Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №806/110/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №806/110/16

адміністративне провадження №К/9901/27020/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у складі судді Попової О.Г.,

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у складі суддів Котік Т.С., Жизневської А.В., Малахової Н.М.

у справі №806/110/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

18 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 жовтня 2015 року №0007892201, №0007902201, №0013471702 та від 22 грудня 2015 року №0000912201, з мотивів безпідставності їх прийняття.

28 березня 2016 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу №0007882201 від 28 жовтня 2015 року в частині нарахованого основного податку в сумі 467993,34 грн та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 233997,17 грн, №0007892201 від 28 жовтня 2015 року на суму завищення бюджетного відшкодування 90518,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 45259,00 грн, №0007902201 від 28 жовтня 2015 року в повному обсязі. В іншій частині відмовлено.

21 червня 2016 року постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2015 року №0007882201 в частині визначення суми 46248,30 грн та податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2015 року №0000912201 на суму 676 796,00 грн та прийнято в цій частині нову постанову.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2015 року №0007882201 в частині визначення суми 46 248,30 грн (нарахованого основного податку в сумі 30 832,20 грн та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15 416,10 грн). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2015 року №0000912201 на суму 676 796,00 грн (нарахованого основного податку в сумі 451 197,00 грн та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 225 599, 00 грн). В іншій частині судове рішення (постанову суду першої інстанції) залишено без змін.

20 жовтня 2016 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить доводи за двома різновидами встановлених ним порушень, що стосується невірного обрахування податку за рахунок завищення доходу та невірного визначення вартості відсіву.

16 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 20 жовтня 2016 року та витребувано справу № 806/110/16 з Житомирського окружного адміністративного суду.

18 січня 2017 року справа №806/110/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справа №806/110/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/27020/18 передані до Верховного Суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу не надавались, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

Розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за кодом 33201062, перебуває на обліку податкового органу з 28 жовтня 2004 року, є платником податку на додану вартість з 08 листопада 2004 року.

У вересні 2015 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року результати якого викладені в акті перевірки від 13 жовтня 2015 року № 958/22-01/33201062 (далі - акт перевірки).

28 жовтня 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0007882201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 748505 грн, №0007892201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 92432 грн та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 46216 грн, №0007902201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180 грн, №0013471702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.

За результатами адміністративного оскарження керівником податкового органу 22 грудня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912201 про визначення грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 676796 грн.

Судове рішення в частині скасування податкового повідомлення - рішення податкового органу №0007882201 від 28 жовтня 2015 року в частині нарахованого основного податку в сумі 467993,34 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 233997,17 грн та в частині відмови у задоволенні позову про нарахування основного податку та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій за заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 934 грн, №0007892201 від 28 жовтня 2015 року на суму завищення бюджетного відшкодування 90518,00 грн та застосованої штрафної санкції в сумі 45259,00 грн та №0007902201 від 28 жовтня 2015 року не є предметом касаційного розгляду.

Оцінюючи правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0007882201 від 28 жовтня 2015 року суди попередніх інстанцій встановили, що вказане рішення винесено на підставі висновків, зазначених в акті перевірки щодо порушення Товариством пунктів 135.1, 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, а саме занижено суми інших доходів за 2013 рік (додаток №5 до довідки про загальну інформацію, яка є додатком №2 до даного акту) на суму 934 грн, в т.ч. за 2013 рік - 934 грн та на суму 171290 грн, в т.ч. за 2014 рік - 171290 грн, що встановлено на підставі розбіжностей на підставі даних головної книги та податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки.

Товариством визнано, а судом першої інстанції погоджено нарахування податковим органом основного платежу в сумі 31009,66 грн та застосування штрафної санкції в сумі 15504,83 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав цей висновок неприйнятним, висновуючись на аналізі положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час визначення доходів), за якою доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, виходячи з їх складу, перелік яких наведений цією статтею та не є вичерпним.

Актом перевірки встановлено, що за даними головної книги за 2013 рік сума інших доходів складає 1 779 795 грн, за даними р.03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік сума інших доходів складає 1 778 861 грн, різниця у сумі 934 грн є заниженням суми інших доходів, які є складовою частиною доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік, що є порушенням пунктів 135.1, 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (додаток №5 до довідки про загальну інформацію, яка є додатком №2 до акта перевірки). Вказане заниження визнано Товариством як під час розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

За даними головної книги за 2014 рік сума інших доходів складає 323 828 грн, за даними р.03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік сума інших доходів складає 495 118 грн, різниця у сумі 171 290 грн є завищенням суми інших доходів, які є складовою частиною доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 року, що доводить завищення суми інших доходів за 2014 рік (додаток №5 до довідки про загальну інформацію, яка є додатком №2 до акта) на суму 171 290 грн, в тому числі за 2014 рік, що підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Відтак, Товариством надмірно сплачено податок на прибуток підприємства за 2014 рік, факт несплати в меншому розмірі місця не має, що унеможливлює донарахування податковим органом податку на прибуток підприємства та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи спір у цій частині, висновувався з того, що відмовляючи у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0007882201 від 28 жовтня 2015 року щодо суми 46 248,30 грн (нарахованого основного податку з податку на прибуток в сумі 30 832,20 грн та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15 416,10 грн), суд першої інстанції не звернув уваги на обставини, встановлені перевіркою, що призвело до ухвалення судового рішення в названій частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвалення нового про задоволення позову в цій частині.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткову протиправність податкового повідомлення - рішення №0007882201 від 28 жовтня 2015 року в частині визнаній судом апеляційної інстанції, з огляду на відсутність складу податкового правопорушення покладеного в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30 832,20 грн та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15 416,10 грн.

Перевіряючи правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000912201 від 22 грудня 2015 року суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу щодо порушення Товариством підпунктів 263.6.1, 263.6.5 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України в частині заниження розрахункової вартості відсіву.

Актом перевірки при аналізі показника "Витрати платника за податковий період" за 2013-2014 рік на підставі документів, а саме головних книг за 2013-2014 роки, оборотно-сальдової відомості по 23 рахунку, первинних документів, податковим органом встановлено заниження витрат в додатку N2 до податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин по відсіву для будівельних робіт та відповідно занижено розрахункову вартість відсіву чим порушено підпункти 263.6.1, 263.6.5 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України, оскільки підприємством нарахована плата за користування надрами по відсіву по фактичній ціні реалізації.

Товариством нарахована плата за користування надрами по відсіву по фактичній ціні реалізації, оскільки відсів для будівельних робіт є супутньою продукцією та її вартість, визначена за справедливою ціною або вартістю можливого використання, віднімається від підсумкової виробничої собівартості основної продукції.

Податковий орган, з позицією якого погодився суд першої інстанції, дійшов до висновку, що подача підприємством два додатки до декларації з плати за користування надрами, окремо по щебню та відсіву, є підставою для розрахунку плати за користування надрами на відсів в процентному відношенні до обсягу видобутого відсіву. Зокрема, в розрахунок плати за користування надрами по відсіву мають включатися усі складові, як і для розрахунку плати за користування надрами - щебеневої продукції. Податковим органом проведено розрахунок та донараховано підприємству плата за користування надрами в сумі 452 849,00 грн.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи спір у цій частині висновувався на значенні добування корисних копалин, як сукупності технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини, наведеному у підпункті 14.1.51 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України та встановив що по кожному виду товарної продукції гірничого підприємства: камінь бутовий, щебінь та піщано-щебеневу суміш, складається окремий додаток до податкового розрахунку плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Судом апеляційної інстанції здійснений системний аналіз приписів підпункту 263.2.1 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України та підпункту 263.5.1 пункту 263.5 цієї статті, якою зазначено, що базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Підпунктом 14.1.112 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, мінеральна сировина визначена, як товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів.

Пунктом 1 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1997 року № 432 визначено, що мінеральна сировина - це корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва. Товарна продукція гірничодобувного підприємства - мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам.

Обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - це обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044) обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом (підпункт 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 ПК У країни).

Складові об'єкта оподаткування встановлені підпунктами а, б, в підпункту 263.2.2 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України, правовий аналіз наведених нормативних положень у їх сукупності за позицією суду апеляційної інстанції дає підстави для висновку про те, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є не тільки обсяг мінеральної сировини, а й обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки.

Відповідно до підпункту 263.6.1 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України вартість відповідного виду видобутої у такому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини мінеральної сировини); за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Згідно експертного висновку №В-4808 від 03 вересня 2013 року щебінь гранітний і відсів гранітний являються продукцією Товариства.

Відсів для будівельних робіт, виготовляється в єдиному технологічному циклі з основним видом продукції (щебінь), ця обставина встановлена податковим органом під час перевірки та не є спірною між сторонами.

До супутньої (попутної) продукції належить вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих одночасно з основною продукцією в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що окрема калькуляція вартості супутньої продукції не складається. Перелік такої продукції для деяких галузей промисловості наведено в додатку 4 до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених Мінпромполітики України від 09 липня 2007 року № 373 (далі - Методрекомендації № 373).

Залежно від напряму подальшого використання супутня продукція оцінюється за одним із варіантів зазначеним пунктом 431 Методрекомендацій № 373, пунктом 11 П(С)БО 16) «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), а саме: 1) за відпускними цінами (справедливою вартістю). Цей метод застосовуєте коли супутню продукцію планується реалізувати; 2) за плановою собівартістю аналогічного продукту (пункт 503 Методрекомендацій № 373) на основі виробничої собівартості відповідної продукції на відокремленому виробництві, за її виробничою собівартістю, що враховується при розрахунку ціни підприємства (за відсутності відокремленого виробництва). Цей метод застосовується незалежно від напряму використання супутньої продукції; 3) за ціною можливого використання (тільки для внутрішнього використання). У цьому випадку супутня продукція обліковується як напівфабрикати власного виробництва, які оцінюються виходячи з виробничої собівартості, уключеної до ціни на сировину, яку вони замінюють (з урахуванням умісту в ньому корисної речовини); 4) за нормативною собівартістю, яка для супутньої продукції та сама, що й для основної.

Аналіз методів оцінки зумовлює висновок про те, що вартість супутньої продукції, оцінена за одним із зазначених вище варіантів, віднімається від підсумкової собівартості основної продукції (пункти 428, 429 Методрекомендацій № 373).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, які відповідні бухгалтерські документи застосовуються для обліку супутньої продукції, отриманої в процесі виробництва.

Згідно з пункту 11 П(С)БО 16 виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, і вартість супутньої продукції, що використовується на самому підприємстві, в оцінці її можливого використання.

У бухгалтерському обліку супутня продукція визнається активами та обліковується у складі запасів підприємства, оскільки від її використання очікується отримання в майбутньому економічних вигоди .

Відтак, для цілей оподаткування, вартість супутньої продукції визнається за оцінкою, проведеною на підставі даних бухгалтерського обліку, за наявності підтверджуючих первинних документів. Суд апеляційної інстанції підставне зазначив на позиції Державної податкової служби викладеній у листі від 11 квітня 2012 року № 6438/6/15-1215 "Щодо оподаткування по прибуток супутньої продукції", з цього питання.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Склад собівартості виготовлених та реалізованих товарів (продукції власного виробництва) встановлено пунктом 138.8 статті 138 Кодексу. Положеннями Кодексу не визначено термін "супутня продукція" та не встановлено порядок визначення її собівартості.

Згідно із підпунктом 14.1.84 пункту 14.1 статті 14 Кодексу інші терміни для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Порядок визначення справедливої вартості активів наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств". Так, згідно з пунктом 4 цього Положення справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або сплату зобов'язання у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Згідно з додатком до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 справедливою вартістю готової продукції є ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" готова продукція - це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу та відповідає технічним та якісним характеристикам, визначеним договором або іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, супутня продукція належить до готової продукції, виготовленої підприємством, та її собівартість може бути визначена згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19.

Відтак, визначення собівартості супутньої продукції здійснюється виходячи із норм положень (стандартів) бухгалтерського обліку, позивачем саме за таким принципом обраховано витрати на відсів при платі за користування надрами.

Розбиття додатку 2 "Розрахунок податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках)" на дві частини, не надає податковому органу права на розрахунок витрат на відсів у процентному відношенні з урахуванням усіх складових ставки за користування корисною копалиною - щебнем, оскільки відсів є супутньою продукцією та витрати на щебінь (основну продукцію) і відсів (супутня продукцію) є взаємопов'язаними та здійснюються в одному технологічному процесі без додаткових витрат.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав про скасування податкового повідомлення - рішення №0000912201 від 22 грудня 2015 року про визначення грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 676796 грн.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та постанова суду першої інстанції в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року в частині залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер