Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2018 року у справі №804/15857/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №804/15857/15

касаційне провадження №К/9901/9718/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 (головуючий суддя - Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді: Лукманова О.М., Прокопчук Т.С.) у справі №804/15857/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, у якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.06.2015 №110100000/2015/200075/1; рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2015 №110100000/2015/200076/1; рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2015 №110100000/2015/200077/1; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.06.2015 №110100000/2015/00155; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.06.2015 №110100000/2015/00164; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.07.2015 №110100000/2015/00167.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» подало касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Свої вимоги заявник обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанції обставин справи. Вказує на те, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, які містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів. Також скаржник вказав на те, що судом апеляційної інстанції застосовано до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, який втратив чинність.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» (Покупець) та Zohra Rice Traders, Пакистан (Продавець) було укладено контракт на поставку продукції №2891-RC/PA. На виконання умов вказаного контракту, 12.06.2015 Продавцем було здійснено поставку продукції:

- Рис пакистанський: Рис повністю обрушений, не пропарений, довгозернистий, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, врожаю 2014 року, шліфований, білий, 5% ламаного, для продовольчих цілей, IRRI-6 (ДСТУ 6292-93) - чиста вага нетто 52000 кг/вага брутто - 5256 кг., Розфасований у поліпропіленові лантухи по 25 кг. нетто, не для роздрібної торгівлі і для подальшого розфасування. Країна виробництва: Пакистан - РК. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: Zohra Rice Traders, Пакистан. Контрактна вартість: 0,42 дол. США за кг 21 840 дол. США за партію (52000кг.);

- Рис пакистанський: Рис повністю обрушений, пропарений, довгозернистий, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, шліфований, IRRI-6,5% ламаного, врожаю 2014 року, для продовольчих цілей (ДСТУ 6292-93) - чиста вага нетто 6000 кг/вага брутто - 6078 кг. Розфасований у поліпропіленові лантухи по 25 кг. нетто, не для роздрібної торгівлі і для подальшого розфасування. Країна виробництва: Пакистан - РК. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: Zohra Rice Traders, Пакистан. Контрактна вартість: 0,43 дол. США за кг 11 180 дол. США за партію (26000кг.).

З метою митного оформлення поставленої на користь Товариства продукції, позивачем було подано до митного органу наступні вантажні митні декларації:

- №110100000/2015/213176 від 16.06.2015 (відправник компанія «Zohra Rice Trades») в режимі ІМ 40 ДЕ. В графі 31 ВМД наведено опис товару, а саме, рис пакистанський: рис повністю обрушений, не пропарений, довгозерний, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, врожаю 2014 року, шліфований, білий, 5% ламаного, для продовольчих цілей ІRRІ-6(ДСТУ6292-93) чиста вага нетто 52000 кг., вага брутто 52156 кг. Розфасований у поліпропіленові лантухи по 25 кг. нетто, не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування, рис повністю обрушений, пропарений, довгозерний, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, шліфований, ІRRІ-6 5% ламаного, для продовольчих цілей (ДСТУ6292-93) чиста вага нетто 26000 кг., вага брутто 26078 кг. Розфасований у поліпропіленові лантухи по 25 кг. нетто, не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування;

- №110100000/2015/213749 від 23.06.2015 (відправник компанія «Zohra Rice Trades») в режимі ІМ 40 ДЕ. В графі 31 ВМД наведено опис товару, а саме, рис пакистанський: рис повністю обрушений, не пропарений, довгозерний, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, врожаю 2014 року, шліфований, білий, 5% ламаного, для продовольчих цілей ІRRІ-6(ДСТУ6292-93) чиста вага нетто 78000 кг., вага брутто 78234 кг. Розфасований у поліпропіленові лантухи по 25 кг. нетто, не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування;

- №110100000/2015/213947 від 24.06.2015 (відправник компанія «Zohra Rice Trades») в режимі ІМ 40 ДЕ. В графі 31 ВМД наведено опис товару, а саме, рис пакистанський: рис битий 100% ламаного зерна, не пропарений, шліфований, білий, врожаю 2014 року, для продовольчих цілей - чиста вага нетто 26000 кг., вага брутто 26078 кг. Розфасований у поліпропіленові лантухи по 25 кг. нетто, не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування; рис повністю обрушений, пропарений, довгозерний, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, шліфований, білий, ІRRІ-6 5% ламаного, 2014 р.в., для продовольчих цілей (ДСТУ6292-93) чиста вага нетто 52000 кг., вага брутто 52156 кг. Розфасований у поліпропіленові лантухи по 25 кг. нетто, не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування.

Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України, а саме: за декларацією №110100000/2015/213176 від 16.06.2015 для продукції №1 на рівні 0,42 дол. США за кг., для продукції №2 на рівні 0,43 дол. США за кг.; за декларацією №110100000/2015/213749 від 23.06.2015 на рівні 0,42 дол. США за кг.; за декларацією №110100000/2015/213947 від 24.06.2015 для продукції №1 на рівні 0,345 дол. США за кг., для продукції №2 на рівні 0,43 дол. США за кг.

В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

За результатами розгляду ВМД та доданих документів, посадовою особою відповідача, у всіх випадках оформлення, були запитані у декларанта додаткові документи (повідомлення від 16 червня 2015 року, від 23 червня 2015 року та від 26 червня 2015 року відповідно).

Листами від 17 червня 2015 року №1, від 18 червня 2015 року, від 24 червня 2015 року №1 та №2, від 1 липня 2015 року №5 та №6 відповідно, декларантом були подані до митного органу додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

За результатами розгляду додатково поданих документів, митним органом складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.06.2015 №110100000/2015/00155, від 25.06.2015 №110100000/2015/00164 та від 01.07.2015 №110100000/2015/00167, а також прийняті ідентичні за змістом рішення про коригування митної вартості товарів від 22.06.2015 №110100000/2015/200075/1, від 25.06.2015 №110100000/2015/200076/1 та від 01.07.2015 №110100000/2015/200077/1.

Надаючи правовому оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем одночасно із митними деклараціями №110100000/2015/213176 від 16.06.2015, №110100000/2015/213749 від 23.06.2015 та №110100000/2015/213947 від 24.06.2015 подано органу доходів і зборів наступні документи: зовнішньоекономічний договір; рахунки-фактури (інвойс); банківські платіжні документи; заяви про купівлю іноземної валюти; договір страхування 043.0647415.254 від 26.09.2014 року; заявки на страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обставини справи свідчать, що за результатами розгляду ВМД та доданих до них документів, митним органом було додатково витребувано у декларанта наступні документи, а саме: договір (угода) з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації; висновки про якісні товарні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертизи організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На письмові запити відповідача щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за основним методом позивачем надано: договір із третіми особами №1209/7 від 12.09.2014, виписки з бухгалтерської документації №3773 від 16.06.2015, №3773 від 19.06.2015, прайс-листи №ZTR-096 від 10.03.2015, №ZTR-097 від 10.03.2015, експортні декларації від 07.05.2015, 14.05.2015.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За результатами розгляду додатково поданих документів відповідач дійшов висновку про визначення митної вартості імпортованих товарів відповідно до статті 59 Митного кодексу України за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанції виходи з того, що додатково надані декларантом на вимогу митного органу копії митних декларацій країни відправлення не містять відомостей про реєстраційний номер та дату; у графі 18 «Прикріплені документи» (Documents attached) зазначено номери E-form, дати та відповідні суми, відомості про які відсутні у наданому до митного оформлення перекладі таких декларацій, завірених надписом «перевод выполнила Шиян Н.В..» та печаткою ТОВ «БУДКОМ-ФОРТ»; документи з зазначеними у графі 18 реквізитами та відповідними сумами до митного оформлення не надавались; позивачем заявлено митне оформлення товару як зовнішньоекономічну операцію з безпосереднім виробником товару, однак за відсутності відомостей з інтернет-ресурсів про продавця такі відомості про характер зовнішньоекономічної угоди не відповідають заявленим декларантом. За наведених обставин, суди дійшли висновку про обґрунтованість сумнівів митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями частини четвертої статті 11, частини другої статті 73 та частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції чинній на момент розгляду та вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Як зазначалось вище, право митного органу на витребовування у декларанта додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару не є абсолютним, а пов'язане із наявності дійсно обґрунтованих у органу доходів і зборів сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

У даному випадку, висновок органу доходів і зборів про неможливість застосування до спірних правовідносин методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) ґрунтується на тому, що у документах, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товарів наявні розбіжності, які підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема:

- у морському коносаменті від 11.05.2015 року №MSCUK8934214, від 14.05.2015 року №MSCUK8940948, від 18.05.2015 року № MSCUK8942027 зазначено інший морський транспортний засіб, ніж той що прибув в порт призначення згідно екологічних декларацій №28496 від 08.06.2015 року, №29297 від 17.06.2015 року та №29298 від 17.06.2015 року. Тобто існує вірогідність існування іншого морського коносаменту, подання якого як транспортного документу відправлення є обовязковим (ст.335 Митного кодексу України);

- у наданих до митного оформлення пакувальному листі від 07.05.2015 року, заявки на страхування від 05.06.15 року №178, у митній декларації країни експорту від 07.05.2015 року міститься інформація щодо іншого порту відвантаження вантажу ніж в коносаменті (рішення №110100000/2015/200075/1);

- у наданій до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів заяві до страхування вантажу від 12.06.2015 року № 182 зазначено маршрут перевезення Muhammad Bin Qasim, Pakistan - Дніпропетровськ, але при цьому дата початку перевезення 12.06.2015 року, а дата коносаменту 18.05.2015 року, які між собою не кореспондуються (рішення №110100000/2015/200077/1);

- фактична дата оплати за платіжними дорученнями №72 від 14.05.2015 року та №77 від 26.05.2015 року не відповідають терміну оплати, зазначеному в специфікації від 06.04.2015 року №3 до зовнішньоекономічного договору від 19.01.2015 року №2891-RC/PA;

- у наданому прайс-листі вказані тільки ті позиції, що постачаються за вищезазначеною МД;

- товар постачається на виконання договору комісії від 12.08.2014 року №1209-13 згідно зовнішньоекономічного договору від 19.01.2015 року №2891-RC/PA, але специфікація до договору комісії від 06.04.2015 № ЗРПЗ не містить відомостей які надають змогу ідентифікувати товар, що постачається на виконання зовнішньоекономічного договору від 19.01.2015 року №2891-RC/PA та специфікації №3 від 06.04.2015 року. В специфікації до договору комісії від 06.04.2015 року №З РПЗ відсутні умови поставки товару;

- в договорах комісії №1209/7 від 12.09.2014 року та №1209-13 від 12.08.2014 року пунктом 3.5 передбачено, що за згодою сторін комітент (ТОВ «АТБ-маркет») має право самостійно заказувати та сплачувати послуги третіх осіб, які повязані та необхідні для виконання договору комісії, але жодного документа від ТОВ «АТБ-маркет» відносно понесених затрат не надавалось. Беручи до уваги наявність двох коносаментів можна зробити висновок про перевантаження контейнерів під час переміщення їх по морю та викликає сумніви, щодо включення витрат на перевантаження до митної вартості оцінюваних товарів. Жодного документа, щодо понесених витрат ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «БУДКОМ-ФОРТ» не надано.

Ці ж обставини слугували підставою для витребовування від декларанта додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом згідно повідомлень від 16 червня 2015 року, від 23 червня 2015 року та від 26 червня 2015 року відповідно.

Втім, умови, з якими законодавець пов'язує право митного органу на витребовування у декларанта додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості ввезеного товару, як і підстави, які слугували для застосування відповідачем до митного оформлення другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості товарів не знайшли свого відображення під час судового розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій. Обставини на предмет того чи дійсно подані декларантам до митного оформлення документи, обов'язковий перелік яких наведений у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не були достатніми для висновку про підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, судами першої та апеляційної інстанцій не перевірялись. Разом з тим, позивачем неодноразово наголошувалось на тому, що розбіжності, за якими митний орган дійшов висновку про необґрунтованість заявленої до митного оформлення вартості ввезеного товару не впливають на числові значення складових митної вартості товару.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанції виходили із своїх власних доводів та мотивів, які на їх думку, свідчать про недоведеність позивачем правильності обчислення митної вартості ввезеного товару, без надання правової оцінки умовам та підставам, які слугували для витребування митним органом додаткових документів та прийняття оспорюваних у даній справі рішень. Поза увагою судів також залишись наявні у матеріалах справи висновки експертів Дніпропетровської торгівельно-промислової палати (а.с. 153-156, том І) щодо визначення митної вартості імпортованого товару.

При цьому, судом апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, застосовано до спірних правовідносин постанову Уряду від 20.12.2006 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» , яка втратила чинність - 01.06.2012.

Таким чином, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Згідно частини 2 статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 у справі №804/15857/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк