ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/13247/18

адміністративне провадження № К/9901/4458/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексітос» про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді: Кузьмишин О.М., Кучма А.Ю.) у справі № 826/13247/18.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексітос» про стягнення податкового боргу в сумі 6682312,07грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо неврахування майнового стану при ухваленні судових рішень.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

17 серпня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексітос» про стягнення податкового боргу в сумі 6682312,07грн. та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що з метою отримання платіжного доручення, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось з листом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо отримання необхідних коштів для сплати судового збору в сумі 100234,68грн., однак, станом на 16 серпня 2018 року платіжне доручення з відміткою його виконання банком на адресу податкового органу не надходило та просить суд відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено п`ятиденний термін з моменту отримання ухвали для усунення вказаного недоліку.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 17 вересня 2018 року податковим органом направлено клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

В обґрунтування клопотання Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві зазначає, що неможливість сплати судового збору пов`язана з його розміром та відсутністю належного бюджетного фінансування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалюючи постанову від 10 січня 2019 року Шостий апеляційній адміністративний суд дійшов висновку про дотримання норм процесуального права судом першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позовної заяви.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Проте, у заявленому клопотанні позивачем не наведено доводів та не надано жодних доказів, що його майновий/фінансовий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена в праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, що здійснено контролюючим органом не було, а отже й відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі №826/13247/18 без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі № 826/13247/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна