Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №814/1975/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №814/1975/16

адміністративне провадження №К/9901/31988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у складі судді Гордієнко Т.О.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у складі суддів Коваля М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О.

у справі № 814/1975/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В :

7 жовтня 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи, визначення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи, пені та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску, з мотивів безпідставності їх прийняття.

1 лютого 2017 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003651700 від 23 вересня 2016 року в частині основного зобов'язання з податку на доходи у сумі 28 097,82 грн. та штрафних санкцій в сумі 7 024,45 грн, скасовано рішення про застосування штрафних санкцій в частині донарахованого єдиного внеску в сумі 64 999,63 грн. та штрафних санкцій в сумі 6 499,96 грн. Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем при перевірці надано документи, що підтверджують правомірність віднесення сум до валових витрат.

У липні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У вересні 2017 року від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу. Позивач стверджує, що судові рішення є аргументованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 15 серпня 2016 року по 29 серпня 2016 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 8 вересня 2016 року № 343/13-00/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем:

- вимог підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в результаті завищення валових витрат на загальну суму 203 087,07 грн. встановлення заниження чистого доходу, що стало підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 30 463,06 грн.,

- пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», а саме в результаті завищення валових витрат на загальну суму 203 087,07 грн. встановлено заниження чистого доходу, що стало підставою для донарахування єдиного соціального внеску в сумі 70 471,21 грн.,

- підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, а саме в результаті завищення валових втрат на загальну суму 203 087,07 грн. встановлено заниження чистого доходу, що стало підставою для донарахування військового збору за 2015 рік в сумі 95,85 грн.

За наслідками проведення перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003651700 від 23 вересня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30 463,06 грн. та за штрафними санкціями - 7 615,77 грн.,

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» № 0003661700 від 23 вересня 2016 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податків та зборів, в тому числі, з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 95,85 грн. та 23,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції,

- рішення № 0003631700 від 23 вересня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 70 471,21 грн. у розмірі 17 917,47 грн.

Отже, всі спірні рішення податковим органом прийнято в наслідок встановлення факту завищення валових витрат на загальну суму 203 087,07 грн. (за 2013 рік - 116 569,67 грн., за 2014 рік - 80 127,19 грн., за 2015 рік - 6 390,21 грн.).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент перевірки) встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як зазначено у пункті 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В касаційній скарзі відповідач стверджує, що витрати позивача на придбання товару можливо підтвердити Х-звітами, в яких відображається відповідна номенклатура товару, та які відсутні у позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» № 199 від 18 лютого 2002 року встановлено поняття та різниця між звітами реєстратора розрахункових операцій:

- Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора;

- X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті;

В свою чергу статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підсумовуючи вищезазначене, денні звіти реєстратора розрахункових операцій, не є первинними документами в спірних правовідносинах, отже відсутність таких звітів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції та, як наслідок, про неможливість віднесення витрат за такою операцією до валових витрат звітного періоду.

Позивачем для підтвердження валових витрат, на виконання пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України, надані первинні документи, а саме видаткові накладні та фіскальні чеки, які видані продавцем товару.

Вказані документи досліджено судами попередніх інстанцій, жодних зауважень від податкового органу щодо форми та змісту первинних документів не надходило. Реальність зазначених господарських операцій під сумнів не поставлено.

Щодо твердження податкового органу про відсутність реалізації придбаного товару, то підтвердженням цього могли б слугувати, зокрема, залишки товару на складі, перелічені в акті інвентаризації. Актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей встановлено, що залишок товару на момент перевірки склав 32 634,28 грн, про що зазначено в акті перевірки. Самого акта інвентаризації до матеріалів справи не надано. Податковим органом не наведено жодного доказу щодо відповідності залишків товару саме тому товару, суми за придбання якого враховані при формуванні валових витрат звітного періоду.

В свою чергу, відповідно до акту перевірки, порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перевіркою не встановлено.

Таким чином, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач при перевірці надала документи, що підтверджують правомірність віднесення до валових витрат у сумі 187 318,82 грн. щодо придбання алкогольної продукції за період, що перевірявся, та реалізацію такої продукції.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про здійснену оцінку доказів у їх взаємному зв'язку та сукупності відповідно до правил оцінки, діючої на час вирішення справи частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Відсутність податкового правопорушення обумовлює протиправність здійсненого податковим органом донарахування податку на доходи та єдиного внеску і як наслідок доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 814/1975/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер