Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №814/3233/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №814/3233/15

адміністративне провадження №К/9901/19671/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у складі судді Біоносенка В.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у складі суддів Градовського Ю.М., Кравченка К.В., Лук'янчук О.В.

у справі № 814/3233/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулося в суд із позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - орган казначейської служби, перший відповідач у справі), Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, другий відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 527405 грн та надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 238309,35 грн, та стягнути з Державного бюджету України зазначені суми.

22 вересня 2015 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, позов задоволено частково, визнана протиправною бездіяльність податкового органу щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 527405 грн та надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 238309,35 грн, стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток у розмірі 527405 грн із зарахуванням коштів на №260003001362 в МОУ АТ "Ощадбанк", МФО 326461, ЄДРПОУ 23399393, стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток у розмірі 238309,35 грн із зарахуванням коштів на №260003001362 в МОУ АТ "Ощадбанк", МФО 326461, ЄДРПОУ 23399393.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувався на встановленні факту «переплати» коштів з авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток, належного звернення позивача до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток відповідно до вимог статті 43 Податкового кодексу України, здійснивши висновок про протиправну бездіяльність з боку податкового органу щодо неповернення надмірно сплачених сум.

У квітні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

22 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу № 814/3233/15 витребувано з суду першої інстанції.

23 травня 2016 року справа № 814/3233/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

23 травня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення від Товариства на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що юридична особа Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» перебуває на податковому обліку, в тому числі як платник податку на прибуток.

Позивачем на території Вознесенського району Миколаївської області зареєстровано філію ПАТ «Миколаївобленерго», яка перебуває на податковому обліку у відповідача.

Протягом 2013 - 2014 років позивачем, через Філією ПАТ «Миколаївобленерго» у Вознесенському районі сплачено до Державного бюджету України 527405 грн авансових внесків з податку на прибуток та 238309,35 грн податку на прибуток.

Між Товариством та Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено звірення розрахунків платника та встановлено наявність надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 527405 грн, що зафіксовано актом №441-20 від 17 березня 2015 року.

Актом №443-20 від 17 березня 2015 року також проведено звірення з контролюючим органом розрахунків платника податків та встановлена наявність надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 238309,35 грн.

25 березня 2015 року позивач звернувся до контролюючого органу з вимогою про повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 527405 грн та податку на прибуток в сумі 238309,35 грн, який відповідач отримав 26 березня 2015 року.

Податковим органом відповіді на лист не надано, надміру сплачені авансові внески з податку на прибуток з бюджету не повернуто, на поточні рахунки платника податків не перераховано.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (чинний). На час звернення позивача з заявою про повернення надміру сплачених сум діяв Порядок, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року № 882/1188.

Висновуючись саме на аналізі наведених норм Податкового кодексу України, встановивши факт надмірної сплати позивачем податку та авансових внесків, а також звернення Товариства до податкового органу з відповідною заявою, суди попередніх інстанцій визнали протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення надмірно сплачених сум податку, яка порушує право позивача на отримання цих сум.

Неприйнятними є посилання податкового органу в касаційні скарзі на зміст заяви Товариства про повернення надміру сплачених сум, яке не утримувало вимог щодо складання та направлення висновків до органу казначейської служби, оскільки за вимогами пункту 43.4. статті 43 Податкового кодексу України передбачають подання заяви платником податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Судами попередніх інстанцій оцінена заява Товариства та встановлена її відповідність вимогам, передбаченим законом.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач, Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго», як юридична особа, платник податку на прибуток, з урахуванням змін, внесених до статті 133 Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28 грудня 2014 року, мав право звернутися з заявою саме до податкового органу, на обліку в якому знаходиться філія цього Товариства, та на рахунки якого філією позивача здійснена сплата за платежем авансові внески з податку на прибуток та податок на прибуток, по яким на час звернення (після 01 січня 2015 року) рахувалась переплата.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 814/3233/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер