Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №813/1652/15

Друк

Пошук

359

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №813/1652/15

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2019 року

Київ

справа №813/1652/15

адміністративне провадження №К/9901/6647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №813/1652/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області

про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля Р.Й., суддів: Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.) від 10 лютого 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 02 квітня 2015 року позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

Визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о. начальника ГУ МВС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛМУ ГУ МВС України» від 06.03.2015 р. № 671 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ;

Зобов`язати ГУ МВС України у Львівській області поновити його на посаді оперуповноваженого сектору БНОН ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.

Зобов`язати ГУ МВС України у Львівській області нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.03.2015 р. по дату прийняття судового рішення у справі.

Визнати протиправним і скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області № 183 о/с від 17.03.2015 р. «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни).

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не доведено належними доказами вчинення ним дисциплінарного проступку, за який його звільнено з органів внутрішніх справ, а викладені в наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності формулювання не відповідають обставинам справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу ГУ МВС України у Львівській області № 183 о/с від 17.03.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) залишено без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ від 06.03.2015 року № 671 прийнятий відповідачем обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а звільнення позивача проведено відповідно до вимог законодавства, на повно і всебічно досліджених обставинах справи.

При цьому суд зазначив, що 04.02.2015 року позивач, будучи при виконанні посадових обов`язків, користувався автомобілем, документи на який є сумнівного походження, а сам транспортний засіб перебуває на території України з порушенням законодавства; також у позивача відсутні документи, які б підтверджували правомірність набуття ним або його батьком права власності (чи користування) на вказаний автомобіль, що дає підстави стверджувати про порушення позивачем службової дисципліни.

Крім того, підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення були не матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а сам факт порушення ним службової дисципліни, яка виявилась у поведінці позивача під час зупинки транспортного засобу працівниками ДАІ автомобіля та у приміщенні медичного закладу, де він категорично відмовився від вимог працівників органів внутрішніх справ, які його затримали, здати аналіз сечі з метою встановлення факту наркотичного сп`яніння.

Також встановлені судом у справі обставини дали підстави вважати, що поведінка позивача не відповідала Правилам поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155. Такою поведінкою позивач дискредитував як орган, в якому він працює, так і себе як посадову особу цього відомства.

При вирішенні справи судом враховано також і те, що ще до вчинення проступку до позивача неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного впливу за неналежне виконання службових обов`язків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року в адміністративній справі № 813/1652/15 скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛМУ ГУМВС України» від 06.03.2015 року № 671 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку обставинам справи, невірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив неправильне рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 04 березня 2016 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (касатор) подало касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області просить:

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 813/1652/15, а рішення першої інстанції у справі № 813/1652/15 - залишити в силі.

У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.

9. 01 червня 2016 року позивачем надано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач просить:

У задоволенні касаційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області відмовити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 813/1652/15 - залишити без змін.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2018 року касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято до провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 року для розгляду справи № 813/1652/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2019 адміністративну справу прийнято до провадження колегією суддів в складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. та призначено справу до попереднього розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 14 серпня 2006 року; остання займана посада - оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Львівського міського управління МВС України у Львівській області (далі - БНОН ЛМУ ГУМВС України у Львівській області); спеціальне звання старший лейтенант міліції.

13. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.03.2015 року № 671 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області» за грубі порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 та наказу МВС України від 15.05.2007 року № 157, що виразилось в управлінні транспортним засобом на підставі підробленого свідоцтва про реєстрацію, котрий знаходиться на митній території України з порушенням митних правил, з номерними знаками, котрі не належать цьому транспортному засобу, з ознаками наркотичного сп`яніння, у відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

14. На підставі власного наказу від 06.03.2015 року № 671, ГУ МВС України у Львівській області 17.03.2015 року видало наказ № 183 о/с «По особовому складу», яким звільнило старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору БНОН ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення, з 17 березня 2015 року.

15. Підставою для прийняття зазначених наказів були матеріали службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни, за наслідками якого складено висновок від 04.03.2015 року.

16. Згідно з висновком службового розслідування, 04 лютого 2015 року приблизно об 11 год. 10 хв. на вул. Городоцькій у м. Львові позивач керував автомобілем марки «Jeep Grand Cherokee» державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, про що свідчили неприродна блідість шкіряних покровів обличчя та відсутність реакції зіниць на світло.

З огляду на зазначене позивачу було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння в Обласному клінічному закладі Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», на що він погодився, але при прибутті в медичну установу від здачі аналізів сечі відмовився, про що засвідчив власноручно в акті та висновку медичного огляду.

17. Також у висновку службового розслідування зазначено, що в приміщенні медичної установи позивач вів себе неадекватно, не виконував вимог лікаря, підвищував голос до членів мобільної групи та лікарів, на зауваження не реагував.

У зв`язку з цим 06 лютого 2015 року стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 323478, за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

18. У поясненні до вказаного протоколу позивач вказав, що не заперечував проти проходження освідування, однак лише після того, як інспектори ДАІ запросять двох понятих, складуть протокол про підозру на стан алкогольного сп`яніння та нададуть направлення на проведення освідування передбаченої законодавством форми.

Протокол з іншими матеріалами у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно позивача було скеровано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова.

За результатами розгляду цих матеріалів Шевченківський районний суд м. Львова своєю постановою від 03.06.2015 року адміністративну справу відносно позивача закрив, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

19. Також у висновку службового розслідування зазначено, що в процесі звірки номерів агрегатів транспортного засобу, яким керував позивач, було встановлено, що автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», номер кузова НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 було ввезено на митну територію України 10.11.2012 р. громадянином Республіки Польща ОСОБА_2 , без сплати податків, зборів або застави і на даний час автомобіль знаходиться на митній території України з порушенням митних правил, що підтверджується листом Львівської митниці ДФС від 31.01.2015 р. № 19-70-26137-1339.

У зв`язку з цим виникла підозра, що номерний знак НОМЕР_1 , який був встановлений на цьому автомобілі, а також свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане 09.09.2008 року Кузнєцовським МРЕВ ДАІ Рівненської області, є підробленими.

20. Постановою старшого слідчого СВ Гарицького відділу поліції (м. Львів) ГУ НП у Львівській області від 07 грудня 2015 року, якою кримінальне провадження № 12015140050000378 від 04.02.2015 року закрите, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених статтею 290 та частиною першою статті 358 КК України. Автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_3 .

У постанові зазначено про те, що в ході досудового розслідування не встановлено факту підробки документів та номерних агрегатів на цьому автомобілі.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

21. Конституція України від 28 червня 1996 року

21.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-XII

22.1. Частиною першою статті 18 Закону визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

23. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114

23.1. Відповідно до пункту 64 «є» вказаного Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

24. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV

24.1. Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

24.2. Звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Статуту та відповідно до статті 14 Статуту є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

26. Підставою для прийняття оскаржуваних наказів були матеріали службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни, за наслідками якого складено висновок від 04.03.2015 року.

27. Згідно з висновком службового розслідування від 04.03.2015, проведеного на підставі наказу начальника Головного управління МВС України у Львівській області №309 від 25.02.2015, встановлено, що 04 лютого 2015 року приблизно об 11 год. 10 хв. мобільна група ВІОС УКЗ ГУМВС України у Львівській області спільно з працівниками ДАІ, при здійснення перевірки дотримання працівниками міліції транспортної дисципліни, на вул. Городоцькій у м. Львові зупинила автомобіль марки «JEEP GRAND CHEROKEE» з державними номерними знаками НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_1 . Судячи зі змісту висновку від 04.03.2015 року, причиною зупинки названого автомобіля стало те, що його водій у процесі руху викликав підозру у спроможності безпечно керувати автотранспортом, зокрема на перехресті вулиць Раппапорта та Шолом-Алейхема включив показник лівого повороту, однак, продовжив рух прямо, рухаючись по вул. Шевченка здійснював безпричинні маневрування ліворуч та праворуч без видимих на це причин.

На вимогу працівника ДАІ надати для перевірки документи водій, як зазначено у висновку службового розслідування від 04.03.2015 року, з метою уникнення відповідальності, пред`явив службове посвідчення працівника міліції серії НОМЕР_5 , видане 09.02.2012 лейтенанту міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженому БНОН ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Потім надав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. У процесі розмови з ОСОБА_1 працівник ДАІ запідозрив у нього ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродну блідість шкіряних покровів обличчя, відсутність реакції зіниць на світло. У зв`язку з цим лейтенанту міліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння в ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» (далі - ОКЗ ЛОР ЛОДКНД), на що він погодився, зачинив свій автомобіль «JEEP GRAND CHEROKEE », д.н.з. НОМЕР_1 та, як зазначено у висновку службового розслідування, самостійно присівши на заднє сидіння службового автомобіля ДПС ДАІ, поїхав з працівниками мобільної групи у вищезазначений медичний заклад.

28. Також у висновку службового розслідування зазначено, що в приміщенні медичної установи позивач вів себе неадекватно, не виконував вимог лікаря, підвищував голос до членів мобільної групи та лікарів, на зауваження не реагував.

У поясненні до вказаного протоколу ОСОБА_1 вказав, що не заперечував проти проходження освідування, однак лише після того, як інспектори ДАІ запросять двох понятих, складуть протокол про підозру на стан алкогольного сп`яніння та нададуть направлення на проведення освідування передбаченої законодавством форми.

Протокол з іншими матеріалами у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 було скеровано на розгляд до Шевченківського районного суду м.Львова.

29. Також у висновку службового розслідування зазначено, що в процесі звірки номерів агрегатів транспортного засобу, яким керував позивач, було встановлено, що автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», номер кузова НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 було ввезено на митну територію України 10.11.2012 р. громадянином Республіки Польща ОСОБА_2 , без сплати податків, зборів або застави і на даний час автомобіль знаходиться на митній території України з порушенням митних правил, що підтверджується листом Львівської митниці ДФС від 31.01.2015 р. № 19-70-26137-1339.

За цим фактом слідчий СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС 04.02.2015 року вніс відомості в ЄРДР № 12015140050000378 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 290 КК України «Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу».

30. У висновку службового розслідування вказано, що в автоматизованих базах даних РПС ДАІ та НАІС ДДАІ станом на 20.02.2015 року відсутні відомості щодо реєстрації вказаного транспортного засобу в центрах надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів УДАІ УМВС України в Рівненській області. Доступ до документів реєстрації цього автомобіля, номерний знак НОМЕР_1 є неможливим, оскільки такі документи не укладалися.

Згідно з довідкою УДАІ УМВС України в Рівненській області № 35/8-778 від 20.02.2015 року номерний знак НОМЕР_1 12.07.2008 року було здано на склад в Кузнецовському ВРЕР ДАІ та на інші транспортні засоби такі не присвоювався; цей номерний знак було знищено шляхом порізування, про що складено акт № 39 від 21.03.2009 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 присвоювалось напівпричіпу «Alka N13X», який належить ОСОБА_4 , мешканцю смт . Зарічне Рівненської області .

31. Допитаний як свідок ОСОБА_5 , батько ОСОБА_1 , повідомив, що автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», 2001 р.в., д.н.з НОМЕР_1 належить йому; був придбаний на ринку у ОСОБА_3 , у якого була на цей автомобіль генеральна довіреність, без переоформлення на себе права власності (користування), а лише шляхом передачі реєстраційного документа на автомобіль. ОСОБА_3 вказані обставини підтвердив. Водночас, допитаний в кримінальному провадженні як свідок ОСОБА_4 будь-яку причетність до вказаного автомобіля заперечив.

32. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наказ від 06.03.2015 року № 671 прийнятий відповідачем обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а звільнення позивача проведено відповідно до вимог законодавства, на повно і всебічно досліджених обставинах справи.

33. При цьому суд першої інстанції зазначив, що 04.02.2015 року позивач, будучи при виконанні посадових обов`язків, користувався автомобілем, документи на який є сумнівного походження, а сам транспортний засіб перебуває на території України з порушенням законодавства; також у позивача відсутні документи, які б підтверджували правомірність набуття ним або його батьком права власності (чи користування) на вказаний автомобіль, що дає підстави стверджувати про порушення позивачем службової дисципліни.

34. Також суд першої інстанції вказав, що підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення були не матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а сам факт порушення ним службової дисципліни, яка виявилась у поведінці позивача під час зупинки за кермом автомобіля та у приміщенні медичного закладу, де він категорично відмовився від вимог працівників органів внутрішніх справ, які його затримали, здати аналіз сечі з метою встановлення факту наркотичного сп`яніння.

Крім того, вказав, що у висновку службового розслідування вказано, що встановлені у справі обставини дають підстави вважати, що поведінка позивача не відповідала Правилам поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155. Такою поведінкою позивач дискредитував як орган, в якому він працює, так і себе як посадову особу цього відомства.

35. При вирішенні справи судом першої інстанції враховано також і те, що ще до вчинення проступку до позивача неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного впливу за неналежне виконання службових обов`язків.

36. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції правильно не погодилася з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

37. Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, (надалі - Статут) дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

38. Звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Статуту та відповідно до статті 14 Статуту є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

39. Як видно із матеріалів справи, зокрема висновку службового розслідування, позивача звільнено з органів внутрішніх справ виключно з наступних підстав:

1) управління транспортним засобом на підставі підробленого свідоцтва про реєстрацію, котрий знаходиться на митній території України з порушенням митних правил, та з номерними знаками, котрі не належать цьому транспортному засобу;

2) керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

40. Разом з тим, до матеріалів справи долучено копію постанови старшого слідчого СВ Гарицького відділу поліції (м.Львів) ГУ НП у Львівській області від 07 грудня 2015 року, якою кримінальне провадження № 12015140050000378 від 04.02.2015 року закрите, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених статтею 290 та частиною першою статті 358 КК України. Автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_3 .

41. Крім того, я було зазначено вище, Шевченківський районний суд м.Львова своєю постановою від 03.06.2015 року адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрив, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Вказане судове рішення набрало законної сили.

42. На запит суду апеляційної інстанції УДАІ ГУ МВС України у Львівській області листом від 22.07.2015 р. № 9/5577-зн повідомило, що відповідно до баз даних комп`ютерного обліку зареєстрованого транспорту та їх власників ДДАІ МВС України транспортний засіб марки «Jeep Grand Cherokee», 2001 р.в., кузов № 1 НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_1 зареєстровано у Кузнєцовському МРЕВ ДАІ Рівненської області на ім`я громадянина ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.09.2008 року.

43. Судом апеляційної інстанції правильно вказано, з чим погоджується і Верховний Суд, що відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

44. Частиною четвертою статті 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

45. Враховуючи те, що зазначені вище адміністративне та кримінальне провадження щодо позивача закрито за відсутністю в його діях складу правопорушень, факт порушення позивачем службової дисципліни 04 лютого 2015 року не доведено, колегія суддів апеляційної інстанції правильно вказала, що висновки суду першої інстанції є передчасними та помилковими, так як законні підстави для звільненні позивача відсутні.

46. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

47. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Згідно статті 351 підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

50. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Жук А.В.

судді Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.