Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.11.2020 року у справі №803/378/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 803/378/17

адміністративне провадження № К/9901/39319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №803/378/17 за позовом Приватного підприємства "Реммеблі" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від
21.04.2017 (суддя Ковальчук В. Д. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Онишкевич Т. В., судді: Іщук Л. П., Попко Я. С. ),

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Реммеблі" (далі також ПП "Реммеблі", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від
17.11.2016 №0003431401, №0003441401.

Підприємство вказує на те, що підставою для винесення вищезгаданих податкових повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки про те, що ПП "Реммеблі" здійснювало операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності, а отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди. Висновки акта перевірки ґрунтуються на акті ДПІ "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Прометей-Голд". Позивач звертає увагу на те, що господарські операції з придбання ячменю у ТОВ "Прометей-Голд" та його реалізацію на підставі договорів комісії з ТОВ "Прометей-Трейд" підтверджуються належним чином складеними первинними документами. Як наголошує позивач, висновки податкового органу відносно ПП "Реммеблі" мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документів підприємства, що були досліджені під час проведення податкової перевірки. Водночас, ні акти перевірок інших платників податків, ні відомості баз даних податкових органів в розумінні чинного законодавства не є первинними документами чи документами бухгалтерського або податкового обліку, які могли б підтвердити факт фіктивності господарських операцій. Щодо відповіді ПП "Реммеблі" на лист-вимогу ОДПІ про надання пояснень та завірених копій документів, що підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Прометей-Голд" та ТОВ "Прометей-Трейд" за червень-липень 2016 року, то позивач звертає увагу на те, що зазначені оригінали документів під час перевірки надавались в повному обсязі для ознайомлення перевіряючим, тому, відповідно, їх не можна вважати відсутніми у підприємства. На підставі вищенаведеного позивач просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Прометей-Голд ", ТОВ "Прометей-Трейд" не підтверджені належними первинними документами. Зазначає, що ПП "Реммеблі" не надало для перевірки на запит ОДПІ пояснень та документів. Крім того, зазначає, що в ході аналізу баз даних, зокрема ЄДРПН, відповідно до зареєстрованих податкових накладних встановлено, що ТОВ "Прометей-Голд" здійснювало придбання ячменю у ТОВ "Зернотрейд Компані ", яке придбало його у ТОВ "Укрекспосервіс" та ТОВ "Перспектива сучасності ", яке, в свою чергу, придбало у ТОВ "Новітній капітал".

Однак, в подальшому придбання ТОВ "Укрекспосервіс" та ТОВ "Новітній капітал" ячменю не відслідковується. Також представник відповідача вказує на те, що діяльність ТОВ "Укрекспосервіс" має ознаки нереальності здійснення господарських операцій. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає висновки акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту вірними, у зв'язку з чим контролюючим органом правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
18.10.2017, позов задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №803/378/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №803/378/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження та призначено попередній розгляд справи на 03.11.2020.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на податкову інформацію. У касаційній скарзі відповідач повторює обставини, встановлені актом перевірки, з посиланням на нормативні акти, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких Підприємство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що відповідач зазначає про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, проте податковим органом не викладено в чому конкретно полягає порушення цих законодавчих норм. Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію щодо діяльності контрагентів. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОДПІ в період з 03.10.2016 по
17.10.2016 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Реммеблі" щодо показників задекларованих в поданій звітності з податку на додану вартість за період з 01.06.2016 по 31.07.2016.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2016 №5062/14-01/31836555. В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Реммеблі" завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Прометей-Голд" на загальну суму 2' 446' 664грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 1' 634' 764грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 декларації за липень 2016 року) на суму 811930грн.

На підставі складеного акта перевірки ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2016: №0003431401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1634734грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 817367грн., №0003441401, встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 811930грн.

Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, ПП "Реммеблі" звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов'язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Також судами зауважено, що податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Пунктом 135.4 статті 135 ПК України.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 цієї статті ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 цієї статті ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, які відображені позивачем у досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, та, як наслідок, така діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та збільшення собівартості придбаних та реалізованих товарів. Згідно з доводами ОДПІ позивачем непідтверджено господарські операції з придбання ячменю в ТОВ "Прометей-Голд" та його реалізацію згідно укладених договорів комісії з ТОВ "Прометей-Трейд".

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що ПП "Реммеблі" мало правовідносини з ТОВ "Прометей-Голд" та ТОВ "Прометей-Трейд".

Між ТОВ "Прометей-Голд" (продавець) та ПП "Реммеблі" (покупець) було укладено договори купівлі-продажу, на підставі яких позивач придбав в червні-липні 2016 року сільськогосподарську продукцію, що зазначається в додатках до цих договорів.

Відповідно до договору купівлі-продажу додатків до нього, а також додаткової угоди про внесення змін до цього договору, позивачу ТОВ "Прометей-Голд" в червні 2016 року було здійснено поставку ячменю 3 класу, не насіннєвого, для кормових потреб, українського походження, врожаю 2015/2016 року, 100% насипом, на загальну суму 8' 409' 986грн., в т. ч. ПДВ - 1' 401' 664грн.

На підставі договору купівлі-продажу та додатків позивач придбав у ТОВ "Прометей-Голд" в липні 2016 року ячмінь 3 класу, не насіннєвий, для кормових потреб, українського походження, врожаю 2016 року, 100% насипом, на загальну суму 6' 270' 000грн., в т. ч. ПДВ - 1' 045' 000грн.

Вищенаведені суми податку на додану вартість в загальному розмірі 2' 446' 664грн. були включені до складу податкового кредиту позивача.

Відповідно до умов поставки, визначених в цих договорах та додатків до них, товар поставляється на умовах самовивезення покупцем, тобто ПП "Реммеблі", зі складу продавця - ТОВ "Прометей-Голд".

Умовами договорів визначено, що для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи: рахунок-фактура на 100% вартості товару, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткова накладна, виписана на 100% товару у відповідності до діючого законодавства України; копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури в строк, зазначений у додатках до даних договорів, про що передбачено пунктами 3.1 цих договорів.

Також додатковою угодою та пунктом 1.4 договору купівлі-продажу передбачено, що продавець гарантує, що він придбав товар у виробника сільськогосподарської продукції (у розумінні пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України).

Суди вказали, що на підтвердження зазначених господарських операцій позивач надав для перевірки вищезазначені договори та додатки до них, видаткові накладні та акти приймання-передачі за цими договорами.

З актів приймання-передачі за договорами купівлі-продажу та додатках до них, слідує, що місцем приймання-передачі товару є: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, буд.3.; Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Жовтнева, 40 (а. с.167, том 1).

Також позивач під час судового розгляду надав акти приймання передачі зі зберігання №1-19 за договором купівлі-продажу.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПП "Реммеблі" та ТОВ "Прометей-Голд" позивач надав суду належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та банківських виписок.

З метою реалізації придбаного в ТОВ "Прометей-Голд" ПП "Реммеблі" уклало з ТОВ "Прометей-Трейд" договори комісії, згідно яких комітент (ПП "Реммеблі") доручає, а комісіонер (ТОВ "Прометей-Трейд") зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснювати від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії: здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить комітенту на праві власності. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначається в додатках до дійсного договору; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, які необхідні для виконання доручень комітента (а. с.58-60,66-68, том 1, а. с.56-58, том 3).

Одними з обов'язків комісіонера відповідно до умов цих договорів є: після реалізації товару надати комітенту звіт комісіонера в погодженій сторонами формі, який після його затвердження комітентом, прирівнюється до акту виконаних робіт; прийняти на відповідальне зберігання від комітента товар, що є предметом даних договорів (пункти 3.6,3,7 договорів комісії).

Додатками та додатковими угодами до договору комісії передбачено наступне: товар, який комісіонер продає на експорт; кількість товару; умови постачання товару на експорт; терміни передачі товару на комісію; терміни відвантаження товару на експорт; розмір комісійної винагороди комісіонера за реалізацію товару на експорт; умови надання комітенту комісіонером звіту та інші умови до укладених договорів комісії.

Так, відповідно до цих додатків та додаткових угод до договорів комісії комісіонер продає на експорт від свого імені, але за рахунок і на користь комітента ячмінь 3 класу, не насіннєвий, для експортування, українського походження, врожаю 2015/2016 року, 100% насипом. Умовами поставки товару на експорт є: DAP - Перевантажувальний термінал ТОВ СП "НІБУЛОН" (Залізнична станція призначення Миколаїв-Вантажний), м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1 та згідно з Інкотермс 2010.

Як констатовано судами, на підтвердження реальності виконання цих договорів позивач надав належним чином завірені копії звітів комісіонера ТОВ "Прометей-Трейд" перед комітентом ПП "Реммеблі" до вищезгаданих договорів комісії та додатків до них.

Отже, позивачем на підтвердження господарських операцій з придбання ячменю в ТОВ "Прометей-Голд" надано належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу та додатків до них, податкових та видаткових накладних, актів приймання-передачі, платіжних доручень, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, а також документів, що підтверджують реалізацію цих товарів через договори комісії, а саме: звітів комісіонера, які замінюють акти виконаних робіт, актів приймання-передачі товару від комітента до комісіонера та вантажно-митні декларації, що засвідчують реалізацію придбаного товару за кордон.

Під час судового розгляду позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, які засвідчують транспортування товару з метою експорту. Як зазначалося вище, згідно умов договорів купівлі-продажу товару та додатків до них, товар поставляється на умовах самовивезення покупцем зі складу продавця. Враховуючи те, що позивачем укладено договори комісії з ТОВ "Прометей-Трейд", тому транспортування товару з метою експорту зі складів ТОВ "Прометей-Голд" здійснювалося на замовлення ТОВ "Прометей-Трейд", про що відображено в товарно-транспортних накладних, які засвідчують реальність здійснення господарських операцій.

Суди вважали, що вказані первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання. Крім того, правильність заповнення податкових та видаткових накладних, а також інших первинних документів не оспорюється відповідачем.

Як зауважено судами, факт отримання та передачі товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін у видаткових накладних та актах приймання-передачі товару, а саме: передача та отримання товару здійснювалося директором ПП "Реммеблі" ОСОБА_1, директором ТОВ "Прометей-Голд" ОСОБА_2, директором ТОВ "Прометей-Трейд" ОСОБА_3. Зазначене спростовує доводи ОДПІ в акті перевірки про те, хто отримував товар від ТОВ "Прометей-Голд", оскільки товар від імені ПП "Реммеблі" отримував саме директор ПП "Реммеблі" ОСОБА_1, тому відсутня інформація у видатковій накладній про довіреність на директора цього підприємства.

Також під час перевірки контролюючим органом був використаний акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 04.08.2016 №359/14-03-14-02/39139456 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Прометей-Голд", яким встановлено, що постачальником ТОВ "Прометей-Голд" є ТОВ "Зернотрейд Компані", яке придбало ячмінь в ТОВ "Укрекспосервіс" та ТОВ "Перспектива сучасності", що у свою чергу був придбаний у ТОВ "Новітній капітал". Однак, в подальшому придбання ячменю ТОВ "Укрекспосервіс" та ТОВ "Новітній капітал" не відслідковується. Відтак, контролюючим органом поставлено під сумнів придбання позивачем в ТОВ "Прометей-Голд" ячменю та реальність здійснення господарських операцій з його поставки в ланцюгу вказаних постачальників.

Доводи контролюючого органу про непідтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на непідтвердження поставок товару в ланцюгу до позивача, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Крім того, посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо учасника господарської операції, контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання робіт, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів.

Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів-контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

При цьому, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України (у редакції, чинній до
15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 77 КАС України у чинній редакції).

КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №803/378/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду