Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №825/1927/17

провадження №К/9901/48513/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Клопот С. Л., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Василенка Я. М., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І.

І. Суть спору

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить:

1.1. зобов`язати Чернігівський прикордонний загін виплатити полковнику ОСОБА_1 грошове забезпечення за січень - грудень 2016 року та за січень - листопад 2017 року у повному розмірі, відповідно до норм, встановлених розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 січня 2016 року за № 2 "Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби України у січні 2016 року" та від 11 лютого 2016 року за № 19 "Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби України у лютому 2016 року" і наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12 березня 2016 року за № 178-ос "Про грошове забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби України у березні-грудні 2016 року", від 06 червня 2016 року за № 493-ос "Про грошове забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби України у 2016 році" та від 13 лютого 2017 року за № 136-ос "Про грошове забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби України на 2017 рік";

1.2. зобов`язати Чернігівський прикордонний загін виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік;

1.3. зобов`язати Чернігівський прикордонний загін виплатити позивачу допомогу для оздоровлення за 2016 рік відповідно до норм, встановлених наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 червня 2016 року за № 493-ос "Про грошове забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби України у 2016 році";

1.4. зобов`язати Чернігівський прикордонний загін виплатити неотриману частину допомоги для оздоровлення за 2017 рік у вигляді премії в розмірі 400 % від посадового окладу за останньою посадою відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 лютого 2017 року за № 136-ос "Про грошове забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби України на 2017 рік".

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що він проходив військову службу за контрактом у військовому званні полковника.

2.1. Вказує, що 31 грудня 2015 року Головою Державної прикордонної служби України видано наказ 1247-ос, яким позивача звільнено з посади заступника начальника загону - начальника відділу забезпечення 105 прикордонного загону (Чернігівського прикордонного загону, військової частини 2253) та зараховано у розпорядження начальника Північного регіонального управління Держприкордонслужби України.

2.2. Стверджує, що, перебуваючи у розпорядженні начальника Північного регіонального управління Держприкордонслужби України, грошове забезпечення військовослужбовця за січень - лютий отримав не в повному обсязі, а з березня 2016 року взагалі не отримує. Стосовно ж виплат протягом 2016 - 2017 років одноразових додаткових видів грошового забезпечення позивач вказує, що в жовтні 2017 року йому виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, винагороду за тривалість безперервної військової служби та не в повному обсязі допомогу для оздоровлення за 2017 рік.

2.3. Вважаючи невиплату грошового забезпечення протягом 2016 - 2017 років, а також допомоги для вирішення соціально-побутових питань і для оздоровлення за 2016 рік та її частини за 2017 рік незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про зобов`язання виплатити належні позивачу види грошового забезпечення військовослужбовця.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , починаючи з 1996 року проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України. Має військове звання "полковник".

4. Відповідно до посвідчення від 06 листопада 2015 року серії НОМЕР_1 є учасником бойових дій.

5. 17 грудня 2015 року Військовою прокуратурою Чернігівського гарнізону до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 42015270320000161 за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України стосовно заступника начальника прикордонного загону - начальника відділу забезпечення полковника ОСОБА_1

6. Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 грудня 2015 року у справі № 750/3560/15 позивача відсторонено від посади до 22 грудня 2016 року.

7. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 31 грудня 2015 року за № 1247-ос "По особовому складу" позивача звільнено з посади заступника начальника загону - начальника відділу забезпечення 105 прикордонного загону (Чернігівського прикордонного загону, військової частини 2253) та зараховано у розпорядження начальника Північного регіонального управління Держприкордонслужби України на підставі підпунктів 2, 5 пункту 127 (відсторонення обвинуваченого від посади під час проведення досудового слідства) Положення про проходження військової служби громадянами України в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року за № 1115/2009.

8. Відповідно до наказу начальника Північного регіонального управління від 04 січня 2016 року № 1-ос організовано службову діяльність ОСОБА_1 на час перебування у розпорядженні, шляхом перебування його у списках Чернігівського прикордонного загону.

9. Згідно з наказом Чернігівського прикордонного загону від 05 січня 2016 року за № 3-ос "По особовому складу" позивача звільнено з посади заступника начальника загону - начальника відділу забезпечення Чернігівського прикордонного загону, зараховано у розпорядження начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України і залишено в списках та на всіх видах забезпечення в Чернігівському прикордонному загоні.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, в позові відмовлено.

11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу оскаржуваних виплат. Окрім того, виходячи із приписів пункту 4.5.2. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425), суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 відсторонений від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, виплата грошового забезпечення, окрім окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, правомірно не проводиться.

12. Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів пунктів 4.3.1., 4.3.5. та 4.3.6. Інструкції № 425. Наголошує, що дія ухвали Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 грудня 2015 року, якою позивача відсторонено від посади заступника начальника загону - начальника відділу забезпечення Чернігівського прикордонного загону, після звільнення позивача з цієї посади, а саме з 05 січня 2016 року на нього не поширюється, адже неможливо бути відстороненим від посади, яку вже не обіймаєш.

15. Водночас представник Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

23. Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24. Так, проходження військової служби в Збройних Силах України, врегульовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Положенням про проходження військової служби громадянами України в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425.

25. Відповідно до положень пункту 127 Положення про проходження військової служби громадянами України в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого проходження такими військовослужбовцями військової служби допускається у разі, зокрема, відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, а якщо вчинено злочин у сфері службової діяльності, - до набрання вироком законної сили.

26. Пунктом 136 вищевказаного Положення передбачено, що військовослужбовець, відсторонений від посади або відсторонений від виконання службових повноважень, зараховується у розпорядження відповідного начальника з дня, що настає за днем відсторонення, про що видається наказ.

27. Приписами пункту 4.5.2. Інструкції № 425 військовослужбовцям, відстороненим від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, з наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.

У разі скасування постанов про відсторонення від посад за період, протягом якого вони не перебували на посадах унаслідок відсторонення від них, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, яких вони не отримували, військовослужбовцям не виплачуються.

Військовослужбовцям, відстороненим від виконання службових повноважень у зв`язку зі складенням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, з наступного після відсторонення від виконання службових повноважень дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення суми грошового забезпечення, які не були виплачені військовослужбовцю внаслідок відсторонення від виконання службових обов`язків, відшкодовуються в порядку, передбаченому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

28. Відповідно до пункту 3.6.2. Інструкції № 425 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою.

29. Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" обумовлено, що керівникам державних органів надано право здійснювати відповідну виплату у межах асигнувань, що виділяються на утримання державних органів.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Як визначено у статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

31. Зі змісту спірних правовідносин, які склались у цій справі вбачається, що під час проходження ОСОБА_1 військової служби, відповідач не виплатив матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, допомогу для оздоровлення за 2016 рік, а також не в повному обсязі виплачував грошове забезпечення за періоди січень - грудень 2016 року, січень - листопад 2017 року та допомогу для оздоровлення за 2017 рік у вигляді премії в розмірі 400 % від посадового окладу за останньою посадою.

32. Не погоджуючись з такими діями Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, позивач звернувсь до суду з вимогою про зобов`язання здійснити наведені виплати.

33. Як встановлено судами, позивача на підставі судового рішення відсторонено від посади та, водночас, відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 31 грудня 2015 року за № 1247-ос "По особовому складу" позивача звільнено з посади заступника начальника загону - начальника відділу забезпечення 105 прикордонного загону (Чернігівського прикордонного загону, військової частини 2253) та зараховано у розпорядження начальника Північного регіонального управління Держприкордонслужби України на підставі підпунктів 2, 5 пункту 127 (відсторонення обвинуваченого від посади під час проведення досудового слідства) Положення про проходження військової служби громадянами України в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року за № 1115/2009.

34. В подальшому позивача відповідно до наказу Чернігівського прикордонного загону від 05 січня 2016 року за № 3-ос "По особовому складу" звільнено з посади заступника начальника загону - начальника відділу забезпечення Чернігівського прикордонного загону, зараховано у розпорядження начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України і залишено в списках та на всіх видах забезпечення в Чернігівському прикордонному загоні.

35. Позивач у доводах до касаційної скарги посилається на пункт 4.3.1. Інструкції № 425, в якому вказано, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідно до підпунктів 1-3, 7, 8, 10-12, 14 і 15 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 № 1115, виплачується з дня, що настає за днем звільнення із займаних посад, протягом двох місяців за останньою посадою на день звільнення з посади.

36. Проте, як свідчать матеріали справи позивача звільнено та виведено в розпорядження на підставі пункту 5 пункту 127 вищевказаного Положення, а відтак дія пунктів 4.3.1., 4.3.5., 4.3.6., які, насамперед, стосуються саме військовослужбовців, зарахованим у розпорядження відповідних начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1-3, 7, 8, 10 - 12, 14 і 15 пункту 127 наведеного Положення, на позивача не поширюється.

37. Водночас, у пункті 4.5.2. Інструкції № 425 чітко визначено, що військовослужбовцям, відстороненим від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, з дня наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.

38. Разом з цим, слід зазначити, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено неподання ОСОБА_1 протягом 2016 року рапорту щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

39. З огляду на пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також, враховуючи приписи пункту 3.6.2. Інструкції № 425, в якому чітко наведена підстава для надання військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідач цілком правомірно не нарахував та не виплатив позивачу вказану допомогу.

40. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. Доводи ж касаційної скарги не спростовують як висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

42. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич