Історія справи
Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №816/1460/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 травня 2018 року
Київ
справа №816/1460/17
адміністративне провадження №К/9901/5321/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (головуючий суддя - С.С. Бойко) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (головуючий судді - Любчич Л.В., О.І. Сіренко, О.А. Спаскін)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Управління Держпраці у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22 травня 2017 року №16-03-207/490-298, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. 29 серпня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22 травня 2017 року №16-03-207/490-298.
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування постанови залишено без розгляду.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року по справі №816/1460/17 - без змін.
4. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції, висновки якого підтримані судом апеляційної інстанції, послався на приписи ч. 5 ст. 99 КАС України (у чинній на час звернення позивача до суду редакції), відповідно до яких для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Оскільки оскаржувана постанова Управління Держпраці у Полтавській області є таким рішенням, за яким може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, враховуючи те, що зазначену постанову про накладення штрафу позивачем одержано в день її винесення 22 травня 2017 року, а до суду останній звернувся тільки 23 серпня 2017 року, суди дійшли висновку, що позивачем пропущений встановлений законом місячний строк звернення до адміністративного суду. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання апелянта (фізичної особи-підприємця ОСОБА_3) на те, що спеціальний строк звернення до суду згідно ч. 5 ст. 99 КАС України встановлено лише при зверненні з позовом суб'єкта владних повноважень, оскільки положеннями ч. 5 ст. 99 КАС України не встановлено таких застережень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 17 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року.
6. В касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на помилкове тлумачення судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
7. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що з аналізу положень ч. 5 ст. 99 КАС України та п. 7 ч. 3 ст. 108 КАС України слідує висновок, що місячний строк звернення до суду передбачений лише для звернення до суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого саме ним (а не іншим суб'єктом) може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів. Оскільки стягнення штрафів, передбачений ч. 2 ст. 265 КЗпП України, здійснюється органами державної виконавчої служби без прийняття будь-яких додаткових рішень, на думку скаржника, оскаржувана постанова відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів. Позивач вважає, що цей аргумент проігноровано судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень.
8. 26 лютого 2018 року Управлінням Держпраці у Полтавській області до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що не сплачені у добровільному порядку штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, стягуються органами не самостійно та «невідкладно», як стверджує позивач, оскільки державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа та заяви стягувача. Таким чином, вважає висновки, зроблені судами попередніх, інстанцій правильними.
9. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Управлінням Держпраці у Полтавській області 22 травня 2017 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №16-03-207/490-298, якою до позивача застосований штраф в розмірі 288000,00 грн. за порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.
11. Зазначену постанову про накладення штрафу позивачем одержано в день її винесення - 22 травня 2017 року.
12. З адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22 травня 2017 року №16-03-207/490-298 фізична особа - підприємець ОСОБА_3 до Полтавського окружного адміністративного суду звернувся 23 серпня 2017 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
13. Частина 1 статті 99 КАС України (далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції): адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
14. Частина 2 статті 99 КАС України: для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Частина 5 статті 99 КАС України: для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
16. Частина 1 статті 100 КАС України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
17. Частина 2 статті 100 КАС України: позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
18. Пункт 9 частини 1 статті 155 КАС України : суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судового рішення суду першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України (в чинній редакції), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. Підставою залишення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судами попередніх інстанцій визначено пропуск останнім встановленого ч. 5 ст. 99 КАС України (у відповідній редакції) строку звернення до суду.
22. Зазначена норма передбачає місячний строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.
23. При цьому, ч. 5 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) не містить посилань на те, що таким строком обмежуються лише позови, предметом розгляду яких є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів саме в судовому порядку.
24. Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання скаржника як на підставу незастосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 99 КАС Україні на ті обставини, що спірна в даній справі постанова про накладення штрафу виконується органами державної виконавчої служби без заявлення будь-яких вимог та прийняття будь-яких додаткових рішень, адже, на думку Суду, у випадку невиконання у добровільному порядку постанови органу Держпраці, якою на особу накладено штраф, передбачений ст. 265 КЗпП України, здійснюється процедура стягнення коштів з такої особи, але органами державної виконавчої служби в порядку примусового виконання.
25. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує позицію суду першої інстанції стосовно того, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
26. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
27. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
28. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі позивача на ухвалу суду першої інстанції. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень в касаційній скарзі ОСОБА_3 не зазначено.
29. Пункт 1 частини 1 статті 349 КАС України (в чинній редакції): суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
30. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
31. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції), суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
32. З огляду на викладене, висновки судів є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
33. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
34. В задоволенні касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - відмовити.
35. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року - залишити без змін.
36. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа