Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.08.2021 року у справі №818/1232/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 818/1232/16

адміністративне провадження № К/9901/42003/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Соп'яненка О. В. від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сіренко О. І., суддів Дюкарєвої С. В., Спаскіна О. А. від 10 січня 2017 року у справі за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" про призначення перевірки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області (далі - позивач, Інспекція) звернулась до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" (далі - відповідач, Товариство), в якому просила суд призначити позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань правомірності формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, по господарських операціях з ТОВ "Сеолан" та ТОВ "Тимоша плюс" за період жовтня 2014 року, з ТОВ "Сеолан" у листопаді 2014 року, з ТОВ "Техно-Промкомплекс" у грудні 2014 року, з ТОВ "Мастер груп С" у березні 2015 року, з ТОВ "Техно-Промкомплекс" та ТОВ "Укрлітконтракт" у квітні 2015 року, з ТОВ "Мастер групп С" у червні 2015 року, з ТОВ "Укрлітконтракт" у листопаді 2015 року.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що на обов'язкові письмові запити контролюючого органу позивачем не було надано пояснень та їх документальних підтверджень, які б спростовували недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток за 2014-2015 роки, а відтак з огляду на дію мораторію на проведення перевірок суб'єктів господарювання з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, введеного відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі-Закон №71-VIII), а також приписи підпункту 20.1.30 пункту
20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вважає, що право на проведення документальної позапланової перевірки Товариства контролюючим органом може бути реалізовано шляхом призначення такої згідно рішення суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в задоволенні позову Інспекції відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що письмові запити контролюючого органу про надання документів не містили підстав, визначених пунктом 73.3 статті 73 ПК України, за наявності яких такі запити можуть надсилатись платнику податків, а тому умови для призначення документальної позапланової перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України відсутні.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Апеляційний суд погодився із позицією суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, однак мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень ПК України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) контролюючі органи не наділені правом звертатися до адміністративного суду із позовом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки. При цьому вказав, що передбачена у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" ~law26~ можливість проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців згідно з рішенням суду надає право на призначення перевірки в межах кримінального провадження, а не в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У доводах касаційної скарги посилається, серед іншого, на помилковість позиції суду апеляційної інстанції про відсутність у Інспекції права на звернення до суду із вимогою, яка є предметом розгляду у справі, адже вважає, що норма підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, якою передбачено право контролюючих органів звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, наділяє її правом на звернення до суду з будь-яким позовом, якщо має місце реалізація функцій суб'єкта владних повноважень. За наведеного, а також враховуючи викладені у позовній заяві обставини щодо ненадання Товариством пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язкові письмові запити контролюючого органу, а також дію мораторію на проведення перевірок відповідних суб'єктів господарювання, стверджує про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення Інспекції до суду із цим позовом) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду з позовом у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Наведені положення КАС України кореспондуються із положенням КАС України, якою передбачено, що суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути зумовлені необхідністю виконання покладених на владних суб'єктів завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надано.

Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначаються ПК України.

До функцій контролюючих органів належить, зокрема, звернення до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункт 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).

Права контролюючих органів визначені статтею 20 ПК України, підпунктами 20.1.30-20.1.40-1 пункту 20.1 якої установлені випадки, коли останні можуть звернутися до суду при здійсненні ними владних управлінських функцій. Цими нормами, а також будь-якими іншими нормативно-правовими актами не встановлено права контролюючих органів звертатися до суду з позовом до підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців із вимогами про призначення податкової перевірки діяльності таких суб'єктів господарювання (платників податків).

Обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, передбачені пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку отримання податковим органом судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З 01 січня 2015 року набрав чинності ~law27~, згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Правильним є висновок апеляційного суду у цій справі, що вказана норма надає можливість на призначення перевірки в межах кримінального провадження, а не в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з положеннями підпункту
78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Натомість органом, який міг надати контролюючому органу дозвіл на проведення у 2015 та 2016 роках позапланової перевірки платника податку з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік поза межами кримінального провадження, був виключно Кабінет Міністрів України.

Аналогічна правова позиція також вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 березня 2018 року (справа №820/2063/16), від 06 червня 2019 року (справа №818/1718/16), від 26 березня 2021 року (справа №804/1493/16).

Слід зазначити, що суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює останні. Розширене тлумачення владним суб'єктом способів здійснення своїх повноважень не допускається, у зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким такий суб'єкт може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що чинним на момент спірних правовідносин законодавством не передбачено випадків, відповідно до яких контролюючі органи уповноважені звертатися до суду з вимогою про призначення податкової перевірки діяльності суб'єктів господарювання (платників податків), висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення даного позову відповідають правильному застосуванню відповідних норм законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко