Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №826/15416/17

адміністративне провадження №К/9901/69482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М. розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Олександр»на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 (суддя - Т.І. Шейко)та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 (колегія у складі суддів: Є.В. Чаку, В.В. Файдюк, Є.І. Мєзенцев)у справі №826/15416/17за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Олександр» доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександр» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020671209 від 08.08.2017.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначило про те, що спірне рішення, яким застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань є незаконним, оскільки воно було прийнято на підставі висновку камеральної перевірки, повноважень проводити яку у період до січня 2017 року у відповідача не було повноважень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018, у задоволені позову відмовлено з підстав недоведеності своєчасної сплати позивачем сум податкових зобов'язань зі сплати за землю, що ним були узгоджені, факт порушення чого був виявлений ГУ ДФС в липні 2017 року, під час проведення камеральної перевірки, яка саме з січня 2017 року надавала контролюючим органам повноваження, в її межах, вирішувати питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) податків та зборів.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову.

Відзив на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку за період з 02.03.2015 по 13.07.2017, яка оформлена актом № 1934/26-15-12-09-19/24362185 від 13.07.2017. В акті виявлено порушення Товариством вимог вимоги пункту 287.3 статті 287 ПК України, а саме виявлено, що платник несвоєчасно сплачував самостійно визначені податкові зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0020671209 від 08.08.2017, яким позивача за затримку сплати грошового зобов'язання у сумі 369014,55 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, - 73802,91 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Не отримавши позитивного результату, як під час подання заперечень на акт перевірки так і скарг на податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду, який погодився із висновками відповідача, сумніву щодо правомірності яких не виникає і у Верховного Суду, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Кодексу).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що платник податку зобов'язаний сплатити визначену ним суму податкового зобов'язання протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, Суд приходить до висновку, що правових підстав для скасування спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення не має.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що позивач не ставить під сумнів визначений відповідачем розмір штрафу, як і не оспорює вчиненого ним правопорушення в частині пропуску строку сплати податку на землю за перевіряємий період. Разом з тим, доводи про те, що Товариством в 2016 році виявлено відсутність боргу за означеним податком, шляхом перевірки «Електронного кабінету платника» є недоречними, адже наявність боргу, в тому числі за штрафними санкціями, не є тотожнім прострочення сплати таких платежів. До того ж, підставами для нарахування ймовірних порушень, - несплати зобов'язань взагалі є наслідком застосування до платника штрафу згідно із приписами статті 127 ПК України.

Окрім того, не можуть бути також належними та вірно відхилені судами попередніх інстанцій доводи позивача про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого відповідачем за наслідками проведеної камеральної перевірки за період до 2017 року, з огляду на наступне.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавством чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України, Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Натомість до 01.01.2017 (до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд відзначає, що відповідач мав право проводити камеральну перевірку відносно позивача з питань дотримання вимог податного законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку за період з 02.03.2015 по 13.07.2017, так як така перевірка проводилась в липні 2017 року.

В даному випадку не приймаються до уваги доводи позивача про те, що камеральна перевірка не могла проводитись, з огляду на те, що вона охоплювала питання своєчасності сплати ним податкових зобов'язань до січня 2017 року, так як таких законодавчих обмежень вимоги ПК України не передбачено.

Позивач, доводить суду про незаконність проведення такої перевірки в 2017 року за 2016 рік, посилаючись на ст. 58 Конституції України, відповідно до якої, - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим, закони дійсно не мають зворотної сили, але лише ті закони, які встановлюють відповідальність. В даній справі проблемою спору є правомірність податкового органу проводити перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання під час камеральної перевірки.

Посилання позивачем в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду №826/1975/17 як на доказ помилковості висновків судів попередніх інстанцій у даній справі в частині меж камеральної перевірки, є недоречними, адже за змістом такої постанови, в ній Верховний Суд вирішував питання часу проведення камеральної перевірки (2016 рік), а не податковий період, який, як даній справі, був предметом її перевірки.

Підсумовуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександр» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко Л.І. БившеваТ.М. ШипулінаСудді Верховного Суду