Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.02.2018 року у справі №826/6902/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №826/6902/15

адміністративне провадження №К/9901/8521/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Гарант-енерго» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у справі №826/6902/15 за позовом Приватного підприємства «Гарант-енерго» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи: Приватне підприємство «Спецбуд Технологія», Приватне підприємство «Век-Хортиця» про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство «Гарант-енерго» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган), треті особи: Приватне підприємство «Спецбуд Технологія», Приватне підприємство «Век-Хортиця» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017142205 від 10.12.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 173 413,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 43 353,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Підприємством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Підприємство має в наявності всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015 позов задоволено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на фактичне здійснення таких господарських операцій, що підтверджено належними первинними документами.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову Підприємства відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій з контрагентами ПП «Київбудтранс-Сервіс», ПП «Універсал Будтрест», оскільки встановлені обставини справи в своїй сукупності не підтверджують фактичного вчинення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Підприємство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015.

8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.11.2014 року №1718/26-59-22-05/30577113, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Гарант-Енерго» з питань документального підтвердження господарських відносин з ПП «Київбудтранс-Сервіс», ПП «Універсал Будтрест», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 173 413,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ПП «Київбудтранс-Сервіс», ПП «Універсал Будтрест» не спричинили настання реальних правових наслідків.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ПП «Київбудтранс-Сервіс», ПП «Універсал Будтрест» відбувались у межах укладених договорів підряду.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання робіт від контрагентів було надано копії первинних документів, зокрема, договори, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податкові накладні, платіжні доручення, які на думку позивача є достатніми для висновку про реальність господарських операцій.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, які, на думку скаржника, полягають неврахуванні судом апеляційної інстанції всіх обставин справи та у неправильній правовій (юридичній) оцінці судом встановлених обставин справи.

В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та запереченні на апеляційну скаргу Товариством не вказано, позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Контролюючий орган надав заперечення на касаційну скаргу в якому вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, у зв'язку відсутністю реальних правових наслідків за договорами укладеними позивачем з контрагентами, та просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

12.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

18. При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження фактичного отримання робіт за договорами підряду, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) щодо оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит з ПДВ за такими операціями.

23. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що з аналізу наданих позивачем первинних документів, зокрема таких як акти здачі-прийняття електромонтажних робіт, технічних довідок, робочих проектів та документації не вбачається, що будівельно-монтажні роботи електротехнічного обладнання були виконані саме контрагентами позивача ПП «Київбудтранс-Сервіс» та ПП «Універсал Будтрест», оскільки у зазначених документах монтажною організацією визначено саме позивача - ПП «Гарант-Енерго».

Крім того, з укладених позивачем договорів з ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» та ТОВ «Ягуар» вбачається, що позивач вправі залучати до виконання робіт субпідрядників, проте виключно після попереднього письмового погодження з генпідрядником. Разом з тим, доказів отримання таких погоджень від генпідрядників за договорами підряду ПП «Гарант-Енерго» надано не було, що також свідчить на користь висновку про відсутність реальних правових наслідків договірних правовідносин позивача з ПП «Київбудтранс-Сервіс» та ПП «Універсал Будтрест» та залучення таких в якості субпідрядників з метою виконання робіт для ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» та ТОВ «Ягуар».

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не було витребувано погодження з генпідрядником колегія суддів вважає безпідставною з огляду на те, що ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення) чітко передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а отже позивач вправі на власний розсуд подавати первинні документи, які на його думку підтверджують його позовні вимоги та спростовують доводи контролюючого органу щодо допущених порушень.

24. Обґрунтованим є також врахування судом апеляційної інстанції того, що позивач мав ряд фахівців у сфері виконання робіт на висоті, виконання робіт на висоті з робочої платформи підйомників, стропальників, кабельників-зварювальників, електромонтажників, а також мав дозвіл №295.14.30 Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України на виконання випробування електричного устаткування електричних станцій, мереж, технологічного електрообладнання напругою понад 1000В (до 35 кВ включно), що дозволяло позивачу самостійно здійснити виконання робіт за договорами укладеними з ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» та ТОВ «Ягуар».

Разом з тим, доказів наявності обставин, які зумовили необхідність залучення до виконання робіт субпідрядників, як і наявності обставин господарської доцільності (ділової мети), зокрема отримання прибутку, позивачем надано не було.

25. Під час прийняття рішення суд апеляційної інстанції також врахував і те, що позивачем не було надано первинних документів в підтвердження виконання Договору №06/7 ОРГ укладеного з ПП «Київбудтранс-Сервіс».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Судом апеляційної інстанції правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Підприємством було сформовано податковий кредит.

27. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Підприємством так і контролюючим органом.

28. Колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного включення до податкового кредиту операцій з придбання робіт, які не спричинили настання реальних правових наслідків.

29. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи в сукупності, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Приватного підприємства «Гарант-енерго» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 слід залишити без задоволення.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Гарант-енерго» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у справі № 826/6902/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду