Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа №806/2745/17

адміністративне провадження №К/9901/5286/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кравчука В.М., суддів Гриціва М.І., Стародуба О.П., розглянув у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка надійшла до Суду 28.12.2017, на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (суддя Мацький Є.М.) від 06.12.2017 у справі №806/2745/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 04.09.2017 Позивач звернувся до суду з позовом в якому, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 04 вересня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04 вересня 2017 року та прийняти рішення у відповідності до вимог ст. 123 Земельного кодексу України.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 33,2936 га з земель резерву (запасу), розташованих за межами населених пунктів Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області в оренду на 49 років.

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 позов було задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 04.09.2017; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04 вересня 2017 року та прийняти рішення у відповідності до вимог ст. 123 Земельного кодексу України; стягнено з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640,00 грн.

4. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просив постанову суду від 31.10.2017 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

5. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було залишено без руху, оскільки в порушення частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до скарги не було додано документ про сплату судового збору.

6. Особі, що подала апеляційну скаргу, було надано строк до 28.11.2017 для усунення вказаних недоліків.

7. 24.11.2017 на адресу Житомирського апеляційного адміністративного суду від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд відстрочити сплату судового збору у зв'язку з блокуванням рахунків.

8. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 було відмовлено Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повернено особі, яка її подала.

9. 28.12.2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення.

10. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження. 26.02.2018 надійшов відзив від Позивача, в якому останній просив залишити без задоволення касаційну скаргу.

11. В касаційній скарзі відповідачем було заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2017, в задоволенні якого ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018 було відмовлено.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

13. Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

14. З даної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

15. Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд також враховував, що звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору може розцінюватися як надання певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір. Однак, відповідач не подав доказів про використання всіх інших можливостей для сплати судового збору у справі, що розглядається (перерозподіл коштів, виділення додаткових коштів, оплата готівкою). З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції не побачив підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

16. Згідно з ч. 3 ст. 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог ст.187 цього Кодексу, застосовуються правила ст.108 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху. Отже, враховуючи те, що недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, не було усунено, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з таких підстав:

А) Відповідачем до суду апеляційної інстанції було направлено лист від 21.11.2017 №07.2-08/225-7788 про блокування рахунків відповідача та відсутності можливості здійснювати платежі за будь-якими кодами програмної класифікації;

Б) Відсутність коштів на рахунку відповідача слід розцінювати як вагому підставу для звільнення від сплати судового збору;

В) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з того, що аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були проаналізовані судом апеляційної інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

19. Суд додатково звертає увагу на те, що коло суб'єктів, яких може бути звільнено від сплати судового збору, визначене у статті 8 Закону України "Про судовий збір" і суб'єкти владних повноважень до них не належать.

Положення ч. 1 ст. 88 КАС України про право суду, враховуючи майновий стан сторони, зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк слід застосовувати з урахуванням мети адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Саме для досягнення цієї мети законом створено сприятливі умови для доступу до суду осіб, які вважають, що їх права порушено.

Відтак, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 88 КАС України не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат суб'єктів владних повноважень.

20. Щодо посилань скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), то Суд вважає за необхідне зазначити таке. У касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області стверджує, із чим повністю погоджується Суд, що реалізація принципу верховенства права залежить від можливості ефективно реалізувати право на оскарження тієї чи іншої дії, яка порушує право. Зокрема, скаржник покликається на рішення ЄСПЛ у справі "Kreuz v. Poland" (заява №28249/95), в якому ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з покладенням на заявника непропорційно великого тягаря зі сплати судового збору, що стало перешкодою при реалізації права заявника на справедливий суд. Зазначену тезу касатор розвиває шляхом посилання і на інші рішення ЄСПЛ.

Проте Суд звертає увагу сторін на те, що у цій справі питання щодо розміру судового збору, а також "пропорційного співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" не є релевантними, адже відповідно до листа ГУ ДКС України у Житомирській області від 29.11.2017 №07.2-08/239-8020 скаржника було повідомлено про блокування рахунків та неможливість проведення платежів за його платіжними дорученнями за всіма кодами програмної класифікації. Таким чином, у цій справі неможливість ГУ Держгеокадастру у Житомирській області сплатити судовий збір викликана не його розміром, а діями ГУ ДКС України у Житомирській області.

21. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

22. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

23. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

24. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі №806/2745/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя М.І. Гриців

Суддя О.П. Стародуб