Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №803/758/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2019 року

Київ

справа №803/758/16

адміністративне провадження №К/9901/40609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Ковальчука В.Д. від 02 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів Гулида Р.М., Улицького В.З. від 28 лютого 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулася до суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2016 року №0020501304; 2) зобов`язати надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця Гупало Людмили Василівни 74998 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначала, що висновки контролюючого органу про неправомірне формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за наслідками придбання транспортного засобу через його реєстрацію на фізичну особу, а не на суб`єкта підприємницької діяльності, є безпідставним, оскільки Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388), не передбачена окрема реєстрація транспортних засобів для фізичних осіб - підприємців, а визначальним для формування платником податкового кредиту є придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та зареєстрована у встановленому порядку платником ПДВ, то відповідно на неї повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчислення і сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум податку, а тому при придбанні транспортного засобу з метою його використання у власній господарській діяльності позивач у відповідності до положень податкового законодавства отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якій просила їх скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги порушує питання щодо неправильного застосування судами норм пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), неповного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме використання придбаного транспортного засобу у власній господарській діяльності позивача, що є обов`язковою умовою для віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням такого товару.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб`єктом підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2016 року, що виникло за рахунок від`ємного значення ПДВ, яке декларувалося в січні 2016 року, за результатами якої складено акт від 14 квітня 2016 року №1389/13-04/2820510269, у якому, крім іншого, встановлено порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2016 року у розмірі 74998,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у ціні придбаного транспортного засобу (сідельного тягача DAF FT XF 105.410), оскільки такий автомобіль зареєстровано на позивача як на фізичну особу, а не як на суб`єкта підприємницької діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2016 року №002050130424, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 74998,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 37499,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Порядок формування податкового кредиту як юридичними особами, так і фізичними особами, зареєстрованих платками ПДВ, врегульований нормами статті 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зміст наведених положень свідчить про те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання таких із метою використання у межах господарської діяльності платника податку та документальне підтвердження понесення витрат на їх придбання.

Для юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, які є платниками ПДВ, норми ПК України не передбачають будь-яких відмінностей при визначенні сум ПДВ, що підлягають включенню до податкового кредиту такого платника податку та бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1388 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС.

Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже право на формування податкового кредиту у фізичної особи - підприємця, зареєстрованого платником ПДВ, по операціям з придбання транспортних засобів, інших основних засобів виникає у разі, якщо такі придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Таке використання, враховуючи вимоги пункту 44.1 статті 44 ПК України, повинно підтверджуватися документально.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про протиправність оскаржуваного рішення Інспекції, свої мотиви обґрунтовували тим, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з їх придбання й норми законодавства не обмежують можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності.

Проте такі висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанцій з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та без врахування відповідних норм матеріального права, що визначають особливості формування податкового кредиту та, відповідно, бюджетного відшкодування.

Як визначено у пункті 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За змістом пункту 199.1 статті 199 ПК України у разі якщо придбані товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Натомість обставини щодо використання/невикористання позивачем придбаного транспорту у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях та/або у операціях, звільнених від оподаткування, перевірки яких вимагають спірні правовідносини, судами попередніх інстанцій встановлено не було й, як наслідок, не надано відповідної правової оцінки тому, чи зумовлює операція з придбання позивачем транспортного засобу (сідельного тягача DAF FT XF 105.410) наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

За відсутності належної доказової бази касаційний суд обмежений в можливості сформулювати правовий висновок про те, як слід правильно застосовувати норми податкового законодавства, правильність застосування яких оспорюється в касаційній скарзі.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні даного спору.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду