Історія справи

Постанова ВП ВС від 27.02.2019 року у справі №814/4104/15
Ухвала КАС ВП від 11.07.2018 року у справі №814/4104/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2019 року

Київ

справа №814/4104/15

адміністративне провадження №К/9901/15975/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Стрюкової І. О. на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 (головуючий суддя Гордієнко Т. О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 (головуючий суддя Стас Л. В., судді: Турецька І. О., Шеметенко Л. П.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа, відповідач), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь", Банк) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язати Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач зазначав, що в силу вимог Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) має право на виплату йому гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду і включення до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Вважає, що укладений між ним та Банком правочин (договір банківського рахунку) не є нікчемним, а тому бездіяльність відповідача, з приводу якої виник спір, порушує його права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2016, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язано Уповноважену особу включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що Уповноважена особа не мала заснованих на законі достатніх правових підстав для невизнання позивача вкладником банку, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду та, як наслідок, протиправно не включила його до переліку вкладників, які мають право на таке відшкодування, оскільки укладений між ним та ПАТ "Банк "Київська Русь" договір банківського рахунку від 19.03.2015 №26175-82 не має ознак нікчемного правочинну відповідно до закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, відповідач - Уповноважена особа подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у позові в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що укладення договору банківського рахунку між позивачем та Банком мало на меті задоволення Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскадмонтажстрой» (далі - Товариство) своїх кредиторських вимог в обхід встановленої законодавством процедури і черговості, а також було спрямоване на незаконне заволодіння коштами, які були переказані на відкритий позивачем рахунок. Наведене, на переконання скаржника, зумовило надання переваг зазначеному Товариству перед іншими кредиторами і свідчить про нікчемність такого правочину.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2019 відкрито касаційне провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

03.07.2019 до Верховного Суду надійшла адміністративна справи №814/4104/15.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено провести попередній розгляд справи 30.07.2019.

Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.03.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір банківського рахунку №26175-82 в національній валюті, відповідно до умов якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 та зобов`язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Цього ж дня на банківський рахунок позивача зараховано грошові кошти в сумі 192300 гривень, які внесені з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадмонтажстрой», з призначенням платежу - надання зворотної фінансової допомоги згідно з договором від 17.03.2015 №705-3ФД, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 02.04.2015.

Правління Національного банку України постановою від 19.03.2015 №190 віднесло ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду рішенням від 19.03.2015 №61 запровадила в ПАТ «Банк «Київська Русь» тимчасову адміністрацію з 20.03.2015 та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Банку.

16.07.2015 Національний банк України прийняв постанову №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».

17.07.2015 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

23.07.2015 на офіційному веб-сайті Фонду опубліковано оголошення, що з 24.07.2015 буде розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ «Банк «Київська Русь» через установи банків-агентів Фонду, для отримання яких вкладникам банку необхідно у строк до 03.09.2015 звернутися до установ банків-агентів Фонду.

05.08.2015 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою, у якій просив здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, але відповідач не вжив необхідних заходів реагування.

Вважаючи протиправними таку бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI.

Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником, у розумінні наведеної вище правової норми Закону №4452-VI, визнається фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

В свою чергу, згідно з положеннями частини першої статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, спірні правовідносини врегульовані й Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (далі - Положення №14), пунктом 6 розділу ІІІ якого передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Наведене дає підстави для висновку, що під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №802/351/16-а.

За приписами ж статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Крім того, частина третя статті 38 Закону №4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Частиною четвертою статті 38 Закону №4452-VI передбачено, що Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що вказаний пункт не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Банк "Київська Русь", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Окрім цього, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору поточного рахунку та здійснення транзакції ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

До того ж, згідно частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відтак, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

У даному ж випадку, позивач уклав договір банківського рахунку в національній валюті, згідно з умовами якого банк відкрив позивачу поточний рахунок в національній валюті України та зобов`язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

При цьому, укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI, в той час як Уповноваженою особою не наведено правових підстав, які б могли зумовити невключення його до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів зазначеного Закону.

Ураховуючи викладене, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах вимог і доводів касаційної скарги, в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи і обсязі зібраних на їх підтвердження доказів, досліджених під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що суди, вирішуючи цей спір, правильно застосували норми матеріального і не допустили порушень норм матеріального права.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Стрюкової І. О. залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду