Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.04.2019 року у справі №363/1489/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа № 363/1489/17

провадження № К/9901/42517/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сорочка Є.О., Земляної Г.В., Федотова І.В. від 5 липня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними, в якому просив:

- визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу - «інвалід війни» та видачі відповідного посвідчення;

- зобов'язати управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області прийняти рішення та встановити ОСОБА_2 статус - «інвалід війни», a також видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо невстановлення ОСОБА_2 статусу - «інвалід війни» та видачі посвідчення.

Зобов'язано управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановити ОСОБА_2 статус - «інвалід війни» та видати відповідне посвідчення.

3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, як особа, яка залучалась до складу формувань Цивільної оборони у 1986 році, інвалідність якого пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на встановлення статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та на видачу відповідного посвідчення.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області було задоволено.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. За відсутності доказів залучення позивача до складу саме формувань Цивільної оборони у відповідача були відсутні підстави для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Надані позивачем до суду докази підтверджують його участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення йому у зв'язку з цим інвалідності, що в свою чергу є підставою для надання пільг та компенсацій відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року та залишити в силі постанову Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії.

Згідно довідки до акту МСЕК № 149794, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 1 грудня 2001 року, у зв'язку з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС.

22 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області із заявою про видачу посвідчення інваліда війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 28 березня 2017 року № 1193 повідомило ОСОБА_2 про відмову у наданні статусу інваліда війни, у зв'язку з відсутністю чіткого механізму реалізації положень пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та всіх необхідних документів.

8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що до інвалідів війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Жодним нормативним актом з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

10. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2. на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року управлінням соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

12. Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

13. Частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

14. Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

16. Колегія суддів звертає увагу, що не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті.

17. Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

18. Зі змісту цього Закону убачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

19. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

20. У справі, що розглядається суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

21. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

22. Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

23. Верховний Суд у постанові від 7 червня 2018 року у справі № 377/797/17) висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

24. З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

25. Оскільки позивачем не надано доказів про його участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову є обґрунтованим.

26. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а та від 30 листопада 2018 року у справі № 756/3226/16-а.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Рішення суду апеляційної інстанції є законними і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

судді Я. О. Берназюк

М. І. Гриців