 року, з 02 серпня 2016 року по 01 вересня 2016 року знаходився на тривалому лікуванні та перебував на території республіки Азербайжан, про що свідчать відповідні медичні довідки та відбитки печаток на його закордонному паспорті. Тобто через хворобу він фізично не міг приїхати до України та подати до органу соціального захисту заяву про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини в межах терміну, визначеного п. 12 Порядку. Мати дитини ОСОБА_2 не була (власне не є і зараз) громадянкою України, не мала постійного місця проживання на території України, не була визнана біженцем, тобто вона не мала права звернутися до органів соціального захисту для отримання державної допомоги відповідно до п. 2 Порядку. Крім того, ОСОБА_1 мав місце мешкання у м. Донецьку, яке знаходилось і знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, і органи соціального захисту у м. Донецьку тимчасово не виконують функції, покладені на них законодавством України. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи оформлена йому у м. Маріуполі тільки 05 липня 2016 року. Провести в Україні процедуру легалізації свідоцтва про народження дитини він зміг тільки 06 липня 2016 року, тобто до цього часу ОСОБА_1 був позбавлений права звернутись з відповідною заявою про отримання допомоги;

- посилаючись на позицію Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v.Home Office (Case 41/74 van Duym v.Home Office) та висновки Костопільського районного суду Рівненської області у постанові від 08 вересня 2014 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 564/518/14-а, вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги при народженні дитини основані на принципі юридичної визначеності, який не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірну відмову відповідача у призначенні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском строку звернення до органу соціального захисту.

21. Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

22. Згідно ст. 11 Закону та п. 12 постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27 грудня 2001 року № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

23. Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для поновлення строку із посиланням на тривале знаходження на лікарняному, перебування на території республіки Азербайжан, отримання довідки по взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 06 липня 2016 року, набуття дитини громадянства України у грудні 2016 року, колегія суддів відхиляє. Як свідчать матеріали справи, на момент народження дитини позивач не мав права на звернення до органів соціального захисту населення з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, оскільки на той час дитина була громадянином Азербайжану, у зв'язку з чим у держави не було зобов'язань з приводу надання соціальної допомоги. Крім того, звертаючись у вересні 2016 року із заявою про призначення допомоги при народжені дитини, дитина позивача ще була громадянином іншої держави.

24. Посилання скаржника на позицію Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v.Home Office (Case 41/74 van Duym v.Home Office), яка також викладена у справі № 564/518/14-а, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розглядаючи вказану справу, Суд Європейського Союзу не висловлював позицію стосовно принципу юридичної визначеності. Крім того, слід зазначити, що при розгляді справ суди як джерело права застосують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Щодо посилання на справу № 564/518/14-а, то обставини у вказаній справі не є тотожними обставинам, які викладені у даній справі, а також враховуючи положення ч. 5 ст. 242 КАС України висновки судів першої та апеляційної інстанцій не створюють обов'язку для врахування цих висновків судами при вирішенні інших справ, але між тим, можуть свідчити про відсутність єдності судової практики. Проте, провідна роль у забезпеченні єдності судової практики належить Верховному Суду.

25. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, відповідач, відмовляючи позивачу у призначені та виплаті допомоги при народженні дитини, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені відповідним законодавством України.

26. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

27. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

29. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 263/2570/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб